Я не професійна письменниця. Я просто пишу те, що відчуваю серцем.
Ці тексти — мої. Вони про життя, любов, віру, біль і надію.
Тут — мої думки, моя ніжність, мої спогади й мрії.
Я ділюсь із вами, бо вірю, що навіть кілька щирих слів можуть когось підтримати.
🕊️
Ці слова пройшли через мене. Вони — справжні.
Ev_ge_nia
🌙 Любов за межою вічності 🌙
Євгенія ❤️
Не раз шепочу в темну ніч:
«Ти чуєш?» — і вітри відповідають,
Немов твої торкають плечі,
І спогади теплом вкривають.
Я не шукаю вже слідів —
Ти в кожній тіні світла рання,
У кожній пісні журавлів,
У погляді, в промінні, в стані.
Мене тримає твоя мить —
Ота, де ми — без часу й болю,
Де все мовчить, але горить
Любов, що стала нам долею.
Я чую: тиша — це твій сміх,
І дощ — то сльози, що не стигли.
Я бачу: світ ще не затих,
Бо ти — у кожній миті дивній.
Я відчуваю кожний слід,
Де ти ступав, де час спинився.
І подих твій крізь сотні літ
Мені у серці озвався.
Там — сміх, де ми були удвох,
І сонце падало в долоні.
А сум — мов спільний наш оберіг,
З’єднав нас, навіть у безодні.
Тепер між нами — небеса,
Та я до тебе йду думками.
І хоч мовчить моя сльоза —
Вона співає поміж нами.
Я говорю з тобою знов,
Коли в кімнаті тиша спить.
І віра — єдина любов,
Що не дозволить згасить світ.
І часом, в тиші без снаги,
Коли душа тремтить, як свічка,
Я чую — ти десь між зірки,
Шепочеш лагідно і звично.
Коли здається — все в пітьмі,
І серце розриває втому,
Ти доторкаєшся в мені
Так тихо… ніжно… невідомо.
І біль відходить, мов туман,
І знов на обрії — проміння.
Ти поруч, навіть без імен —
Моя опора і спасіння.
І вже не треба слів, межі,
Бо все сказали — серця й долі.
Між двох світів, мов між снами,
Тече любов — без краю й болю.
Ти в кожній зірці, що горить,
У кожнім ранку, що сідає.
І поки серце ще тремтить —
Моя душа тебе впізнає.
Ми не розлучені — ніде,
Ми — подих вітру, хвиля в морі.
Любов без часу не зів’яне —
Вона і є — безсмертя й воля.
І навіть там, де тиша спить,
Де світло вічності заграє,
Я знов до тебе полечу —
Бо ти в мені. І я — твоя. ❤️
18.10.25р.
@Євгенія
1 day ago | [YT] | 12
View 0 replies
Ev_ge_nia
Тернополю, рідний, тримайся, прошу…
Ти знов прокидаєшся в попелі й диму.
Не знало дитинство такого дощу —
Щоб з неба летіла сльоза незриму.
В будинках, де вчора сміялись малі,
Сьогодні розриви і крики тривоги.
Росія не знає, що значить «життя»,
Вона обирає лише зло і дороги,
Що ведуть у пітьму, де немає людей,
Де зруйновані долі й дитячі світанки.
Та попри усе, в кожній маминій сльозі
Палає любов… і молитва зітханька.
Тернопіль стоїть. Бо не може упасть.
Бо в ньому серця — як криниця жива.
Бо навіть під завалами світла й добра
Не вбити нам віру, що сили здава.
І кров нас невинна не зломить ніколи,
Бо кожна сльоза — як крик небесам.
За діточок, що не встигли у школу…
За тих, кого втратили вчора ми там.
Тримайся, Тернополю… Ми разом. Завжди.
Твій біль — це наш біль, твій плач — наші рани.
Та поки над містом хоч іскра зорі —
Ми будем жити. І встанем. І станем. 💔💛💙
Євгенія - ♥️
1 day ago | [YT] | 14
View 2 replies
Ev_ge_nia
#автор_тижня_з_Наталею_Кушнір_19
Номінація: Поезія
Автор : Євгенія
Іду між тишею й росою,
Де сонце шепче: "Не спіши…"
Життя – це мить, що над водою
Летить, мов чайка у душі.
Хай десь болить, хай щось минає,
А серце все ж не кам’яне —
Воно живе, воно кохає,
І світиться добро у нім.
І я собі тихенько мрію,
Щоб день прийшов без суєти,
Щоб душу гріла та надія,
Що варто жити. І цвісти.
04.11.25р.
Євгенія
1 day ago (edited) | [YT] | 8
View 0 replies
Ev_ge_nia
МІЙ КОМЕНТАР 🔥🙏🏻❤️🩹💔🕊️🕯️
Це — жахлива трагедія. У мирному місті знову гинуть мирні люди, серед них діти. Для родин загиблих чи поранених це — невимовний біль. Кожна цифра — це окреме життя, окрема сім’я, окремі надії.
Такі атаки — це не просто військова операція, це терор проти цивільних. І як би ми не говорили про «інфраструктурні об’єкти», справжня ціна — це людські життя, зруйновані сім’ї, страх та травма.
Ми маємо пам’ятати: щоб вистояти, потрібна не лише мужність наших захисників, а й підтримка всіх нас — моральна й практична. Допомога, донати, волонтерство — все це має значення. І міжнародному співтовариству потрібно ще більше тиснути.
@19.11.25р. Євгенія
2 days ago | [YT] | 4
View 0 replies
Ev_ge_nia
Дорога серця додому
Коли чекання втомлене і тихе,
як лист останній, що тримається на гіллі, —
душа шепоче: «Господи, хоч крихту його кроків почути на землі…»
І кожен вечір — наче молитвинка,
що стелиться до неба крізь туман,
а серце б’ється, наче половинка,
яку додому притягне лиш він сам.
А дні пливуть… І час втомився бігти, і кави аромат вже не такий.
Та тільки варто очі прикрити —
і він приходить, рідний, дорогий.
Торкнеться думка: «Ще мине тривога…»
І враз теплішає холодний світ.
Бо знаєш ти: є сила і у Бога,
і в твоїй вірі, що веде крізь біль і лід.
І хай сьогодні шлях його далекий,
та серце — компас, що веде назад.
Любов стоїть, як свічка біля лелекі, і з кожним днем горить сильніше стократ.
Прийде він, мила… Вистоїть, здолає,
притисне так, що стане тихо все.
Бо там, де ждуть, де люблять і чекають —
дорогу завжди серце принесе.
Євгенія18.11.25р.
3 days ago | [YT] | 8
View 0 replies
Ev_ge_nia
Дорогий Роман!
Вітаю тебе з Днем ангела! 🕊️
Нехай твій небесний покровитель, святий Роман, оберігає тебе від усього лихого, дарує міцне здоров’я, незламний дух і тихе щастя в серці. Будь завжди таким же сильним, добрим і сонячним, як сьогодні. Любимо тебе дуже-дуже! ♥️
З Днем ангела, наш Ромчику!
4 days ago | [YT] | 11
View 0 replies
Ev_ge_nia
Вельмишановні сержанти — незламна опора Збройних Сил України! 🇺🇦
Вітаємо вас із професійним святом, Днем сержанта!
Ви — той міцний хребет, на якому тримається наша армія: перші в бою, останні в відступі, завжди поруч із бійцем. Ваша мужність, відповідальність і людяність щодня наближають Перемогу.
Дякуємо за те, що стоїте стіною за кожного з нас!
Здоров’я вам залізного, духу незламного, янголів-охоронців пильних і швидкого повернення додому з перемогою!
Слава сержантському складу!
Слава Україні! 💙💛
Євгенія - ♥️
4 days ago | [YT] | 10
View 0 replies
Ev_ge_nia
Нехай цей вечір огорне вас ніжним спокоєм та затишком.
Сонце вже сховалося за обрій, залишивши на небі лише відлуння своїх яскравих кольорів — від вогняного помаранчевого до глибокого фіолетового. З останніми променями дня метушня стихає, і світ занурюється в обійми вечірньої тиші.
Запаліть світло, можливо, свічку, що додасть тепла і м'якості цьому моменту. Приготуйте собі горнятко ароматного чаю чи кави. Сядьте зручно і дозвольте думкам вільно плисти.
Це ідеальний час для роздумів про день, що минув, про його маленькі перемоги та уроки. Або ж просто насолоджуйтеся моментом "тут і зараз" — без поспіху, без тривог.
Нехай вечірні години сповняться гармонією, а душа наповниться миром. Відчуйте цю атмосферу спокою, затишку та відновлення сил.
Гарного вам та спокійного вечора
17.11.25р.
Євгенія - ♥️
4 days ago | [YT] | 8
View 2 replies
Ev_ge_nia
Просте життя
Неділя стелить тихий свій покров,
І світ в вікні, мов казка, завмирає.
Я обіймаю цю святу любов,
Якої нам найбільше бракує.
Не треба злетів, слави і зірок,
Не треба шуму, гамору і втоми.
Лиш тихий дім, обійми і дзвінок,
І щоб душа знайшла тепло удома.
Щоб слухати, як дощик шелестить,
Горнятко чаю, книга, тепла ковдра.
І знати: є той мій єдиний світ,
Де завжди ждуть, де спокій і де добре.
Щоб серце дихало повільно, на повні груди,
І щоб звучала пісня солов'я.
Яким же щастям є прості ці люди,
Яким же дивом є просте життя!
©️ Євгенія - ♥️ 16.11.25р
5 days ago | [YT] | 4
View 0 replies
Ev_ge_nia
Коли душа сміється без упину,
І тягне небо ближче до плечей,
В очах спалахує ранкова днина —
Той ніжний блиск від щастя й теплочей.
І серце б’ється лагідно й невпинно,
Як пташка, що знайшла свій теплий дім,
Тоді в зіницях розквітає диво —
Мов подих сонця, чистий і новий.
І вже ні крок важкий, ані турбота
Не можуть душу в тіні затягти,
Бо світло, що пробуджується зсередини,
Не здатні загасити навіть сни.
То мить, коли людина сяє всім нутром,
Й очей проміння — мов її крило добром.
Євгенія Бик
10. 09. 24р.
6 days ago | [YT] | 13
View 0 replies
Load more