Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/VYvy05AIIRs


🧩 1. Зеленський у Брюсселі: черга на Patriot і черга до ЄС

Президент знову нагадав європейським колегам: Україна готова до переговорних кластерів, а от Європа — поки ні.

“Блокада штучна, а Україна виконала все необхідне”, — повторив Зеленський.
І попросив ще одне — пересунути нас у черзі на системи Patriot.

Ситуація нагадує супермаркет перед святами:
одні стоять за “розширенням ЄС”, інші — за “оборонною допомогою”,
а Україна шепоче касиру: «Ми заплатимо пізніше, але дайте зараз».

Президент навіть пообіцяв, що «поверне Patriot’и, коли прийде наша черга».
Хіба не чарівно?
Беріть зараз, платіть потім — військовий варіант кредиту “європейська довіра”.

А Європа тим часом радиться, як би це все обережно схвалити, щоб нікого не образити.
Вони ж розуміють: якщо дати Україні кластери й Patriot одночасно — доведеться потім відповідати за власну нерішучість.

📘 2. Верховна Рада ліквідувала російську з паспортів — через 30 років

Після 33 років незалежності депутати раптом згадали: у старих паспортах досі дублювали дані російською.
І вирішили — досить!
З документів зникає двомовність.

“Тепер усі записи — виключно українською мовою”, — гордо заявляє постанова №13369.

Правда, паспорти-книжечки вже 10 років не видаються.
Останні надрукували у 2014-му.
Тобто, Верховна Рада героїчно перемогла мову, якої вже давно не існувало.

Але головне — політична перемога!
Бо в країні, де половина регіонів без світла, все ще залишаються проблеми з паспортами, які ніхто не бачить.
Це не законодавство — це символічна терапія.
Десь між “вийти з совка” і “зробити селфі з книжечкою”.

🏭 3. Build in Ukraine — або як ми будуємо майбутнє на обіцянках

Міноборони презентувало ініціативу Build in Ukraine — план, який має зробити нашу оборонку частиною європейської екосистеми.
BAE Systems, Rheinmetall, SAAB, Northrop Grumman — звучить грізно, майже як саундтрек до голлівудського блокбастера.

“Україна переходить від ролі споживача допомоги до партнера у виробництві”, — кажуть у Міноборони.

І справді, якщо це запрацює — буде прорив.
Але поки що ми бачимо лише пресрелізи, меморандуми і щасливі фото біля порожніх цехів.
Справжня фабрика майбутнього поки що будується зі слів.

І тут головне — не сплутати “Build in Ukraine” із “Talk about Ukraine”.
Бо коли в нас починають щось будувати на папері — значить, цегла ще навіть не замовлена.

☢️ 4. Трамп, Сі і ядерна арифметика

Дональд Трамп заявив, що планує домовитись із Китаєм про скорочення ядерного арсеналу.

“Я думаю, ми укладемо угоду, можливо, навіть щодо ядерної зброї”, — сказав Трамп у Білому домі.

Світове роззброєння — справа добра.
От тільки домовлятися будуть три ядерні держави,
а постраждалі від ядерного шантажу — як завжди, у фанзоні спостерігачів.

Україна вже мала “гарантії безпеки” — Будапештський меморандум досі лежить у архівах як жарт без смайлика.
Іронія в тому, що Трамп говорить про “мир через силу”,
а ми давно живемо в реальності “виживання через брак боєприпасів”.

От і виходить: коли вони зменшують ракети — ми шукаємо батарейки до ППО.
Такий собі ядерний баланс — між обіцянками й реальністю.

💶 5. 19-й пакет санкцій ЄС: “Путіну стає дедалі важче фінансувати війну”

Європейський Союз схвалив 19-й пакет санкцій проти Росії.

“Путіну стає дедалі важче фінансувати війну”, — заявила Кая Каллас.

Чудово!
Але коли вже дев’ятнадцятий пакет звучить як новий сезон серіалу “Санкції. Ніколи не пізно почати”,
стає зрозуміло: сценарій повторюється.

Банки, біржі, компанії в Індії, Китаї — усе під санкціями.
Росія, втім, якось продовжує купувати чіпи, паливо і навіть дрони.
Мабуть, у них 20-й пакет уже готовий — з функцією “обхід попередніх”.


І поки в Європі готують санкційні оновлення, у нас готують нові укриття.
Бо ми — не в теорії санкцій, ми — у практиці виживання.

2 days ago | [YT] | 64

Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/qOam8ptTwGo


1) НІЧ, ЯКУ ЗАПАМ’ЯТАЄ НАВІТЬ ТЕМРЯВА

У ніч на 22-ге — один з найжорстокіших обстрілів: столиці, прифронтові області, дитсадок у Харкові.
Росія вкотре довела, що її «воєнні цілі» — це наші діти, підстанції та лікарні.
Енергетика — під прицілом: Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Одещина. Аварійні відключення зранку, з 14:00 — по годинах, по нервах, по витривалості.

Іронія дня: ворог б’є по генерації, а українські енергетики знову піднімають мережу швидше, ніж у Брюсселі пишуть заяви «глибокого занепокоєння».
Це війна «довгого дроту»: вони ріжуть — ми спаюємо; вони гасять — ми запалюємо. У нас графік світла, у них — графік злочинів.

Саркастичний коментар для Кремля: якщо ваша «велич» вимірюється кількістю знеструмлених будинків і пробитих вікон дитсадка, то у вас не армія — у вас банда електриків-диверсантів.

2) «УГОДА ПРО НАМІРИ» ПРО 100–150 GRIPEN E: ПАПІР ЛІТАЄ КРАЩЕ ЗА ЛІТАК?

Швеція з нами. Публічно. Красиво. І — угодою про наміри продати Україні від 100 до 150 JAS 39 Gripen E.
Ключові слова — «про наміри». Тобто ще не про небо, а про розмови.
Крістерссон каже: «Десять-п’ятнадцять років тривалої подорожі». А фронт питає: «А завтра що?»

Gripen — справді раціональна машина: дешевша годинa польоту, невибагливі смуги, філософія розосередження, «дороги — теж аеродром». Для України — звучить як мрія.
Але мрія любить договір поставки більше, ніж пресконференцію.
Бо меморандум — це коли гарно світиться екран, а F-16 — це коли гарно світиться приціл.

Сарказм: «угода про наміри» — це як романтична обіцянка: «колись я тебе неодмінно кохатиму».
Пора міняти «колись» на «коли».
Папір літає добре. Та нам потрібні крила, а не крилообразні заяви.

3) РЮТТЕ ВАШИНГТОНУ: «ПЕРШІ КІЛЬКА МІЛЬЯРДІВ» ЗІ США ВЖЕ ВІДПРАВЛЕНО. А ДЕ ВОНИ?

Генсек НАТО Марк Рютте звітує: зброю для України на «перші кілька мільярдів доларів», оплачених союзниками, США вже відправили.
Чудово. Лише дві ремарки.
Перша: на фронті новини вимірюють не мільярдами, а батареями — «скільки приїхало і коли це стрілятиме».
Друга: «після довгострокового припинення вогню» — фраза, що звучить, ніби мир уже за рогом. Насправді — за пагорбом, і той пагорб прострілюється.

Рютте каже, що Європа «гарантуватиме безпеку після угоди». Чудово, та поки угоди немає, гарантувати треба боєприпаси.
Бо коли політики йдуть попереду конвоїв, конвої завжди запізнюються.

Сарказм: дайте нам ще трохи «перших мільярдів», але бажано у форматі «перших дивізіонів».
І бажано не після «успіху в Газі», а до наступної ночі в Харкові.

4) «СЛУГИ» І ПРАВИЛО ТРЬОХ «П»: ПАРТІЙНІ ГРОШІ — ПАРТІЇ, ПАТРІОТИЗМ — ПОТОМУ

Поправка про спрямування коштів держфінансування партій на ЗСУ — провалена.
«Слуга народу» дала лише 150 голосів «за». На перше читання бюджету — 192.
Отже, не «не змогли», а «не захотіли». Рішення — свідоме.

Математика дня — без сарказму:
держфінансування партій на 2025 рік — понад 2,11 млрд грн (1% МЗП × 29 764 496 виборців).
90% — пропорційно голосам, «слуги» із 43,16% отримують у 2025-му близько 820,9 млн грн.
Після підвищення МЗП до 8000 грн у 2026-му — майже 925 млн грн.
Ось чому патріотизм у них — це завжди «після рекламної паузи».

І тут головний жарт без сміху:
Поки бійці закривають «нуль» власними картками, найбагатша партія країни закриває «нуль» у графі «допомога армії з партійних коштів».
Виявляється, «нескінченна підтримка ЗСУ» закінчується там, де починаються власні бюджети.

5) НАБУ ЙДЕ СЛІДОМ ЗА ФОРТИФІКАЦІЯМИ. А ПРОНІН — СЛІДОМ ЗА ВІДРЯДЖЕННЯМИ

Обшуки у справі розкрадання ~200 млн грн на фортифікаціях під Покровськом: перший заступник голови Держфінмоніторингу Богдан Корольчук, підрядник «Енкі Констракшн», чиновники Полтавської ОВА.
А головний персонаж — Філіп Пронін — наразі «у відрядженні за кордоном».
Ефект присутності — мінімальний, ефект запаху — максимальний.

Це той самий Пронін, якого Банкова поставила обґрунтовувати санкції проти Петра Порошенка.
Після історії з фортифікаціями «відмовити ОП» стало важче, ніж повернутися з відрядження.
У час війни найдефіцитніший матеріал — не бетон, а совість.

Сарказм фінального штибу: якщо в країні начальник фінансової розвідки асоціюється не з AML/CFT, а з А-Ми-Люди-Відрядження,
то у FATF обов’язково з’явиться новий термін — «український ризик політичного впливу».
І це вже не про прізвища. Це про ціну довіри.

🧨 ЗАГАЛЬНИЙ ФІНАЛ

Отже, що маємо на 22 жовтня.
Росія б’є по дитсадках і підстанціях — бо так простіше, ніж по ЗСУ.
Нам обіцяють Gripen «у намірах» — бо наміри завжди дешевші, ніж літаки.
НАТО говорить про «перші мільярди» — фронт просить перші вагони.
«Слуги» бережно зберігають партійні гроші — і суворо економлять на власній репутації.
НАБУ заходить на фортифікації — а дехто заходить у відрядження.

4 days ago | [YT] | 56

Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/DyshZD3NKJM

🧩 Подія перша. Спецтрибунал: нарешті Європа згадала, що таке справедливість

У Люксембурзі, на засіданні Ради ЄС із закордонних справ, двадцять п’ять держав-членів урочисто погодилися приєднатись до роботи Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.

І все би добре, але ми ж знаємо темп європейської бюрократії.
Спочатку домовимось, потім створимо робочу групу, потім погодимо бюджет, потім створимо дорадчу раду, а потім — ще одну групу, щоб узгодити, хто кому радитиме.

Кая Каллас оголосила про виділення 10 мільйонів євро на запуск трибуналу. Європейські юристи, мабуть, уже потирають руки — попереду велика робота.
Але для нас головне інше: це вперше, коли ЄС назвав речі своїми іменами. Війна — це не «криза», не «конфлікт» і не «інцидент». Це злочин агресії, і в нього є імена, підписи і дати.

Саркастично кажучи — Путін, можливо, іще не в Гаазі, але його місце в календарі судових засідань уже заброньоване.

⚙️ Подія друга. ЄС каже «прощавай, газпром!» — але не одразу

Рада Євросоюзу узгодила переговорну позицію щодо регламенту, який поступово забороняє імпорт російського газу, і до 1 січня 2028 року планує повністю закрити вентиль Кремля.

Нарешті! Європа збирається відключитися від російського шланга.
Але з європейською чемністю:

«Ми, звісно, розірвемо стосунки, але зробімо це культурно — дайте нам ще три роки попрощатися».

Міністр енергетики Данії Ларс Аагард сказав майже поетично:

«Енергетично незалежна Європа — це сильна і безпечна Європа».

І додав: «Ми ще не досягли цього».
Саркастично кажучи — ще кілька зим із російським газом, і європейці знатимуть, як виглядає справжня мотивація.

Проте важливо — це вже не просто заяви. Це документ, що встановлює юридичну заборону на російський газ.
Тобто після 2028-го «Газпром» буде лише в підручниках з геополітичної токсикології.

🧊 Подія третя. Кремль знову «не змінив позиції»

Дмитро Пєсков, головний перекладач Путіна з реальності на вигадку, заявив, що позиція РФ не змінилася щодо «заморожування фронту», яке пропонує Дональд Трамп.

О, як ми це любимо — «позиція не змінилася».
Тобто все те саме: «це не війна, це спецоперація», «українців не існує», «перемоги поруч».

Трамп тим часом каже, що зустрінеться з Путіним у Будапешті, щоби «зупинити безславну війну».
Тільки от проблема — безславна війна триває, поки хтось на неї заробляє славу.

Іронія долі: Трамп мріє заморозити фронт, а Кремль боїться, що заморозиться сам — у політичному сенсі.
Тож поки один збирає лайки у твіттері, інший продовжує спалювати людей у реальності.

🪖 Подія четверта. Ще 90 днів війни, ще 90 днів стійкості

Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкти про продовження воєнного стану і загальної мобілізації ще на 90 днів.

Традиція, що вже стала ритуалом.
Кожні три місяці парламент офіційно визнає: ми ще не виграли, але й не здалися.

І тут, як у старому українському прислів’ї:

«Краще нова мобілізація, ніж стара окупація».

Для частини суспільства — це втома, для іншої — сигнал: фронт досі потребує плеча.
Бо війна триває не лише в окопах, а й у головах, і там теж треба зміцнювати оборону.

Сарказм дня: «Мир — це коли укази про продовження воєнного стану стають непотрібними».
А поки що — це документ, який тримає лінію державності.

🇮🇹 Подія п’ята. Італія раптом згадала, що вона в НАТО

Bloomberg повідомляє: Італія непублічно погодилась долучитися до закупівель американської зброї для України в межах програми PURL.

Ще вчора Рим вагався — «а чи варто нам це робити?»
Сьогодні — «варто, бо не хочемо залишитись осторонь».


Міністр оборони Гвідо Крозетто запропонував допомогти, а прем’єрка Джорджія Мелоні вкотре підтвердила підтримку України.
Це, без перебільшення, важливо: Італія — країна, яка вміє довго роздумувати, але коли вже вирішує — то з пафосом і жестами.

І якщо раніше вона обережно тримала дистанцію, то тепер — готова вкладати гроші в зброю, яка стримує війну.
Саркастично: «Спагеті, каннолі і ракети — нове тріо італійської солідарності».

5 days ago | [YT] | 73

Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/Oj0n5DADj6s

1) США: «Без королів» — але з королем на сцені

У суботу, 18 жовтня, по всіх штатах США пройшли акції протесту під гаслом «Без королів» (No Kings) проти політики Дональд Трамп. Організатори заявляють про понад 2 500 мітингів у 50 штатах, участь — мільйони людей.

Іронія ситуації: протестують проти «короля», а сам «король» каже — «Я не король». Звучить як початок комедії: «я не торт, але бери шматок».

Міністерство внутрішньої безпеки попередило: можливі ескалації — хоча й без конкретних загроз. Тобто — «будьте напоготові», але не дуже.

2) Переговори: «Донецьк за Запоріжжя? В обмін на що?»

За повідомленням Володимир Путін нібито висунув умову: в обмін на Донецьку область готовий віддати частини Запорізької та Херсонської.

Тут усе як у шаховій партії, але без партії: «Я віддам супротивника — за «жертву». Ви погоджуєтесь?». А українська сторона відповідає: «Ви серйозно?» І ми всі дивимось: чи це — поступка, чи підступ.

Іронія: коли перемовини про території перетворюються на аукціон «я віддаю — ви приймаєте», то питання «а що далі?» стає ключовим.

3) Бізнес і звинувачення: «Мономах» і фабрика, яка не відмовляється від уваги

Мономах — бренд на ринку чаю та кави. ЗМІ звинувачують компанію в співпраці з РФ/Білоруссю, хоча доказів — мало. У 2023–24 роках компанія сплатила 470 млн грн податків, передала 65 млн порцій чаю військовим.

Але: якась ГО звернулась до Мінекономіки — і почалась реакція. У світі, де «звинувачення» з’являються перед вироком — це стає новою нормою.

Іронія тут двояка:

коли бізнес, який платить податки й допомагає армії, стає підозрюваним — це сигнал, що всі на короткому поводку.

коли «очищення» від російського — це так само спосіб «розчистити поле» для нових рук.

4) Європа говорить: «Ми ще не втратили терпіння»

Фрідріх Мерц (канцлер Німеччини / лідер ХДС) заявив, що зустріч українського президента Володимир Зеленський із Трампом — це сигнал для Європи, що підтримка має бути активнішою.

Суть: «Допомога — це не потім, а зараз. Капітуляція — не варіант». Іронія: коли країни, які роками відмовлялися від великих ризиків, раптом говорять про «активну підтримку».

І ще: якщо Європа впаде — це вже не буде українське питання. А найгірше — коли слова «ми не маємо права» перетворюються на мовчання.

5) Париж: «Лувр» без царя — і без коштовностей

Уранці 19 жовтня у Лувр у Парижі сталося пограбування: викрадено дев’ять коштовностей із колекції Наполеона — тіару, брошку, намисто. Злочинці проникли через вантажний ліфт, поки музей був зачинений на ремонт.

Іронія тут: музей — символ стабільності, культури, спадщини. А виходить: «культура» має таку саму вразливість, як і мережа електропостачання. І гроші — гроші, навіть якщо вони — діаманти Наполеона.

6 days ago | [YT] | 67

Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/ukQlcD2N84o

1) Одеса. «Паспорт у РФ, апеляція у ЄСПЛ, а місто — у підвішеному стані»

З 16 жовтня кермо Одеси – у секретаря міськради Ігоря Коваля. Формально все чемно: розпорядження на сайті, печатка, вуса — як у відповідального чиновника. Причина — не романтична: Геннадія Труханова позбавили громадянства через чинний паспорт РФ. І тут уся країна дружно робить вигляд, що не чула про це роками. Бо «журналісти давно казали», а чиновники — «давно не чули». Класика жанру.

СБУ окреслила контур: ще 2017-го представники Труханова сходили до російського суду, який «підправив» папери так, що громадянство РФ нікуди не поділося — паспорти міняються, а «любов вічна». Тепер Труханов обіцяє скочити з касації у Верховному суді просто у Страсбург — «якщо цього буде замало». Замало — чого? Аргументів чи часу? Тим часом Одеса вкотре відкриває сезон політичної оперети: сьогодні «в.о.», завтра «о, воно».

Підсумковий штрих: Правова географія у нас проста: народився в Україні, кар’єру будував в Одесі, документи «доукомплектував» у Московській області. Вечірня школа транскордонного права, кабінет № 404.

2) МВФ і держборг: «Психологічна межа 100% — подолана. Психіка — ні»

МВФ акуратно підкрутив прогнози: на кінець року державний борг — 108,6% ВВП, у 2026 сягне 110,4%, а спад — десь із 2027-го й далі вниз до 94,1% у 2030-му. Чудово: ми вже не просто «понад сотню», ми — клуб 110. У нас новий вид спорту: стрибки через психологічні позначки з жердиною, зробленою з обіцянок.

Ви помітили, як у звітах слово «психологічний» з’являється частіше за «фіскальний»? Бо психологія — це коли ти віріш, що «потім піде спад», а фіскальний — коли питаєш: «Чим платити?» Наразі відповідь проста: платитиме той, хто не голосує — майбутні роки.

Підсумковий штрих: У країні, де ціни ростуть як на дріжджах, найстабільніша валюта — віра в «2027».

3) Трамп–Путін–Зеленський: «Телефон довіри. Натисніть 1, якщо вірите в “мир”»

Перед зустріччю з Зеленським у Білому домі Дональд Трамп дзвонить Путіну. З поваги до жанру робить про це пост у своїй соцмережі — ідеальна дипломатія XXI століття: переговори в режимі “live-blog”. На столі — можливість передати Україні «Томагавки». Формула від Трампа: або Путін серйозно сідає за мирні переговори, або «круїзи» летять у бік імперських міражів.

Паралельно Росія заливає Україну ракетами і дронами, лупить по газових і енергооб’єктах — так, щоб і Вашингтон почув. І ми, звісно, чуємо: гул генераторів — краща музика для тих, хто вірить у «велику угоду».
Гардіан

Підсумковий штрих: Для Кремля «мир» — це коли ти мовчиш, а для нас «мир» — коли в тебе світло є. Поки що вмикають тільки сарказм.

4) «54% готовності» і «95–98% першого-другого рівня»: статистика, яка гріє… якщо поруч стоїть обігрівач

Голова Держагентства відновлення Сергій Сухомлин каже: третій рівень захисту підстанцій готовий на 54%. Перший-другий — майже повністю. «Саркофаги» 20–24 метри заввишки, багатошаровий бетон, мрія інженера й кошмар кошторисника. А чому не доробили? Бо «на деяких підстанціях один-єдиний трансформатор, і його не можна вимикати». Логічно. Якби ми ще й дихати не могли, то, певно, теж економили б на кисні.
Укрінформ

Сам Сухомлин в інтерв’ю «Главкому» визнає: коли прийшли — «отримали шок». Благоустрій на сотні мільйонів, консультанти по 3% із мільярдів. «Підрізали» апетити — зменшили видатки на 15,6 млрд, але час втрачено, а ворог «перекваліфікувався» в інженера-підривника. Тепер кожен блекаут — як червона картка управлінню.
ГЛАВКОМ

Підсумковий штрих: Статистика гарна до першого прильоту. Потім від неї залишається цифра «0» — у розетці.

5) ШІ за версією МВФ: «Додасть 0,1–0,8% до зростання, а розрив — на 100% гарантовано»

Крісталіна Георгієва підкидає оптимізму: бум інвестицій у ШІ (здебільшого у США) здатний додати світовій економіці від 0,1% до 0,8%. Одночасно — ризик: світ розшарується ще сильніше, всередині країн і між країнами. У когось — дата-центри, у когось — свічки. У нас — обидва товари ходові.

Для України це звучить як чорний гумор: поки десь тренують нейромережі, ми тренуємо нервову систему — «не реагувати на відключення». Наш наймасовіший стартап — PowerBank-as-a-Service.

Підсумковий штрих: Штучний інтелект десь там росте, а природній інстинкт виживання — тут і зараз.
Міні-інтермедії між сюжетами (короткі “перебивки” для диктора)
«У нас кожне “в.о.” — це не “виконую обов’язки”, а “виконую обіцянки — іншим”».
«Коли борг понад 100% ВВП — психологи радять дихати повільно. Фіскали — платити швидко».
«Дипломатія у стилі Reality Show: поки лунає заставка, ракети не беруть паузи».
«54% готовності — це як 54% парашута. Стрибати можна, але оглядайтесь вниз».
«ШІ підніме продуктивність. Хотілося б, щоб нам спершу підняли напругу в мережі».

Фінал
День підсумовує себе сам: Одеса — у правовій турбулентності, Київ — у блекаутах, МВФ — у таблицях, Вашингтон — у дзвінках, Москва — у злочинах, а ми — у черзі за генератором. І все це під акомпанемент урядових звітів, де 95–98% готовності живуть на сусідній вулиці з 54% реальності.

1 week ago | [YT] | 60

Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/iAzb-EfGwcY

РАМШТАЙН-31 | Контактна група з оборони України
31-ше засідання Контактної групи — що оголосили 19 країн? Генсек НАТО Марк Рютте про пріоритети ППО, ініціативу PURL, чеську програму боєприпасів та підтримку на зиму 2025.

НІМЕЦЬКА ДОПОМОГА УКРАЇНІ
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус розкрив деталі нового пакету: Patriot, IRIS-T, високоточні ракети, радари, ПЗРК та меморандум про кооперацію оборонної промисловості.

TOMAHAWK ДЛЯ УКРАЇНИ?
Українська делегація (Єрмак, Умєров, Кислиця) у США: переговори з Raytheon та Lockheed Martin про ракети великої дальності, F-16 та сучасні системи ППО.

ЗАМОРОЖЕНІ АКТИВИ РОСІЇ
Як ЄС, Велика Британія та Канада використають ~$300 млрд активів ЦБ РФ? Механізм позик під заморожені активи, роль Euroclear та терміни запуску до 2026 року.

РЕФОРМА ООН 2025
UN80 — пакет реформ Антоніу Гутерреша: 70+ кроків оптимізації, об'єднання структур (ПРООН, UNOPS, UN Women), сучасні технології замість бюрократії.

МОГИЛЯНКА 410 РОКІВ
Привітання від Кирила Буданова: чому Києво-Могилянська академія — інтелектуальний фундамент нації під час війни.

1 week ago | [YT] | 68

Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/nojtQbHv4uU

Часом здається: 14 жовтня — був день, коли прапори пакували святкові букети. Тепер — день буденний, але зі святом у кишені. Бо навіть у звичайному дні влада може підписати указ, змінити кордон, загрузитися в протиріччях. І сьогодні — саме такий день.
П’ять подій, які могли б бути святом, але стали викликом. Поїхали.

1) Втрата громадянства чи просто ще один указ?

Президент ввечері 14 жовтня повідомив про рішення позбавляти громадянства осіб із російським паспортом. Імена не назвав — але джерела вказують на мера Одеси Геннадія Труханова, екснардепа Олега Царьова, танцівника Сергія Полуніна.
Труханов спростовує, Царьов давно “за кордоном”, Полунін — артист із подвійними заявами.
Іронія: у день, який ще недавно був «Покровою», указ про громадянство підписали — наче покров тут уже знято.
Якщо закон про місцеве самоврядування справедливий — то втрати громадянства мають спонукати до дій, а не до мовчання.

2) Томагавки в обговоренні: зустріч у США на горизонті

17 жовтня у Білому домі Зеленський і Трамп говоритимуть про зброю, яку “не можна обговорювати телефоном”. Серед цікавих варіантів — далекобійні ракети Tomahawk.
Зеленський прилітає 16 жовтня, Єрмак уже у Вашингтоні.
Іронія: говорити про ракети — за мільйони кілометрів і дипломатичних меж. Але коли «мир через силу», то коди зброї — краще, ніж пусті слова.

3) Київ бере захист інфраструктури “на місцевість”

Міська влада Києва заявляє: коли військова адміністрація “заплуталась у брехні”, місто само взяло під опіку критичну інфраструктуру.
На раді оборони столиці схвалили план: бетонні укриття, резервне живлення, захист комунальних і приватних об’єктів. На це запланували 3,7 млрд грн, вже направили 2,7 млрд.
Іронія: захищати все місто — це не “дзвінок у Київ”, це носити бетонні каркаси під дощем. Але коли країна воює, місто не може чекати — їй треба діяти.

4) Біометрія на кордонах: ЄС під’єднав Україну до лупи

На кордоні із ЄС запущено систему біометричного контролю. На трьох пропускних пунктах вже беруть відбитки пальців, фотографують обличчя, збирають повну історію людей, які переходять кордон.
Офіційно — “без втручання у безвізовий режим”.
Іронія в тому, що ти перетинаєш кордон і лишаєш більше даних, ніж у підписах чиновників. Вся Європа побачить, хто з нас і коли вирішив поїхати назад.

5) Ідентичність як національна безпека — декларація від ОП

Олена Ковальська заявила, що Україна “прогубила 30 років” на формування ідентичності, але тепер починає надолужувати.
В дискусіях з Лаври кажуть: “політика пам’яті — це не музей, а стратегія”.
Іронія тут глибша, ніж просто слова: ті, хто декларує національну ідентичність, самі роками співпрацювали з тими, хто її нищив.
Це як курити в домі, а потім розказувати дітям про шкоду тютюну.

🎙 Фінал
14 жовтня — ще не просто дата. Це тест: чи можемо ми трансформувати свята у смисли, символи — у дії, пам’ять — у протистояння.
Громадянство — не просто паспорт, а відповідальність.
Зброя — не просто подарунок союзника, а інструмент аргументу.
Бетон під вулицями Києва — не прикраса, а фортеця.
Біометрія — не страховка, а вікно суспільства, що бачить тебе кожного разу, коли ти йдеш.
Ідентичність — не слово, а поле битви, де кожен має вибрати сторону.

Сьогоднішні події — це не просто заголовки. Це маркери того, чи будемо ми державою з кодом гідності, чи лише державною абревіатурою.
І в цій іронії — наш виклик: не дати забуттю підмінити пам’ять, не дати страху підмінити свободу.
Бо якщо свято 14 жовтня стало буднем — ми мусимо зробити з цього будня сенс, щоб пам’ять не зникла.

1 week ago | [YT] | 67

Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/BSZ4HoeAj-o

1) Європарламент дозволив збивати російські дрони: “стіну дронів” перетворюють на стіну фактів

469 євродепутатів — «за», 97 — «проти», 38 — утрималися. Резолюція, що дозволяє ЄС координовано збивати повітряні загрози, стала реальністю.
Іронія моменту: Європа офіційно дозріла до очевидного — якщо в тебе над дахом літає щось російське, його краще не фотографувати, а збити. Тепер навіть Брюссель визнає, що «гібридні атаки» — це не “непорозуміння”, а державне спонсорство тероризму.
Європарламент також хоче накласти санкції на китайські компанії, які постачають комплектуючі для російських дронів. У перекладі з дипломатичної: «Досить прикидатися, що деталі з “Гуандунського чайника” потрапляють у Москву випадково».
І ось головна новина — Європа більше не хоче бути мішенню, вона хоче бути зеніткою. І, здається, час настав.


2) НАБУ спіймало прокурора з “цінником на правосуддя”: $3,5 млн за закриття справи

Українська антикорупційна сага триває. Прокурор із Офісу Генпрокурора і його адвокат-друг вирішили підзаробити — $3,5 млн за «допомогу» у закритті справи НАБУ. Починали з двох мільйонів, але ж інфляція!
Затримали, коли отримали перший транш — 200 тисяч доларів. Підбурювали, домовлялися, передавали — і все під записом. Сценарій готовий для серіалу “Прокурор під прикриттям совісті”.
Віталій Шабунін влучно написав: «І цього прокурорського бубочку в тюрму не кинуть. Генпрокурор Зеленського особисто підписав фальш-підозру, щоб залякати НАБУ». Отже, маємо класичну українську драму: антикорупціонери ловлять корупціонерів, а потім усі зустрічаються на суді, де вирішують, хто кого “відпустить під заставу”.
Якщо б корупція мала запах — країна жила б під постійним ароматом «ділової гнилиці».


3) Перемир’я Ізраїлю з ХАМАС: коли “пауза” звучить як “до наступного вибуху”

Ізраїль і ХАМАС погодили першу фазу перемир’я. За нею — часткове відведення військ, звільнення заручників, гуманітарна допомога й навіть участь Трампа у підписанні. Так, саме Трампа — він уже анонсував “офіційне підписання після попереднього підписання”.
Звучить як типова угода сторін, які не довіряють навіть власним ручкам. Ізраїль звільняє 1950 палестинців, ХАМАС — 20 заручників. Баланс? Не зовсім, але обидві сторони поки що воліють рахувати людей, а не ракети.
Світ, звісно, видихає — поки що. Бо кожне ізраїльське «перемир’я» починається зі слова «тимчасове» і закінчується вибухом, який знову розбудить CNN.
Мораль проста: якщо Трамп летить на підписання угоди про мир, краще не сідати поруч із телевізором — скоро буде breaking news.


4) Вітряки ОПЗЖ у Карпатах: зелена енергія з присмаком корупції

Колишні діячі ОПЗЖ вирішили довести, що навіть у вітер можна вкрасти. Лобіюють проєкт побудови 200 вітряків у Карпатах — у заповідних зонах, де досі ходить тиша, а не турбіни.
Бізнесмени, пов’язані з “Індустріальним союзом Донбасу”, хочуть поставити 500 МВт потужності на хребтах, де замість корупціонерів мали б літати орли. Міндовкілля заборонило — забудовники ігнорують. Активісти протестують — прокуратура спить.
Екоінспекція виправдовується “мораторієм на перевірки”, а гори — ерозією. Навіть суд зупинив подібний проєкт на Боржаві, але цей стоїть, як бетонна совість.
Іронічно, але ті, хто колись спалювали країну в політичному сенсі, тепер палять Карпати під виглядом зеленої енергетики. Хочеш вітер? Дай хабар. Вітряна Україна у прямому сенсі.


5) МАГАТЕ “повертає струм” на ЗАЕС: дизель проти ядерного абсурду

Нарешті — після тритижневого блекауту — почався процес відновлення електроживлення Запорізької АЕС. Рафаель Гроссі звітує: сторони «конструктивно співпрацюють».
Тільки от реальність — як стара проводка: іскрить. Сім дизель-генераторів крутять турбіни, ще тринадцять чекають, поки хтось домовиться, де прокласти нові лінії «Дніпровська» та «Феросплавна-1».
Гроссі дипломатично каже: «ніхто не виграє від погіршення ситуації». Це правда, але звучить так, ніби він боїться образити навіть електрон. МАГАТЕ — це, здається, єдина організація, що вміє вмикати світло фразами замість кабелів.
Та навіть такий крок — уже добре: якщо станція знову не глухне, це мінус одна ніч на межі катастрофи.

🎙 Фінал
Отже, сьогодні світ трохи збалансовує свій абсурд:
Європа каже “збивайте” — і це звучить як перша логічна фраза за роки обережності.
Україна ловить прокурора з мільйонною совістю, але без граму сорому.
Ізраїль говорить “мир”, але тримає руку на спуску.
Карпати плачуть під лопатями колишніх зрадників.
І на ЗАЕС світло знову вмикається, навіть якщо поки лише в переносному сенсі.
Мораль проста: цивілізація рухається вперед не завдяки “оптимізму”, а завдяки втомі від глупоти.
І поки одні будують “стіни дронів”, інші ще вчаться будувати стіну відповідальності.
Бо без неї — навіть найкраща демократія залишається дерев’яною хатою з протікаючим дахом.
А ми, як завжди, ремонтуємо її під обстрілами — і з саркастичною усмішкою.

2 weeks ago | [YT] | 93

Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/A5vCnBGzn1M

1) Монобільшість: є по документах, нема по факту

На табло ВР — 230 «слуг народу». У житті — пальці зводяться до ~190 голосів «за» урядові та президентські ініціативи. Де решта? Двоє — в офшорі реальності. Андрій Одарченко, якого суд відміряв на 8 років із конфіскацією за біткоїн-хабар, все ще красується з мандатом — регламент і Конституція в цей час тихо курять у кутку. До жовтня 2024 він ще й очолював підкомітет з… антикорупції. Іронія настільки товста, що може тонути без жилета. Олександр Куницький — у «тижневому» відрядженні до США з 23.09.2024, яке розтягнулось довше за деякі війни. Плюс «привіт» від історії з побиттям військового.
Маємо не 230, а добре як 228 «на папері», та й ті на засідання ходять із графіком місячних затемнень. Підсумок простий, як мінус у щоденнику: монобільшості більше нема. А це, між іншим, автоматично підводить до статті 115 Конституції — розпад коаліції = відставка уряду. Але хто ж визнаватиме голу правду, якщо можна загорнути її в теплий плед комунікацій? Спікер і Банкова роблять вигляд, що корабель іде, навіть якщо трюми вже в акул.

2) Судді КСУ: кнопки є, волі нема

Перше голосування: Захар Тропін — 224 «за», Оксана Клименко — 93 «за». Рейтингове: Юлія Кириченко — 179, Тарас Цимбалістий — 84. Фінал: на призначення — 126 за Кириченко, 74 за Цимбалістого. Рішення не прийняті, конкурс — по колу.
Опозиція (ЄС) принципово не грає у кадрові кульбіти, «слугам» не вистачає власної дисципліни, ситуативні союзники знову «пішли за лустром». Депутат Ростислав Павленко кладе на стіл вирок політичній арифметиці: критерію для вступу до ЄС не виконано, «більшість не існує», уряд — «меншовартості», час думати про уряд нацпорятунку. Саркастичний висновок: коли у класі всі «за реформу контролю», але ніхто не здає домашку, вчитель не ставить «п’ять» — він викликає батьків. У нашому випадку — це Єврокомісія.

3) Росія в ICAO: «хочемо запчастини» і водночас глушимо Європу

На асамблеї ІСАО Росію офіційно втикають носом у карту Північної Європи: глушіння GPS, підміна сигналів, ризики для сотень тисяч рейсів, включно з інцидентом борту Урсули фон дер Ляєн. Географія «поміх» — від Калінінграда до Ростова. І все це паралельно зі спробами вибити дозволи на запчастини для крадених літаків.
Тут би Москві скромно помовчати, але «скромно» — не їхнє. Тому в ООН вони традиційно бідкаються про «дискримінацію» і водночас накривають навігацію півконтиненту ковдрою з фольги. Європейські регулятори тим часом оновлюють інструкції для пілотів: готуйтеся сідати вручну частіше, ніж хотілося б. Висновок: російська цивільна авіація перетворилась на метафору системи — літаємо без права користуватися реальністю.

4) Почаїв: дзвони, «свята вода» і неповнолітні проти ухвали суду

Слідчі дії на території Почаївської лаври у справі за ознаками шахрайства в особливо великих — за процедурою, у присутності адвокатів. Двері закриті (хоч напередодні були відкриті) — МНС допомагає відкрити. І тут починається імпровізований «хрестний хід проти КПК»: у двір заводять групу підлітків, які хапають слідчого, рвуть папку, намагаються вирвати інструменти; дзвони гудуть, на територію вриваються бабусі й «окроплюють» правоохоронців, міксують прокльони з молитвами.
Ритуал «свята вода + неповнолітні» — це нова версія «святості», де канонічне право пробує бити КПК по руках. Слідчі переносять дії, бо закон — це не бійка у дворі. Мораль: коли релігійна організація підміняє правову процедуру театром масових сцен, це не про віру — це про владу. І про її втрату.

5) Роналду — перший футбольний мільярдер

Bloomberg нарахував Кріштіану $1,4 млрд. Футболіст стає мільярдером, саудівський контракт важить десь як бюджет середнього міністерства, рекламні угоди з Nike та іншими — як соус до основної страви. Десь у паралельному світі Мессі теж на фініші з опцією частки в клубі, тобто марафон за «хто багатший бог футболу» триває.
Чому це важливо нам? Бо на фоні українських «підвищень на 2 гривні 34 копійки» ця новина звучить як майстер-клас із глобальної економіки емоцій: там, де продукт — видовище, там гроші — не проблема. У нас продукт — безпека та справедливість, але касу в залі ми відкрили лише наполовину. Поки ми воюємо — інші монетизують мир. І це не докір Роналду — це дзеркало.

🎙 Фінал
Отже, день, у якому «більшість» — меншість, «судді» — вічно конкурсанти, «цивільна авіація РФ» — довідник з електронної війни, «свята вода» — аргумент у кримінальному провадженні, а м’яч — золотий квиток до клубу мільярдерів.
Усе це можна списати на хаос, але прав
ильніше — на вибір. Бо кожна з п’яти історій говорить одне й те саме: системи перемагають ритуали. Система голосувань — більшість або ні. Система добору суддів — рішення або ганьба. Система безпеки польотів — навігація або темрява. Система права — ухвала або дзвони. Система економіки — продукт або бідкання.
Наш рецепт простий і зовсім не романтичний:

2 weeks ago | [YT] | 68

Tsybulko Talk

Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv

Посилання на відео: https://youtu.be/Krgepu6Hbrc

1) Данія: наш оборонпром у безпечній еміграції

Меморандум підписано: українські оборонні компанії розгортають спільні виробництва у Данії. Офіційний опис — як завжди бездоганний: «інтеграція ланцюгів», «обмін технологіями», «фінансування ЄС», «Build with Ukraine». Неофіційний переклад для людей: друзі, ми переносимо частину критичних процесів туди, де по дахах не поливає «Шахедами», а аудити приходять за графіком, а не по сиренах. Данський міністр люб’язно пояснює, що «найочевидніша перевага — виробляти зброю в безпеці». Авжеж. У нас тут безпека — на вагу платформи «ППО all inclusive».
Це не про втечу — це про живучість. Але в сюжеті є делікатний дисонанс: ми будуємо «Стіни дронів» для Європи і паралельно шукаємо, де ті дрони спокійно зварити. Крок прагматичний, правильний і… трохи гіркий. Бо хочеться, аби «made in Ukraine» лишалося в Україні не лише в пресрелізах. Утім, якщо спільні потужності завтра швидше наситять фронт — то хай хоч у Копенгагені, хоч у ТЬорнбю. Перемагає той, хто вміє шити панцир там, де мінімум уламків.

2) Бюджет-2026: підвищення, яке не підвищує

Уряд урочисто подає бюджет: мінімальна зарплата зросте з 8000 до 8647 грн, мінімальна пенсія — з 2361 до 2595 грн. На папері — ріст. У гаманці — дріб’язок, що губиться між цінами на ліки і комуналку. Журналістка Ірина Полякова влучно назвала це «феєричним підступом»: доплата за понаднормовий стаж збільшується на 2 гривні 34 копійки за рік. Повторимо для закріплення сарказму: дві гривні тридцять чотири. Пенсіонер з 25 «понаднормових» отримає +58,5 грн — рівно на одну поїздку маршруткою з пересадкою і без права подихати.
Реальний прожитковий мінімум, каже Гетманцев, мав би бути близько 4700. Але цифра сором’язливо ховається в комітетських довідках, бо в кадрі мають сяяти інші. Так, будуть ще березнева індексація і «горизонти оптимізму», але базова логіка бюджету звучить так: «збільшимо, щоб не образити, і не збідніємо, щоб не збанкрутувати». Найбільш відчутна надбавка — у гірських громадах: +20% до пенсій і допомог. Решті — тепла пледова риторика.
Фінальна мораль розділу проста, як касовий чек: бюджет — це не тільки про математику, це ще й про повагу. Коли «підвищення» виглядає як чайові після холодної страви — довіра не зростає, а зникає безвісти.

3) Газ: «добавте ще тридцять відсотків і не забудьте чек»

Масовані удари по видобутку — і Україна збільшує імпорт газу на ~30% від плану. Гроші позичаємо цивілізовано: $500 млн від ЄБРР, $300 млн від ЄІБ, усе під гарантії Єврокомісії. Далі — переговори з G7, можливо — гранти. Формула зими очевидна: «мінус видобуток = плюс імпорт». Паралельно — LNG, контракти з американцями, страхові плани на випадок «прилетів — побачив — зруйнував».
Це чесний реалістичний кейс, і в ньому немає трагедії — є ціна. За електрику під сиреною платять усі: бюджети, донори, домогосподарства. Але поруч із фінансовою арифметикою стоїть людська. ПФУ підморгує: субсидії — тільки якщо без боргів. Гарна дисципліна, залізна логіка, і… трохи фаталізму. Бо родина, що гріє квартиру електрообігрівачем після «прильоту» по котельні, не завжди встигає погасити все «до 20-го числа».
Висновок — не злий, а тверезий: ми пройдемо цю зиму, як і попередні. Але якщо держава просить людей затягти пасок — пасок держави має затягуватись першим. Інакше кожна нова позика виглядає як латка на совісті, а не на трубі.

4) ЄС готує «короткий повідець» для російських дипломатів

Brussels calling: новий пакет обмежень — ідея проста, як двері з кодовим замком. Російські «дипломати» давно грають у «запальничку під плащем»: підпали, диверсії, кіберзабави, БПЛА над складами — усе в стилі «ми просто туристи». ЄС каже: досить. Хочеш кататися Шенгеном — попереджай, фіксуй маршрут, тримайся в полі зору. Чехія штовхає ініціативу давно й послідовно: «шенгену для Росії не існує». І правильно: взаємність — це коли не лише ми стоїмо в черзі на контроль, а й вони перестають бігати між посольствами, мов кур’єри із бідонами бензину.
Так, угорське «але» й австрійське «може, розблокуємо для Дерипаски» ще шумлять у кулуарах. Але тренд очевидний: дипломатія, що підпирає диверсію, буде жити за правилами пробації. Не «вигнати всіх», а «зашнурувати кросівки й бігати лише по доріжці». Для України це означає менше «випадкових загорянь» і «зниклих флешок», а для Москви — ще одну тріщину в легенді про «ввічливих помічників посольств».
Мораль: поки РФ тягне Європу в «сіру зону», Європа повільно, але невблаганно фарбує «сіру зону» в біло-синій колір процедур, правил і санкцій. Це нудно. Зате працює.

5) Два «АНи», що перехитрили війну

Державний музей авіації отримав два раритети — люксовий Ан-2П і унікальний висотний Ан-6. Останній — птах із десяти, висотний рекордсмен 60-х, з турбонаддувом, киснем і кулеметною туреллю — звучить як байка з іншої епохи. І ці двоє вижили в Бородянці не тому, що їх охороняли бронедвері, а тому, що на паркані висіла табличка «Заміновано». Простий напис, трохи уяви — і окупанти обійшли стороною.
Тепер — реставрація, повернення Ан-2П у небо як ретро-експоната, Ан-6 — до зали рідкісних. Це, можливо, найчесніша новина дня: без пафосу, без «зради/перемоги». Просто люди тихо врятували історію, а держава тихо її прийняла. Парадоксально, але саме ці машини — про сучасність. Вони нагадують: сила — не тільки в потужності, а в кмітливості. У здатності вигадати табличку, коли немає паркану, і доробити вузол, коли немає бюджету.
Коли наступного разу хтось скаже, що «старе треба списати» — покажіть йому ці крильця. Деякі речі списують нас набагато повільніше, ніж нам хотілося б.

2 weeks ago | [YT] | 49