Всё,что делаешь и можно снимать для ролика. Дневник. Многие с удовольствием будут смотреть. А это монетизация. Популярный канал. Попробуй Сергей. Не бросай ничего.Удачи❤
4 months ago | 20
Тримайтесь. Сьогодні с дружиною як раз теплими спогадами вспоминали Ваш канал і як він нам допоміг в перші дні війни, коли Харків був під обстрілами, магазини майже не працювали, да і просто сходить в магазин щось придбать був ще той квест. Пекли батони за Вашим рецептом, і самі не голодні були і сусідку пригощали. Велика Вам дяка. Ми від Львова далеко, але вважайте що ми думками забігли до Вас в КІІТ на каву. Сподіваємось колись і на веселі та цікаві відео, а головне щоб це трапилось скоріше, та в мирний час.
4 months ago | 17
Бажаю сил пройти цей важкий період з підтримкою однодумців! Я нажаль далеко від Львова, але б з радістю завітала та підтримала ваш бізнес🙌 Цього тижня готувала луковий пиріг ( декілька років вже не готувала його) і одразу пішла дивитися саме ваш рецепт
4 months ago | 15
Вчора вперше була у Львові. Випадково в око потрапила бочка "КІІТ", і я стрімголов летіла, щоб впевнитися, що це саме той заклад. Здивуванням було те, що ТИ особисто був там. Сфотографувала, щоб похвалитися сестрі, що бачила Голодного Мужчину) Я поспішала, тому дуже шкодую, що не затрималася, аби сказати просто кілька слів, і такі важливі слова підтримки... Ти талант! У тебе все вийде! Адже люди таки йдуть до людей) Обов'язково БУДЬ! І дійсно, можливо, знімай хоча б рілзи буденного життя. Сам не знецінюй свою працю над каналом, продовжуй! Я буду дивитися) Як і завжди) З найкращими побажаннями!
3 months ago (edited) | 6
Дуже сумно читати про те, як якісні, варті уваги проекти переживають тяжкі часи. Без сумнівів, хотілося б, що КІІТ отримав можливість існувати далі, а може й розвиватись, рости, а не виживати, бо зараз дійсно малому бізнесу дуже важко. Відчувається відчай і гіркота у кожному рядку - хочеться вас підтримати і сказати, що ви не одні і що іншим людям теж не байдуже на ваш труд. Сподіваюсь, люди відгукнуться і разом вдасться врятувати те, що було створено з любов'ю в непрості часи.
4 months ago | 10
Так хочется написать что-то очень поддерживающее, сказать какие то правильные слова…. А еще больше хочется обнять этого замечательного человека… Для меня - обнять этого ребенка, т. к у меня такой же сын…. И я из Никополя…. Я помню как , еще в начале образования канала, наткнулась на один из роликов….. и на протяжении всего существования канала я с ним. Держись родной! Ты сильный, сильный духом человек! Удачи тебе!
1 month ago | 2
😢 больно и грустно,не выезжали из Харькова ,держитесь ,добра и мира
4 months ago | 5
Таке собі.. закинути канал з великою аудиторією, щоб робити якийсь дивний "общепіт", який знову ж таки тримається(вся) на аудиторії яка дивилася ютуб поперше. Колись був КІІТ на Еспланадній, пробував, куштував, не зрозумів в чому особливість від звичайній "періжківні", по цінам теж було точно не менше скоріше вище ніж у інших. Так на ютубі роліки з минулуого життя, але минуле життя є у кожного, в цьому плані ми всі в рівному становищі й сумуємо за ним, нажаль.
4 months ago | 4
48:00 как у него хвостик завилял, ручонки затряслись, как услышал сумму.
4 months ago | 0
Ты же вроде нормально разговаривал на русском языке, все видео у тебя на русском языке канал был классный на русском языке. Зачем надо было вестись на эту долбаную пропаганду с языком?
4 months ago | 2
Голодный Мужчина
Всім привіт! Сергій на звʼязку. Я буду писати все як є, бо вже немає сенсу приховувати. Я буду просити у вас підтримки — від себе особисто. У КІІТ проблеми. Є велика імовірність закриття як мінімум віконця на вул. Руській, а якщо так піде і далі — то і кавʼярні всередині на вул. Лепкого.
Я кілька разів звертався за підтримкою до вас протягом цих 3.5 років, відколи КІІТ відкрився у Львові, і ви допомагали. Це були локальні проблеми, які вирішувалися. Але зараз все інакше.
Я багато місяців намагаюся тягнути все, але і психічний, і фізичний стан вже на критичному рівні. Я не знаю, чи ці помилки були допущені від початку, чи це через відсутність стратегії, чи через втому і бажання хоча б утримати те, що є — але КІІТ на грані закриття.
Ми пропустили момент, коли все здорожчало майже вдвічі. Працювали, як раніше. Можливо, тому і не витримали. У нас 6 працівників, і я завжди пишався, що ми створювали робочі місця і чесно платили податки. Але тепер усе висить на волосині.
Я не хочу замінювати вершкове масло на спред, як роблять майже всі. Не хочу економити на їжі — бо це головне. Нам кажуть, що у нас найсмачніша кава у Львові — бо вона просто якісна. Нам просто не байдуже.
Я не уявляю як ми замінюємо все це на сміття і просто спокійно працюємо. Як всі. Мабуть це і є бізнес, але я просто не можу. Оренда, податки, продукти, розхідники, зарплати.. це все про що я можу думати. Ми в боргах вже кілька місяців і це велика сума. Я не отримую нічого з КІІТ наразі і просто працюю, намагаючись вирватися з цього кола. Решті людей зарплати сплачуються вчасно, тому, мабуть, для них це повідомлення буде несподіванкою.
Але я мушу спробувати, бо така реальність. Щоночі — під тривоги чи без — я засинаю з цим, і з цим прокидаюсь. Мабуть це реалії малого бізнесу в Україні. Але протриматися 3.5 роки на такому рівні і все? Я не вірю. Я не хочу вірити.
КІІТ був заснований як спосіб вберегти психіку від наслідків початку великої війни, вберегти себе і рідних. Працювати і ще раз працювати — це все, що ми робили. Для мене особисто це був спосіб не втратити залишки минулого життя, після втрат дому і містера Кота. КІІТ — це памʼять. Це надія.
Я не знаю як звертатися до вас. Мені соромно. Мені дуже соромно. Я не зміг змусити себе знімати відео, як раніше. Просто не можу.
Я думав, що робота на виснаження — це і є порятунок. Мабуть я помилявся.
Не знаю, що ще казати. Але зараз мені потрібно сплатити кредити і вибратися з цього кола. Змінити і КІІТ і себе, адаптуватися під нову реальність. Ніщо не вічне, я знаю. Але зараз?! Після всього через що довелося пройти? Я не вірю, що це було просто так і КІІТ чекає такий фінал.
Я так часто думав, що.. ну нехай. Ну закриємося, більшість не витримує у Львові і року — так нам всі казали. Але був рік. Було два. Було три. Тепер пішла друга половина четвертого. Невже це все було марно? Невже якість і чесність не важливі в цьому світі? Я не хочу щоб це було правдою.
Мене часто питають близькі — навіщо ти все це продовжуєш, якщо це так важко. Маючи вже такий колосальний досвід в цій сфері, ти міг би давно піти просто працювати на когось. Туди, де є бюджети. Туди, де ти не будеш сам готувати пиріжки о 2 ночі, а потім зранку іти на зміну, бо когось треба підмінити, а грошей на адміністратора у вас немає. Мабуть це було б легше.
Було б легше просто продовжувати випускати відео на Ютуб, маючи майже 700 тис. підписників на Голодному Мужчині. Чому ти не робиш як інші? Ну зроби вигляд, що нічого не відбулося і просто знімай собі далі. А я не можу. Ті кадри з минулого життя — ніби й не з мого життя. Ніби цього ніколи й не було. Я відчуваю себе винним за все, хоча і розумію, що нічого не міг вдіяти. Я не знаю коли пройде цей біль і чи пройде взагалі. Я ненавиджу себе за це. Що не можу забути і не можу просто іти далі. Я думаю про це, так. Думаю, але не йду.
Я просто не уявляю як можна полишити КІІТ і хоча б не спробувати ще раз. Мабуть, це буде таки остання спроба. Хто дивився повне відео на Ютуб-каналі КІІТ — https://youtu.be/h7H0pBX-D5k?si=U4Tlr... — той зрозуміє, певно. Хоча я сам себе інколи не розумію. Але я знаю одне: кожен із нас тримається за щось своє. За рідних. За спогади. За мрію, яку ще не вдалося здійснити. Кожен день ми вибираємо не зламатися. І кожна людина важлива. Кожна тваринка важлива. Кожна мрія важлива.
Можливо все закінчиться і дуже скоро, я не знаю. Можливо КІІТ не буде. Але я хоча б знатиму, що спробував. Це єдине, що у мене ще не відняли. У нас.
Бо я щиро вірю, що люди, які приходили у КІІТ — люди, які куштували той шматок цибулевого пирога, пили чашку какави та бачили силует Кота у літері К — ті люди теж зрозуміють мене. Є речі, за які варто боротися. І у кожного своя боротьба.
Я не зміню світ, я це знаю — я лише намагаюся робити своє, як можу. А КІІТ точно цього вартий. Бо він як раз про «людське» в ці нелюдські часи. І я дуже сподіваюся, що не тільки для мене.
#живиКІІТ
Будь ласка!
🔗 Банка: send.monobank.ua/jar/3n6LbqKuss
💳 Моно: 4441 1144 2546 1892 (Сергій Стоян)
💳 Приват: 4149 4390 2475 1400 (Сергій Стоян)
📧 PayPal: royjohnsony@gmail.com
4 months ago (edited) | [YT] | 194