Victor Korenivskiy

Тривають активні дискусії та обговорення теперішньої геополітичної турбулентності. І основним каталізатором хаосу вважається початок боротьби за політично-економічну гегемонію в світі. Експерти в аналізі та прогнозах посилаються на циклічність економіки (найчастіше на цикли Кондратьєва) та невідворотність певних тенденцій розвитку світового капіталізму. Однак, де в цьому всьому місце людини? Економіка творить людину чи людина творить економіку?


Економічна діяльність є лише одним із багатьох аспектів людської культури. Культура це втілення абстрактно-символічного мислення людини, тобто економічна діяльність хоч і розгортається в матеріальному світі, однак базується на людському мисленні.


Капіталізм не є однототожним ринкової економіки. Ринок виникнув в прадавні часи, капіталізм же передбачає сталу систематичну торгівлю капіталом\грошима. Виникає капіталізм як стале явище лише на початку епохи Модерну і став одним із сукупних складових західного модернового мислення. Вся економічна теорія в своїх хвильових функціях (всіляких економічних циклах) об’єктивно оперує останніми 500 роками, в намаганні ж поглиблення аналізу на більш давні історичні часи, не витримує жодної критики. Це чітко співпадає з добою Модерну та домінуванням західних суспільств з притаманним їм світоглядом.


Аналізувати та прогнозувати розгортання подій світового зламу сьогодення на основі капіталістичного домінування викликає скепсис, в силу активізації суспільств з інакшими парадигмами мислення. Невідворотність прагнення до світової гегемонії (Пан, або пропав) є притаманним західним суспільствам. Сьогодні вони перебувають в стані кризи сенсів та в силу зміни міжнародної архітектури, прагнуть повернутися в романтизоване ХІХ століття, час домінування Заходу. Східні суспільства також прагнуть повернутися в «золоті часи», однак це були позиції лідерства в межах певних регіонів. Захід інтерпретує їх дії крізь власний світогляд і сприймає як виклик в боротьбі за місце гегемона. Схід же прагне власного «місця під спільним сонцем» та найважливіше поваги.

5 months ago | [YT] | 29

Victor Korenivskiy

В 1988 році на футбольному матчі було зроблено спільне фото Мішеля Платні, Дієго Марадони та Пеле. Марадона був одягнений в футболку з написом «ні наркотикам», а в Платіні «ні корупції» і поціновувачі футболу знають що Марадона відомий своєю постійною боротьбою із залежністю, а Платіні в майбутньому був звільнений із керівництва FIFA за корупцію. Сьогодні це фото часто демонструють як певний приклад лицемірства й тощо, але чи не є все складнішим ніж здається на перший погляд?


Сьогодні ми живемо з викривленим уявленням про поняття героїзму, чеснот та шанобливості. Стародавній культ героїв був символічною системою моделей поведінки та чеснот, але в той же час існує безліч міфів де герої чинять жахливі вчинки, що підкреслювало людську схильність до помилок і про цю сторону медалі сьогодні не згадують. Тобто шанували і пам’ятали передовсім вчинок, котрий і здійснювався заради пам’яті в літах – це надавало сенс людському життю.

Критикуючи церкву ряд дослідників розвінчали безліч середньовічних культів святих, виявилося що то були цілковиті вигадки задля задоволення меркантильних бажань церковників. Часто церква подібним чином намагалася й створювати символи задля плекання чеснот у населення, але в решті решт підтвердилася стара ж християнська мудрість – благими намірами вистелений шлях до пекла. Сучасна особа взагалі критикує багатьох канонізованих церквою постатей, мовляв погляньте ж які мерзенні речі вони чинили, не розуміючи що в християнстві цінується метанойя – переосмислення, покаяння та перевтілення, тобто знову ж таки вчинок що дає приклад для наслідування. Хоча церква дійсно часто ідеалізувала певних особистостей і за це в решті решт поплатилася, тому в Біблії й говориться що не варто творити ідолів. В епоху Модерну всі ідеології довели метод ідеалізації до абсурду, створювалися образи бездоганних мудрих особистостей і колосальний шок в майбутньому супроводжувало їх розвінчання, або катастрофи їх авторства.

Тобто ми спостерігаємо як сучасні технології розвінчують старі міфи та символи, на наших очах сьогодні ЗМІ за мить творять ідолів і за наступну - їх нищать. В Україні ж точиться дискусія про творення пантеону героїв, найчастіше відбуваються намагання ідеалізувати постатей минулого і ми бачимо як це призводить лише до конфліктів. Дехто пропонує створити пантеон героїв із людей теперішнього часу, але чи можливо це в сучасному світі? Секуляризація, наука та сучасні технології ставлять нас перед викликом повного переосмислення цінності людського життя та вимагають іншої парадигми мислення. Звісно що всі люди мислять абстрактно-символічно, але чи не є пошук пантеону героїв рамкою мислення минулого, котра сьогодні вже не працює.


Відповідальність є початком будь-якого розвитку, лише беручи на себе відповідальність людина починає вчитися на власних помилках. Навчаючись на помилках ми починаємо інакше відноситися до помилок інших людей, тому що настає усвідомлення складності світу, життя та набуття досвіду. Так приходить розуміння особистих обмежень й важливості взаємодії з іншими людьми, і лишень тоді усвідомлюється що героїчний вчинок це не гарантія від помилок в майбутньому, життя плинне і всі ми є людьми – кожен з власними чеснотами та слабкостями. Ось це і є людиноцентричність, і може коли ми почнемо дійсно цінувати людину то відпаде й необхідність в пантеоні героїв, тому що кожен навчатиметься в інших й сам надихатиме інших.

1 year ago | [YT] | 7

Victor Korenivskiy

Під час останнього ефіру в студії Юрія Романенко, мною було згадано XIV-XV століття – період грандіозного світоглядного зламу. З одного боку, це був природній інтелектуальний розвиток європейського суспільства, з іншого ж, розвиток процесів що в майбутньому призвели до Реформації, а саме криза Римської церкви. Її початком можна вважати так званий Авіньойонський полон пап.


Під кінець XIII століття у Франції розпочався процес централізації влади монархів, а в 1294 році французький король Філіп IV оголосив війну Англії. Задля фінансування військових дій він обкладає духівництво податками не узгодивши це з тогочасним папою Боніфацієм VIII, як наслідок розпочався конфлікт що завершився фактично спецоперацією по захопленню папи в полон і за деякими твердженнями побиттям понтифіка. Єдиним ясним фактом залишається лише швидка смерть папи Боніфація VIII невдовзі після його взяття в полон. Обраний понтифіком Бенедикт ХІ був отруєний через 8 місяців і минув ще рік до обрання нового папи Климента V, що був цілком залежний від Філіпа IV, резиденцією Климента V з 1309 року став Авіньйон. Так на наступні 70 років папи ледве не перетворюються в маріонеток французької корони, цим одразу ж скористалися всі світські господарі Європи, намагаючись як привласнити церковні багатства, так і сформувати інструментарій впливу на церкву в межах власних володінь. На Апеннінському півострові почалися сутички в захопленні папських земель, а в самому Римі точилася боротьба між впливовими сім’ями за контроль над містом. Лише в 1377 році папі Григорію ХІ вдалося повернутися до Риму, однак наступного ж 1378 року він помирає, в Римі та в Авіньойоні обирається одразу два папи що знаменує початок Західної схизми наступні 40 років до 1417-го.

За століття хаосу всередині церкви були зруйновані основні важелі керованості, а найгіршим результатом стало падіння авторитету як понтифіків, так і церкви загалом. Так за період слабкості церкви багатьом світським правителям вдалося назначити власних дітей (часто позашлюбних) на впливові церковні посади, саме таким чином склалася кризова ситуація в передреволюційних північних Нідерландах. В 1478 році іспанською короною була створена Іспанська Інквізиція що переважала своєю жорстокістю Римську, однак «всіх собак» нині спускають на церкву, а з 1516 року французький король назначав все церковне керівництво Франції і відповідно керував всіма її фінансами.


До Авіньйонського полону церква фактично кожне століття проводила внутрішні реформи та постійно розвивалася схоластика, що була квінтесенцією розвитку європейської інтелектуальної думки – Григоріанські реформи папи Григорія VII на початку ХІІ столітті, реформи Інокентія ІІІ на початку ХІІІ століття. Церква постійно реагувала на духовні та інтелектуальні запити суспільства, в той же час фінансуючи освіту була і рушійною силою інтелектуального розвитку. За період столітньої церковного занепаду почала назрівати світоглядна та духовна криза європейського суспільства, в самій церкві точилися інтелектуальні баталії за проведення реформ, проте вийшовши з кризи в XV столітті римська курія була нездатна одночасно зреагувати на всі повсталі виклики.


Архітектура та мистецтво завжди були демонстрацією статусу, та естетично-інтелектуального впливу і саме з цього було прийнято рішення почати відродження церкви. Станом на XV століття Рим мав жалюгідний вигляд, протягом тисячоліття античне надбання було будівними матеріалами для населення оточуючих територій, навіть папська резиденція Латеранський палац був спалений. Розпочалася масштабна відбудова Риму, була закладена нова папська резиденція Апостольський палац, а в 1506 році почалося зведення головного символу Римської церкви – Собор Святого Петра. Все це потребувало ресурсів, втрата земель та доходів в минулому змусило церкву шукати інших надходжень, таким чином було прийнято рішення щодо продажу індульгенцій.


Тут одразу важливо розуміти, індульгенція не є гарантією потрапляння людини до раю, церква молиться за людську душу, приймає рішення Бог. Однак, коли розпочався продаж індульгенцій через кризу управління відбувалися колосальні зловживання, досить часто церковні кошти збиралися від імені Святого престолу, але йшли в скарбницю світської влади. Саме тому всі реформатори в період Реформації пішли на згоду зі світською владою, так наприклад, селянство що підняло повстання проти феодалів було засуджене Лютером, а Кальвін та Цвінглі тісно співпрацювали з міськими магістратами.


Римська Церква змушена захищатися від Реформації та втручання світських володарів, почала капсулюватися та сторонитися усього що могло бути використане проти неї. Саме дана ситуація хаосу призвела до забуття інтелектуального надбання, що потенційно за більш сприятливих умов було здатне позитивно вплинути на розвиток європейської цивілізації.

1 year ago | [YT] | 7