Сиджу і ловлю себе на думках: «Чому саме так?» «А якби я зробила інакше?» «Чому зараз… і чому я?»
У голові безкінечний діалог із собою. Питання, на які вже немає відповіді, бо ситуація вже сталася. Її не відмотати назад, не виправити одним рухом.
Сьогодні зі мною трапилася неприємна історія. І так, це було по моїй вині. Я нікого не звинувачую — тільки себе. Мабуть, саме це і найважче. Коли розумієш, але серце все одно не приймає так швидко.
Я з тих людей, хто відчуває глибоко. Хто пропускає крізь себе кожну дрібницю, кожне слово, кожну ситуацію. Для когось це «нічого страшного», а для мене — цілий внутрішній шторм. І так, я довго прокручую все в голові, повертаюся до моментів, думаю, думаю, думаю…
Сьогодні мене трохи вибило з колії. Було відчуття, ніби це не насправді, ніби сон. Але я вдячна за одне — я була не сама. Поруч була підтримка. І завдяки цьому я встояла, не розплакалася, просто мовчки трималася.
Можливо, це ще довго не відпустить. Але я вчуся приймати: не все можна змінити, не все можна виправити, і не завжди треба бути сильною напоказ.
Іноді достатньо просто прожити день. І дати собі право відчувати.
Життя в селі
Сиджу і ловлю себе на думках:
«Чому саме так?»
«А якби я зробила інакше?»
«Чому зараз… і чому я?»
У голові безкінечний діалог із собою. Питання, на які вже немає відповіді, бо ситуація вже сталася. Її не відмотати назад, не виправити одним рухом.
Сьогодні зі мною трапилася неприємна історія. І так, це було по моїй вині. Я нікого не звинувачую — тільки себе. Мабуть, саме це і найважче. Коли розумієш, але серце все одно не приймає так швидко.
Я з тих людей, хто відчуває глибоко. Хто пропускає крізь себе кожну дрібницю, кожне слово, кожну ситуацію. Для когось це «нічого страшного», а для мене — цілий внутрішній шторм. І так, я довго прокручую все в голові, повертаюся до моментів, думаю, думаю, думаю…
Сьогодні мене трохи вибило з колії. Було відчуття, ніби це не насправді, ніби сон. Але я вдячна за одне — я була не сама. Поруч була підтримка. І завдяки цьому я встояла, не розплакалася, просто мовчки трималася.
Можливо, це ще довго не відпустить. Але я вчуся приймати:
не все можна змінити,
не все можна виправити,
і не завжди треба бути сильною напоказ.
Іноді достатньо просто прожити день. І дати собі право відчувати.
1 day ago | [YT] | 206