Сейчас

💥💥💥https://youtu.be/rMjOkoO4eyY

«Після авіаудару по «Залізяці» багато хлопців засипало бетоном. Ми чули їх крики з-під завалів. Тоді подумав, що краще загинути не в бункері, а зверху, на повітрі»

З перших годин війни Володимир Кучерявенко став до лав Маріупольської тероборони. Отримав важке поранення – вибухом сильно пошкодило ноги, відірвало пальці. Найважчі спогади – перебування в госпіталі Азовсталі та смерті поранених побратимів поруч.

А потім був полон, знущання, побиття. Один зі спогадів: як ледь не скалічили за два яблука, що підібрав на землі.

Через 6 місяців неволі - Володимир повернувся. Наразі намагається відновити здоров’я. Війна для нього закінчиться, коли з полону повернуть останнього захисника.

1 day ago | [YT] | 1,278

Сейчас

ШІСТЬ ВАЖКИХ МІСЯЦІВ У ПОЛОНІ 💔

3 days ago | [YT] | 72

Сейчас

💥💥💥https://youtu.be/2AGdWu_rIis

24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Ворог сунув танками, авіація зрівнювала все із землею, але серед цього жахиття з'явилося серце незламного спротиву - Маріуполь. Це відео - хроніка перших днів оборони, коли “Азов”, ЗСУ, медики та мешканці разом боролись за кожну вулицю, кожен день, кожне життя. Снайпери мінували мости, медики оперували у касках, а зв'язківці носили боєприпаси вручну. Як виживали, як билися, як тримали місто, поки все довкола палало? Герої говорять власними словами. Це історія мужності та самопожертви. Це розповідь про героїв, які під вогнем будували барикади, виносили поранених і зупиняли колони. Це голос міста, яке вистояло до останнього. Це легенда про тих, хто став Серцем “Азовсталі”.

3 days ago | [YT] | 11,447

Сейчас

"Нас взяли у ВОГНЕВЕ КІЛЬЦЕ". АЗОВЦІ ПРОРВАЛИСЬ на автобусі ЦЕРКВИ. На танки йшли з УЧБОВИМИ МІНАМИ

5 days ago | [YT] | 158

Сейчас

💥💥💥https://youtu.be/ucjQ6-X8lW8

"...не стояло питання: чи буду я жити. Для мене було ясно: я помру. Просто стояло так: коли це станеться — сьогодні чи завтра. Ти просто чекаєш своєї черги. І все."

24 лютого 2022 року Олег Клочківський разом із братом добровільно встали до лав ТрО, щоб боронити Маріуполь. Місто палало. Бої були настільки запеклі, що захисники виснажувались до межі — спали по дві години на добу. Олег згадує, як його від виснаження «вирубало» прямо під час мінометного обстрілу.

Брата Олега важко поранило під час бою, долю його не знає і досі. А згодом міна накрила і самого Олега. Він ледь видерся з-під бетонних уламків. А на позиції вже розгортався бій! Зламане стегно, поранені рука, нога й спина – Олег вижив дивом. 16 травня 2022 вийшов у полон. Точніше, побратими винесли важкопораненого Олега з бункера «Азовсталі».

1 week ago | [YT] | 3,205

Сейчас

«ВИРУБИВСЯ» ПІД МІНОМЕТНИМ ОБСТРІЛОМ: ДУМАВ ЗАГИНУ ТОЧНО. ЛИШЕ ОДНЕ ПИТАННЯ: КОЛИ?💔

1 week ago | [YT] | 189

Сейчас

💥💥💥https://youtu.be/uMEzFZWl9e4

Морпіх Михайло Діанов отримав важке поранення та у травні 2022 року разом з іншими захисниками “Азовсталі” опинився в російському полоні. Діанов був серед тих українських військовослужбовців, яких обміняли на Віктора Медведчука. Після звільнення з полону Діанов не зміг повернутися до служби за станом здоров’я. У Діанова була серйозно травмована рука. Нині ж вона коротша за іншу, а пальці не функціонують. Зараз захисник Маріуполя допомагає ветеранам війни лікуватися та адаптуватися до мирного життя.

1 week ago | [YT] | 1,206

Сейчас

Пережив ПОЛОН і ВАЖКЕ ПОРАНЕННЯ, але залишився НЕЗЛАМНИМ🙏

1 week ago | [YT] | 184

Сейчас

💥💥💥https://youtu.be/610RhODPyAI

" У мене була клінічна смерть. У підвалі. Мене тягнули... Ну, я їх чув. Вони мене — ні. І я чув, що вони казали: один казав: «Все, бросай, його вже нема», а другий: «Та ні, я ще попробую». "


Він вижив там, де шансів не було. 18 березня 2022-го. Маріуполь. Ворожий танк розвертає ствол і пробиває стіни дев’ятиповерхівки, де веде спостереження Олег Токарь. Постріл. Уламки бетону. Вибух. Кров. Звестися на ноги не має сил, але саме в ту мить Олег чує голос сина: «Вставай». Олег тоді ще знав: його 15-річний син вже тиждень, як загинув! Разом з іншими членами родини під час обстрілу «градами». Побратим знаходь Олега та приводить допомогу. Далі ампутація руки та клінічна смерть. Евакуація гелікоптером з «Азовсталі». Ворожа ракета підбиває їх на зльоті, але гвинтокрил долітає до Дніпра. Далі два роки лікування й хімієтерапія в Іспанії. Але найстрашніше – звістка про загиблого сина. Після лікування Олег повернувся в Україну. Де тепер, завдяки «Серцю Азовсталі» у нього є власна квартира.
Символ, що навіть після пекла можна почати знову. Це історія про надзусилля жити — попри все.

2 weeks ago | [YT] | 5,336

Сейчас

💥💥💥https://youtu.be/lvecL_S0jfk

Анастасія Рибак — представниця «Азову». На початку повномасштабної війни, інструктор по роботі з особовим складом, разом зі штабом перебазувалася на територію металургійного комбінату «Азовсталь». 17 травня 2022 року Настя вийшла в полон за наказом командування. На щастя сина та батьків з окупації змогли вивезти волонтери. В Україну захисниця Маріуполя повернулася 10 квітня 2023 року. І після недовгої реабілітації - встала в стрій.

Найстрашніше, що згадує Юля – це будинок із людьми, що палає. Передсмертні крики людей. Вона із подругою намагається погасити вогонь водою зі пластикових бутлів. Водою, яку вони берегли для дітей. Аби ті не померли від спраги. Витягнули живими лише двох.
Юлія – не з боязких. До повномасштабного вторгнення служила у поліції поліграфологом. Чоловік Сергій – офіцером в «Азові».
Жінці дивом вдалося вибратися із двома синами з окупованого Маріуполя. Мало того, провезла через блокпости окупантів і поліграф!
Юлія не знала що з її чоловіком, аж поки не прийшло коротесеньке СМС з чужого номеру. Сергія важко поранило! Згодом, це зберегло коханого від довгого полону. Мало хто вірив, що Сергій виживе, та чоловік звівся на ноги.

Найгірші спогади Тетяни про полон – це жахлива їжа та вода з дохлими жабами. Але попри всі жахіття, жінка пишається, що вороги її не зламали. Вона пережила катування електрошокером, побої, холод, голод, але дала собі слово, що не буде плакати перед ворогами. Оця її затятість помітна навіть після звільнення. Коли рідний син просльозився – Тетяна трималася. Її логіка проста – вона жива, то чого бідкатися? Попереду ще багато роботи, адже треба звільняти усіх, хто залишився у полоні. І тільки після цього можна буде видихнути і поплакати.

Сталевий захисник Маріуполя Володимир Вдовенко з 24 лютого разом з військовослужбовцями 23 загону Морської охорони захищали місто Маріуполь. У березні Володимира з побратимами перевели з позицій до морського порту, а потім – до недобудованої військової частини в районі аеропорту. На той час там перебували інші захисники. Невдовзі бійці "Азову" доставили на базу переносний зенітно-ракетний комплекс. Володимир, який проходив курси оператора ПЗРК, зайняв вдерся на дах багатоповерхівки та поцілив по російському Су-25, який скинув ракети на центр міста і повертався у бік моря. Літака Володимир підбив, хоча той й дотягнув до бази. У квітні Володимира поранило. Його привезли до польового підземного шпиталю на території "Азовсталь". І як тільки рана оборонця трохи загоїлась, він знову взяв зброю й долучився до оборони.

2 weeks ago | [YT] | 143