Сьогодні четвер — а це значить базарний день 🧺 Раз на тиждень він приїжджає до нас у село. Не мегавеликий, без глянцю, але свій. Той, де шум, розмови, запахи і трохи спогадів.
Прокинулась рано, зібралась і пішла. Не купила саме того, за чим йшла — взяла кілька дрібничок і все. Але знаєте що? Я не засмутилась.
Я люблю базар не за покупки. Я люблю цей вайб. Ходити між рядами, роздивлятись, слухати людей. Ще з дитинства пам’ятаю це відчуття — коли просто цікаво бути там.
Базар — це не про «треба». Це про «хочеться». Про життя без поспіху і без фільтрів.
А ви любите ходити на базар? Чи вам ближче супермаркет і швидко додому? Напишіть у коментарях — дуже цікаво 👇
Сиджу і ловлю себе на думках: «Чому саме так?» «А якби я зробила інакше?» «Чому зараз… і чому я?»
У голові безкінечний діалог із собою. Питання, на які вже немає відповіді, бо ситуація вже сталася. Її не відмотати назад, не виправити одним рухом.
Сьогодні зі мною трапилася неприємна історія. І так, це було по моїй вині. Я нікого не звинувачую — тільки себе. Мабуть, саме це і найважче. Коли розумієш, але серце все одно не приймає так швидко.
Я з тих людей, хто відчуває глибоко. Хто пропускає крізь себе кожну дрібницю, кожне слово, кожну ситуацію. Для когось це «нічого страшного», а для мене — цілий внутрішній шторм. І так, я довго прокручую все в голові, повертаюся до моментів, думаю, думаю, думаю…
Сьогодні мене трохи вибило з колії. Було відчуття, ніби це не насправді, ніби сон. Але я вдячна за одне — я була не сама. Поруч була підтримка. І завдяки цьому я встояла, не розплакалася, просто мовчки трималася.
Можливо, це ще довго не відпустить. Але я вчуся приймати: не все можна змінити, не все можна виправити, і не завжди треба бути сильною напоказ.
Іноді достатньо просто прожити день. І дати собі право відчувати.
🌿 Прийшов вечір — і час трішки подоглядати за своїми вазонами
Зараз саме цим і займаюся — підливаю своїх зелених красунчиків 💚 Після того, як внесла вазони до хати, вони у нас стоять на підвіконнях, а під ними батареї. А це означає одне — земля висихає значно швидше, бо температура вища.
Зізнаюсь, декілька вазонів я таки втратила… Можливо, через тепло. А можливо, через пересадку — десь могла зробити щось не так. З рослинами, як і з людьми: іноді стараєшся, а результат не одразу.
Я дуже люблю вазони. Люблю, коли в домі є зелень, і особливо — коли вони цвітуть 🌸 До речі, коли я прийшла жити до Жені, мене щиро здивувало: хлопець жив сам, а на вікнах — багато вазонів. Він тоді сказав фразу, яка мені запам’яталась: 👉 «Вони очищають повітря. Зелені в домі має бути багато».
Це правда. Але я ще люблю, коли вони радують око цвітом.
У майбутньому хочу великі вазони — прямо як дерева в хаті 🌳 А поки що — прості й рідні: калачики, каланхое, нічого екзотичного. Але я їх все одно люблю.
На годиннику вже 9 вечора ⏰ А я стою з готовими вареничками 🥟
Планувала робити їх ще в обід, але, як то кажуть, життя внесло свої корективи. Спочатку знімали відео, потім вимкнули світло… А коли його ввечері знову дали, я подумала: а чому б і ні? Спати все одно ще рано, капуста вже готова — гріх не наліпити вареників.
Паралельно зайшла в TikTok-трансляцію, трохи поспілкувалась з вами, і от результат — домашні, теплі, зроблені з настроєм 💛
Сиджу сьогодні на кухні, дивлюсь на свої хризантеми й думаю, як із трьох маленьких кущиків може вирости стільки тепла. Мені їх весною просто дали — “посади, може приймуться”. І прийнялися. Я все літо за ними бігала, поливала в спеку, доглядала… і вони віддячили такою красою.
Хтось пише, що хризантеми не викопують. А я викопую — і не шкодую. Два забрала додому, а третім поділилася, так само, як колись поділилися зі мною. Тепер ця краса стоїть у мене на новій кухні та на підвіконні, і щодня радує око.
І я знову переконуюся: іноді маленькі речі роблять великий настрій. Трохи квітів — і вже в домі більше тепла, а в душі більше спокою.
Колись тут була просто плита — без оздоблення, без краси, лише початок великої праці. Ми дивилися на неї й мріяли, як колись усе буде зроблено до кінця. І от тепер — цей момент настав. Вона обкладена плиткою, кожна деталь продумана, і в кожному шматочку — частинка нашої любові, терпіння та праці.
Мій коханий зробив усе сам. Без майстрів, без поспіху, зате з душею. Коли дивлюся на цю плиту, бачу не просто результат, а шлях, який ми пройшли разом. Маленькими кроками, без ідеальних умов, без надлишків — але з величезним бажанням рухатись уперед.
І саме це — головне. Не все приходить одразу. Не все дається легко. Але коли робиш із любов’ю, коли вкладаєш у кожну дрібницю тепло свого серця — з часом усе стає на свої місця.
Ця плита для когось — просто побутова річ. А для мене — нагадування, що навіть із найпростішого початку може вирости щось справді гарне, якщо вкласти в це себе 💛
Життя в селі
Сьогодні четвер — а це значить базарний день 🧺
Раз на тиждень він приїжджає до нас у село. Не мегавеликий, без глянцю, але свій. Той, де шум, розмови, запахи і трохи спогадів.
Прокинулась рано, зібралась і пішла.
Не купила саме того, за чим йшла — взяла кілька дрібничок і все.
Але знаєте що? Я не засмутилась.
Я люблю базар не за покупки.
Я люблю цей вайб.
Ходити між рядами, роздивлятись, слухати людей.
Ще з дитинства пам’ятаю це відчуття — коли просто цікаво бути там.
Базар — це не про «треба».
Це про «хочеться».
Про життя без поспіху і без фільтрів.
А ви любите ходити на базар?
Чи вам ближче супермаркет і швидко додому?
Напишіть у коментарях — дуже цікаво 👇
3 hours ago | [YT] | 64
View 0 replies
Життя в селі
Сиджу і ловлю себе на думках:
«Чому саме так?»
«А якби я зробила інакше?»
«Чому зараз… і чому я?»
У голові безкінечний діалог із собою. Питання, на які вже немає відповіді, бо ситуація вже сталася. Її не відмотати назад, не виправити одним рухом.
Сьогодні зі мною трапилася неприємна історія. І так, це було по моїй вині. Я нікого не звинувачую — тільки себе. Мабуть, саме це і найважче. Коли розумієш, але серце все одно не приймає так швидко.
Я з тих людей, хто відчуває глибоко. Хто пропускає крізь себе кожну дрібницю, кожне слово, кожну ситуацію. Для когось це «нічого страшного», а для мене — цілий внутрішній шторм. І так, я довго прокручую все в голові, повертаюся до моментів, думаю, думаю, думаю…
Сьогодні мене трохи вибило з колії. Було відчуття, ніби це не насправді, ніби сон. Але я вдячна за одне — я була не сама. Поруч була підтримка. І завдяки цьому я встояла, не розплакалася, просто мовчки трималася.
Можливо, це ще довго не відпустить. Але я вчуся приймати:
не все можна змінити,
не все можна виправити,
і не завжди треба бути сильною напоказ.
Іноді достатньо просто прожити день. І дати собі право відчувати.
19 hours ago | [YT] | 177
View 17 replies
Життя в селі
🌙 Вимкнули світло — значить, час іти гуляти
Жені немає вдома.
Світло вимкнули.
На окрузі темно й тихо — так, що чутно власні думки.
І я вирішила вийти пройтися.
Просто подихати свіжим повітрям. Без мети. Без поспіху.
🐾 Рекс, як завжди, зі мною.
Він — моя компанія.
Мій надійний друг, який завжди йде поруч.
Без нього я навіть з дому не виходжу — і не хочу.
Ми йдемо дорогою.
Над нами — зоряне нічне небо.
Навколо — тиша.
І цей момент такий простий… але такий справжній.
Зазвичай наші прогулянки — утрьох: я, Женя і Рекс.
А сьогодні — лише ми вдвох.
І знаєш, у цьому теж є свій кайф.
Ось так проходять наші вечори без світла:
спокійно, повільно, по-справжньому 🌿
19 hours ago | [YT] | 122
View 5 replies
Життя в селі
🌿 Прийшов вечір — і час трішки подоглядати за своїми вазонами
Зараз саме цим і займаюся — підливаю своїх зелених красунчиків 💚
Після того, як внесла вазони до хати, вони у нас стоять на підвіконнях, а під ними батареї.
А це означає одне — земля висихає значно швидше, бо температура вища.
Зізнаюсь, декілька вазонів я таки втратила…
Можливо, через тепло.
А можливо, через пересадку — десь могла зробити щось не так.
З рослинами, як і з людьми: іноді стараєшся, а результат не одразу.
Я дуже люблю вазони.
Люблю, коли в домі є зелень, і особливо — коли вони цвітуть 🌸
До речі, коли я прийшла жити до Жені, мене щиро здивувало: хлопець жив сам, а на вікнах — багато вазонів.
Він тоді сказав фразу, яка мені запам’яталась:
👉 «Вони очищають повітря. Зелені в домі має бути багато».
Це правда.
Але я ще люблю, коли вони радують око цвітом.
У майбутньому хочу великі вазони — прямо як дерева в хаті 🌳
А поки що — прості й рідні:
калачики, каланхое, нічого екзотичного.
Але я їх все одно люблю.
💬 А як часто ви поливаєте своїх красунчиків?
21 hours ago | [YT] | 83
View 2 replies
Життя в селі
На годиннику вже 9 вечора ⏰
А я стою з готовими вареничками 🥟
Планувала робити їх ще в обід, але, як то кажуть, життя внесло свої корективи.
Спочатку знімали відео, потім вимкнули світло…
А коли його ввечері знову дали, я подумала: а чому б і ні?
Спати все одно ще рано, капуста вже готова — гріх не наліпити вареників.
Паралельно зайшла в TikTok-трансляцію, трохи поспілкувалась з вами, і от результат — домашні, теплі, зроблені з настроєм 💛
Любите варенички з капустою ?
1 day ago | [YT] | 232
View 9 replies
Життя в селі
Сиджу сьогодні на кухні, дивлюсь на свої хризантеми й думаю, як із трьох маленьких кущиків може вирости стільки тепла. Мені їх весною просто дали — “посади, може приймуться”. І прийнялися. Я все літо за ними бігала, поливала в спеку, доглядала… і вони віддячили такою красою.
Хтось пише, що хризантеми не викопують. А я викопую — і не шкодую. Два забрала додому, а третім поділилася, так само, як колись поділилися зі мною.
Тепер ця краса стоїть у мене на новій кухні та на підвіконні, і щодня радує око.
І я знову переконуюся: іноді маленькі речі роблять великий настрій. Трохи квітів — і вже в домі більше тепла, а в душі більше спокою.
Просто хризантеми, але стільки радості 🌸✨
6 days ago | [YT] | 345
View 9 replies
Життя в селі
Колись тут була просто плита — без оздоблення, без краси, лише початок великої праці. Ми дивилися на неї й мріяли, як колись усе буде зроблено до кінця. І от тепер — цей момент настав. Вона обкладена плиткою, кожна деталь продумана, і в кожному шматочку — частинка нашої любові, терпіння та праці.
Мій коханий зробив усе сам. Без майстрів, без поспіху, зате з душею. Коли дивлюся на цю плиту, бачу не просто результат, а шлях, який ми пройшли разом. Маленькими кроками, без ідеальних умов, без надлишків — але з величезним бажанням рухатись уперед.
І саме це — головне. Не все приходить одразу. Не все дається легко. Але коли робиш із любов’ю, коли вкладаєш у кожну дрібницю тепло свого серця — з часом усе стає на свої місця.
Ця плита для когось — просто побутова річ. А для мене — нагадування, що навіть із найпростішого початку може вирости щось справді гарне, якщо вкласти в це себе 💛
2 months ago | [YT] | 211
View 3 replies
Життя в селі
Ви вже побілили свої будинки ?🏠
Нарешті 🥳 в мене дійшли до цього руки і я це зробила.☝️
Став ❤️ якщо хочеш бачити як відбувається в мене цей процес .
3 months ago | [YT] | 79
View 2 replies
Життя в селі
Не великі ремонтні роботи були проведені в літній кухні☝️
Процес як все відбувалося вже на КАНАЛІ .☝️
Став ❤️ якщо тобі цікавий такий контент.
3 months ago | [YT] | 64
View 0 replies
Життя в селі
Картопля вже в льоху 💪
На каналі є повністю процес як ми це робимо ☝️
3 months ago | [YT] | 38
View 1 reply