Я вже не кличу втрачені надії — Лиш тепле світло дня беру собі. І трохи віри, вплетеної в події, Що тихо б’ється серцем у мені.
Були падіння, повороти різкі, І шрами — як мовчазні сторінки. Та кожен з них навчив мене нести Світло, яке не гасне у пітьмі.
Тепер я знаю ціну справжніх душ, Які в негоді світло берегли. Я чую біль за посмішкою вуаль, І крик, що заховався у мовчанні.
Моє життя — і сіль, і тихий звук, Де кожна нота має власний час. Я йду вперед, тримаючи свій путь, Не озираючись на чийсь осудний глас.
А тим, хто судить, не пройшовши шлях, Хто не просив у ночі в Бога сил, Я скажу просто: кожен має свій хрест І свій урок, і свій єдиний стиль.
Я відпускаю. І живу. І йду. З усім, що було — але без тягаря. Бо навіть крізь біль я світло збережу, І в цьому — моя тиха перемога дня. Євгенія ❤️ #21_12_25р.
Ev_ge_nia
Я вже не кличу втрачені надії —
Лиш тепле світло дня беру собі.
І трохи віри, вплетеної в події,
Що тихо б’ється серцем у мені.
Були падіння, повороти різкі,
І шрами — як мовчазні сторінки.
Та кожен з них навчив мене нести
Світло, яке не гасне у пітьмі.
Тепер я знаю ціну справжніх душ,
Які в негоді світло берегли.
Я чую біль за посмішкою вуаль,
І крик, що заховався у мовчанні.
Моє життя — і сіль, і тихий звук,
Де кожна нота має власний час.
Я йду вперед, тримаючи свій путь,
Не озираючись на чийсь осудний глас.
А тим, хто судить, не пройшовши шлях,
Хто не просив у ночі в Бога сил,
Я скажу просто: кожен має свій хрест
І свій урок, і свій єдиний стиль.
Я відпускаю. І живу. І йду.
З усім, що було — але без тягаря.
Бо навіть крізь біль я світло збережу,
І в цьому — моя тиха перемога дня.
Євгенія ❤️ #21_12_25р.
6 hours ago | [YT] | 11