В 1988 році на футбольному матчі було зроблено спільне фото Мішеля Платні, Дієго Марадони та Пеле. Марадона був одягнений в футболку з написом «ні наркотикам», а в Платіні «ні корупції» і поціновувачі футболу знають що Марадона відомий своєю постійною боротьбою із залежністю, а Платіні в майбутньому був звільнений із керівництва FIFA за корупцію. Сьогодні це фото часто демонструють як певний приклад лицемірства й тощо, але чи не є все складнішим ніж здається на перший погляд?
Сьогодні ми живемо з викривленим уявленням про поняття героїзму, чеснот та шанобливості. Стародавній культ героїв був символічною системою моделей поведінки та чеснот, але в той же час існує безліч міфів де герої чинять жахливі вчинки, що підкреслювало людську схильність до помилок і про цю сторону медалі сьогодні не згадують. Тобто шанували і пам’ятали передовсім вчинок, котрий і здійснювався заради пам’яті в літах – це надавало сенс людському життю.
Критикуючи церкву ряд дослідників розвінчали безліч середньовічних культів святих, виявилося що то були цілковиті вигадки задля задоволення меркантильних бажань церковників. Часто церква подібним чином намагалася й створювати символи задля плекання чеснот у населення, але в решті решт підтвердилася стара ж християнська мудрість – благими намірами вистелений шлях до пекла. Сучасна особа взагалі критикує багатьох канонізованих церквою постатей, мовляв погляньте ж які мерзенні речі вони чинили, не розуміючи що в християнстві цінується метанойя – переосмислення, покаяння та перевтілення, тобто знову ж таки вчинок що дає приклад для наслідування. Хоча церква дійсно часто ідеалізувала певних особистостей і за це в решті решт поплатилася, тому в Біблії й говориться що не варто творити ідолів. В епоху Модерну всі ідеології довели метод ідеалізації до абсурду, створювалися образи бездоганних мудрих особистостей і колосальний шок в майбутньому супроводжувало їх розвінчання, або катастрофи їх авторства.
Тобто ми спостерігаємо як сучасні технології розвінчують старі міфи та символи, на наших очах сьогодні ЗМІ за мить творять ідолів і за наступну - їх нищать. В Україні ж точиться дискусія про творення пантеону героїв, найчастіше відбуваються намагання ідеалізувати постатей минулого і ми бачимо як це призводить лише до конфліктів. Дехто пропонує створити пантеон героїв із людей теперішнього часу, але чи можливо це в сучасному світі? Секуляризація, наука та сучасні технології ставлять нас перед викликом повного переосмислення цінності людського життя та вимагають іншої парадигми мислення. Звісно що всі люди мислять абстрактно-символічно, але чи не є пошук пантеону героїв рамкою мислення минулого, котра сьогодні вже не працює.
Відповідальність є початком будь-якого розвитку, лише беручи на себе відповідальність людина починає вчитися на власних помилках. Навчаючись на помилках ми починаємо інакше відноситися до помилок інших людей, тому що настає усвідомлення складності світу, життя та набуття досвіду. Так приходить розуміння особистих обмежень й важливості взаємодії з іншими людьми, і лишень тоді усвідомлюється що героїчний вчинок це не гарантія від помилок в майбутньому, життя плинне і всі ми є людьми – кожен з власними чеснотами та слабкостями. Ось це і є людиноцентричність, і може коли ми почнемо дійсно цінувати людину то відпаде й необхідність в пантеоні героїв, тому що кожен навчатиметься в інших й сам надихатиме інших.
Victor Korenivskiy
В 1988 році на футбольному матчі було зроблено спільне фото Мішеля Платні, Дієго Марадони та Пеле. Марадона був одягнений в футболку з написом «ні наркотикам», а в Платіні «ні корупції» і поціновувачі футболу знають що Марадона відомий своєю постійною боротьбою із залежністю, а Платіні в майбутньому був звільнений із керівництва FIFA за корупцію. Сьогодні це фото часто демонструють як певний приклад лицемірства й тощо, але чи не є все складнішим ніж здається на перший погляд?
Сьогодні ми живемо з викривленим уявленням про поняття героїзму, чеснот та шанобливості. Стародавній культ героїв був символічною системою моделей поведінки та чеснот, але в той же час існує безліч міфів де герої чинять жахливі вчинки, що підкреслювало людську схильність до помилок і про цю сторону медалі сьогодні не згадують. Тобто шанували і пам’ятали передовсім вчинок, котрий і здійснювався заради пам’яті в літах – це надавало сенс людському життю.
Критикуючи церкву ряд дослідників розвінчали безліч середньовічних культів святих, виявилося що то були цілковиті вигадки задля задоволення меркантильних бажань церковників. Часто церква подібним чином намагалася й створювати символи задля плекання чеснот у населення, але в решті решт підтвердилася стара ж християнська мудрість – благими намірами вистелений шлях до пекла. Сучасна особа взагалі критикує багатьох канонізованих церквою постатей, мовляв погляньте ж які мерзенні речі вони чинили, не розуміючи що в християнстві цінується метанойя – переосмислення, покаяння та перевтілення, тобто знову ж таки вчинок що дає приклад для наслідування. Хоча церква дійсно часто ідеалізувала певних особистостей і за це в решті решт поплатилася, тому в Біблії й говориться що не варто творити ідолів. В епоху Модерну всі ідеології довели метод ідеалізації до абсурду, створювалися образи бездоганних мудрих особистостей і колосальний шок в майбутньому супроводжувало їх розвінчання, або катастрофи їх авторства.
Тобто ми спостерігаємо як сучасні технології розвінчують старі міфи та символи, на наших очах сьогодні ЗМІ за мить творять ідолів і за наступну - їх нищать. В Україні ж точиться дискусія про творення пантеону героїв, найчастіше відбуваються намагання ідеалізувати постатей минулого і ми бачимо як це призводить лише до конфліктів. Дехто пропонує створити пантеон героїв із людей теперішнього часу, але чи можливо це в сучасному світі? Секуляризація, наука та сучасні технології ставлять нас перед викликом повного переосмислення цінності людського життя та вимагають іншої парадигми мислення. Звісно що всі люди мислять абстрактно-символічно, але чи не є пошук пантеону героїв рамкою мислення минулого, котра сьогодні вже не працює.
Відповідальність є початком будь-якого розвитку, лише беручи на себе відповідальність людина починає вчитися на власних помилках. Навчаючись на помилках ми починаємо інакше відноситися до помилок інших людей, тому що настає усвідомлення складності світу, життя та набуття досвіду. Так приходить розуміння особистих обмежень й важливості взаємодії з іншими людьми, і лишень тоді усвідомлюється що героїчний вчинок це не гарантія від помилок в майбутньому, життя плинне і всі ми є людьми – кожен з власними чеснотами та слабкостями. Ось це і є людиноцентричність, і може коли ми почнемо дійсно цінувати людину то відпаде й необхідність в пантеоні героїв, тому що кожен навчатиметься в інших й сам надихатиме інших.
1 year ago | [YT] | 7