Тримати себе. Не зірватись. Передати далі.

У 24 я важив 170 кг.
Не просто важив. Я котився.
В їжі я шукав спокій. В холодильнику — підтримку. В калоріях — спосіб не думати.

Через рік я був вже 70. Мінус 100 кг.
Це звучить красиво. Але правда в іншому:

🏋️ Схуднути — не важко.
😔 Важко не зірватись, коли життя знову б’є по голові.
😶 Не повернути старі звички, коли світ навколо валиться.

Сьогодні мені 33.
7 років я тримаю стабільні 93 кг.💪
І це не про “сильний прес” чи “правильну дієту”.
Це про те, як тіло стало тилом, коли душа тріщала.

Тепер я хочу ділитись цим досвідом:
✅ Як змінювати звички так, щоб вони не ламались разом із тобою
✅ Як зробити тіло союзником для мозку
✅ І що робити, коли руки опускаються, а голова шепоче: «Та нафіг усе»

Тримай себе. Бо тіло — це твоя перша лінія оборони.
Передай далі. Бо хтось інший зараз стоїть на межі зриву.

t.me/trimaysya_dali