Психолог Юрій Дудник

«Вбий одну українську жінку — і Трамп назве тебе твариною, яку треба стратити.
Вбий тисячі — і Трамп зустріне тебе з червоною доріжкою та оплесками»

2 months ago | [YT] | 7

Психолог Юрій Дудник

Жива оболонка (Ч.1)

У багатьох культурах, і особливо в японській, часто зустрічається мотив появи людиноподібних істот або повернення померлих знайомих, які при цьому тими самими людьми вже не є або взагалі не є людьми.

Це не зомбі у звичному розумінні, і тому типовому представнику західної культури це важко зрозуміти. Коли ми говоримо про звичайного зомбі, то знаємо, що це мертва людина — лише її тіло. А ось коли мова йде про 生ける屍 (ікеру сікабане), то це те, що Девід Чалмерс іменував філософським зомбі. Це точна копія живого, яка в усьому відповідає оригіналу, але є один нюанс: вона не має душі, тобто внутрішнього психічного життя.

Для кращого розуміння просто уявіть якусь близьку людину і те, що вона лише біологічний робот. Вона нічого не відчуває, не переживає, лише зовнішньо це імітує. У неї немає думок і бажань. Ви про це знаєте, але ніяк не можете фактично довести. Стало не по собі?

Наведу деякі приклади таких образів як з фольклору так і з відносно сучасних творів:

▪️Юріка (雪女) — образ сніжної жінки з японських казок;
▪️Каору Наґіса (渚カヲル) — персонаж з Євангеліон нового покоління (新世紀エヴァンゲリオン);
▪️Дама Аой (葵の上) — персонаж театру Но (能);
▪️Гомункулуси (ホムンクルス) — істоти з Суцільнометалевий алхімік (鋼の錬金術師);
▪️Садако (貞子) — персонаж з Дзвінок (リング);
▪️Хікару (光) — персонаж з Літо, коли помер Хікару (光が死んだ夏);
▪️Ікесіро (生き霊) — образ з японського фольклору;
▪️Муку (ムク) — персонаж з Наруто: Кровава тюрма (劇場版 NARUTO -ナルト- ブラッド・プリズン);
▪️Відроджені гравці (ガンツ) — персонажі з Ґанц (ガンツ);
▪️Окіку (お菊) — персонаж легенди Будинок тарілок (皿屋敷).

Ви, напевне, чули про ефект моторошної долини, коли нам стає тривожно при погляді на щось, що дуже схоже на людину, але не є нею.

Проте цей ефект описує лише особливості реакції нашої психіки на такі об’єкти, але він не пояснює появу цих образів у культурі й того, чому вони поширені в японській культурі, але не так поширені в західній.

Що ж спонукає людей створювати такі культурні образи? Вони роблять це свідомо чи несвідомо? І як називається цей феномен?


Відповідь спробую дати в наступних постах у своєму телеграм-каналі:
t.me/Yurii_Psychologist
А поки — діліться власними думками щодо цього. 🗯

2 months ago | [YT] | 1

Психолог Юрій Дудник

Якщо ви дивитесь наукове відео чи читаєте допис, в якому автор посилається на різні дослідження і навіть залишає на них посилання, чи переходите ви за цими посиланнями і переглядаєте першоджерела?

3 months ago | [YT] | 3

Психолог Юрій Дудник

Любите казки? У своєму телеграм-каналі створив новий пост, але незвичний, оскільки починається із казкового епізоду. А вже після нього йде основний текст. Цікаво, ви зможете зрозуміти сенс такого поєднання?
Посилання на телеграм-канал: t.me/Yurii_Psychologist

4 months ago | [YT] | 0

Психолог Юрій Дудник

Статистика YouTube показує, що є люди, які серед ночі дивляться мої відео. І мені дійсно цікаво: хто ці люди й чому саме вночі? Вони не сплять чи просто знаходяться в іншому часовому поясі? Я б іще зрозумів, якби в мене був розважальний контент — але ж мої відео не найпростіші для сприйняття. Чи, може, вони навпаки - допомагають заснути?🤔 Якщо маєте варіанти або це про вас — відгукніться в коментарях, розкажіть, як ви так живете :)

4 months ago | [YT] | 2

Психолог Юрій Дудник

Трешак 🆚 Клієнтцентрованість в освіті. (пост з мого телеграм-каналу 👉 t.me/Yurii_Psychologist)

Часто в українських закладах освіти ми можемо стати свідками перевищення повноважень з боку посадових осіб, зловживання владою і навіть прояву особистих нездорових амбіцій у домінуванні та приниженні. Справедливості заради скажу, що не лише в навчальних закладах, але й взагалі в багатьох установах. Проте акцентую увагу саме на навчальних закладах, оскільки через них проходить найбільша кількість людей та потенційних жертв психологічного насильства.

Чи знають посадові особи, які здійснюють такі дії, що вони суперечать обов'язкам та елементарній людській моралі? Звичайно. Це дорослі люди з вищою освітою. Кому, як не їм, про це знати?
Тому чи можуть у цьому випадку допомогти профілактичні заходи, курси підвищення кваліфікації, настанови, персональна робота з психологом? Апріорі — ні. Говорити: «Но-но-но, так не можна» тому, хто і так все розуміє, — не має жодного сенсу. Але це не означає, що нічого не можна змінити. Тут вступає в дію психологія макрофакторів.

Для початку хочу вказати на один фантастичний парадокс. Навчальні заклади, у т. ч. державні, є надавачами освітніх послуг. Уявляєте? Відповідно, їх клієнтами є здобувачі освіти та наукових ступенів, які платять із власної кишені або за яких платить держава. Але чи є розуміння у переважної більшості працівників державних навчальних закладів, що вони надають послуги, а здобувачі освіти — це їх клієнти, які їм платять? Ні, ні і ще раз ні. Все якраз навпаки! Вони на рівні сприйняття вважають, що це не вони мають зобов’язання перед здобувачами, а що здобувачі їм щось винні.

Скажіть, як ви собі уявляєте ставлення до клієнтів — чи то магазин, кафе, перукарня, робота з психологом? Це риторичне й навіть смішне питання: кожен розуміє, як мають ставитись до клієнта. Кожен, окрім величезної кількості працівників держустанов, у числі яких також і ЗО.

Можна проаналізувати різні дослідження, чому так стається. Але в цьому тексті хочу поділитися власним спостереженням. Як на мене, справа у значній опосередкованості та бюрократизації. Тобто для середньостатистичного працівника ЗО державного типу його зарплата (в його голові) ДУЖЕ віддалено пов’язана зі здобувачами освіти. Для нього це приблизно як зв’язок між спаленим сірником та глобальним потеплінням. А тому рішення полягає в тому, щоб цей зв’язок зробити якомога більш безпосереднім і щоб при цьому зберігалася прозорість.

Хороший приклад дають деякі приватні університети. Там чітко усвідомлюють: якщо здобувач піде — не буде грошей. Але це не просто абстрактний зв’язок: у таких закладах заробітна плата працівника часто прямо залежить від кількості здобувачів, їх задоволеності та продовження навчання. Це створює зрозумілу вертикаль відповідальності:
здобувач платить ➡️ заклад отримує дохід ➡️ працівник отримує зарплату.
Якщо здобувач іде — цей ланцюг рветься. Успіх ЗО напряму залежить від зусиль працівників, якості роботи. Якщо працювати непрофесійно — держава не підстрахує. І це всі розуміють.

Тому клієнтоцентрованість можлива лише там, де є принаймні два чинники:

1️⃣ Прямий зв’язок між задоволеністю студента та ресурсами університету.

2️⃣ Залежність адміністрації та викладача від цих ресурсів, тобто від самого студента.

І лише тоді з’являється відповідальність, повага й мотивація щось змінювати.
Висновки, як то кажуть, робіть самі.

Описана проблема досить відома і має свою назву — відчуження. І вона проявляється в безлічі сфер особистого та суспільного життя. У близькому майбутньому розповім про те, як штучний інтелект впливає на якість навчання і який це має зв'язок із відчуженням. Тому запрошую до свого телеграм-каналу: t.me/Yurii_Psychologist.

Закликаю ділитися власним досвідом навчання — гадаю, це буде корисно для багатьох.

5 months ago | [YT] | 0

Психолог Юрій Дудник

ЯК ПСИХІКА З НАМИ СПІЛКУЄТЬСЯ❓ (пост з мого телеграм-каналу 👉 t.me/Yurii_Psychologist)

Якщо вам здається, що у вас немає проблем, можливо, ви просто не готові їх побачити.
Найчастіше розуміння людьми себе, своїх проблем та конфліктів є раціональним, свідомим. Для когось таке свідоме, раціональне розуміння є вичерпним. Але такі люди — це велика рідкість. Це люди, які змогли подолати захисні бар’єри своєї психіки. Правильніше навіть сказати — не подолати, а просто вони дійшли того рівня особистісного розвитку та світогляду, де захисні механізми вже не є потрібними.

Для решти ті життєві проблеми і конфлікти, які вони здатні усвідомити, є швидше пазлом, елементом значно більшої картини. І, як би парадоксально це не звучало, але чим більші у людини проблеми з самою собою, оточуючими чи світом в цілому, тим глибше вони приховані від самої людини.

Але я хочу вам сказати, що психіка — це далеко не лише раціональна частина. Наша психіка здатна нам повідомити про наявні проблеми багатьма способами. Проте не всі їх знають, і ще менше можуть їх розтлумачити.

Ми на всіх рівнях нашого тіла та «душі» маємо можливості для безлічі реакцій: емоції, почуття, міміка, жести, рухи, відчуття в тілі, голос, зміни у фізіології, роботі органів, думки і т. д.

І кожна реакція релевантна (відповідна) якійсь події. Скажімо, реакція злості релевантна психологічному тиску чи образливим словам. Тобто, якщо реакція релевантна, ми без проблем можемо її пояснити, сказати, чому вона виникла, пояснити її сенс.
Але буває, коли реакція є, але чому саме вона виникла — не зрозуміло. Така реакція не релевантна. Це не означає, що для неї немає причини. Просто вона не знаходиться на поверхні. Саме такі реакції є завуальованою комунікацією нашої психіки. Так вона хоче нам про щось сказати.

Що саме означає конкретна реакція, залежить від конкретної людини та випадку. Їх інтерпретація — це клопітка праця. У цьому пості я хочу швидше навести деякі приклади таких реакцій, щоб ви знали, в якому напрямку дивитись.

🔶Раптові емоційні спалахи, які не мають очевидної причини. Наприклад, ви роздратувалися на близьку людину, хоча вона нічого такого не зробила.
🔶Постійна втома або апатія, яка не пояснюється фізичним навантаженням.
🔶Проблеми зі сном — безсоння, часті пробудження, кошмари.
🔶Соматичні симптоми: біль у животі, горлі, грудях, м'язах — без медичної причини.
🔶Непропорційна реакція на дрібниці — образа через незначне зауваження, сльози через жарт.
🔶Різке зниження мотивації до справ, які раніше надихали.
🔶Тіло реагує перед подіями, навіть якщо свідомо ви не хвилюєтесь: тремтіння рук, пітливість, тиск у грудях.
🔶Компульсивні дії — постійне гортання стрічки, заїдання, надмірна балакучість або, навпаки, уникання людей.
🔶Нав’язливі думки або страхи, які здаються ірраціональними.
🔶Раптове сильне бажання змінити щось — роботу, стосунки, місце проживання.
🔶Реакції, які ви потім самі не можете пояснити. Наприклад, ви посміхаєтесь, коли вам сумно, або смієтесь у напруженій ситуації.
🔶Складність з вибором або хронічна невпевненість.

Я навмисне не надав інтерпретації кожному з прикладів, оскільки все індивідуально. Але важливо сприймати усі ці прояви, якими б неприємними чи навіть болючими вони не були, як дружній сигнал вашої психіки. Вона прагне привернути вашу увагу до вирішення проблем.

Тому, сподіваюсь, що ця інформація допоможе вам краще зрозуміти себе та покращити якість життя.

Більше подібної інформації — у моєму телеграм-каналі 👉 t.me/Yurii_Psychologist

5 months ago (edited) | [YT] | 0

Психолог Юрій Дудник

Як розпізнати токсичні стосунки?
(Один із постів на моєму каналі у телеграм: t.me/Yurii_Psychologist)

Стало поширеним явищем, коли один партнер звинувачує іншого у токсичності, бо той не задовольняє якісь його потреби, бажання чи робить щось, що йому не подобається.
Наприклад, партнер(ка) каже вголос або просебе: "Ти токсичний(на), бо не хочеш щодня говорити мені, що кохаєш мене." Але це не завжди про токсичність.

Насправді звинувачувати того, хто щось для вас не робить або робить щось, що вам не подобається — і є проявом токсичності.

Токсичність — це цілеспрямоване блокування однією людиною потреб іншої, зазвичай психологічних. Тому, якщо хтось не задовольняє чиїсь потреби, це ще не означає, що він їх блокує.

Блокування потреб — це майже завжди про токсичність чи насилля. Як біологічні, так і психологічні потреби необхідні для виживання та здорового життя. Їх неможливо ігнорувати без негативних наслідків.

Відповідно, вкрай важливо знати, які ми маємо потреби, та вміти їх відрізняти від бажань.
Інакше як звинуватити когось у токсичності, якщо навіть не знати, яка ваша потреба була заблокована?)

Найбільш поширеною є запропонована психологом Абрахамом Маслоу піраміда базових потреб:
1. Фізіологічні потреби
2. Потреба в безпеці
3. Потреба в приналежності та любові
4. Потреба в повазі, визнанні
5. Пізнавальні потреби
6. Естетичні потреби
7. Потреба в самоактуалізації

Ця класифікація слугує свого роду шпаргалкою, яка допоможе перевірити, чи дійсно хтось блокує ваші потреби.

Як вже було сказано, блокування потреб — це майже завжди про токсичність чи насилля. І зовсім інша справа — блокування бажань. Іноді блокування бажань може бути не лише не токсичним, але й проявом турботи.

Трохи практики.
Питання: Чи є (в якому випадку) токсичною матір, яка забороняє своїй донці їсти морозиво?
Відповідь: Так, якщо це відбувається регулярно і диктується ірраціональними поглядами матері — наприклад, обмеження в солодкому чи їжі взагалі як покарання.
З іншої сторони — ні, якщо дитина тривалий час нічого поживного не їла, і морозиво може дати хибне відчуття ситості перед повноцінним обідом.
Пам’ятаємо: немає потреби в морозиві! Є потреба в їжі, і її можна задовольнити різними шляхами.

Питання: Чи є проявом токсичності, коли партнер не зробив подарунок/не привітав?
Відповідь: Так, якщо це був акт емоційного покарання — наприклад, партнер хотів образити чи зіграти на почуттях. У такому разі блокується потреба в любові та приналежності.
Але ні, якщо цьому завадили об’єктивні обставини, або якщо партнер дійсно не надає значення датам, бо має інші життєві цінності, які не передбачають святкування чи демонстративних жестів.
Пам’ятаємо, немає потреби у подарунках чи привітаннях! Є потреби в любові, повазі, визнанні і їх можна задовольнити різними шляхами.

Тепер спробуйте самі.
Питання: Чи є токсичною поведінка друга/подруги, який/яка не відповідає на ваші повідомлення впродовж кількох днів?
Відповідь: Напишіть у коментарі.

6 months ago (edited) | [YT] | 0

Психолог Юрій Дудник

Запрошую до мого Telegram-каналу: t.me/+DldGvvKopig1Y2M6
Тут я періодично публікую текстові пости середнього обсягу — як практичні, так і теоретичні. Це інформація, якої недостатньо для повноцінного відео, але яка все ж цікава та важлива.
Також у каналу є чат для обговорень, тож можна ділитися думками та ставити запитання. Приєднуйтесь!

Skip the Carousel

1 2 3

8 months ago (edited) | [YT] | 0

Психолог Юрій Дудник

Поділіться своїми вподобаннями: чи переглядаєте ви текстові дописи в інших соціальних мережах? Якщо так, то в яких це ви робите найчастіше?
У мене є чимало готових дописів та ідей для наступних, тому потрібно знати, де їх публікувати, щоб ви могли з ними ознайомитися.
Свій варіант соцмережі можете написати в коментарях.

8 months ago | [YT] | 0