Хто рано встає, тому Бог дає. В дитинстві бабуся наполегливо будила мене цими словами, не даючи виспатися в єдиний вільний від навчання вихідний. Я до третьої ночі сиділа над домашніми завданнями, а о сьомій вже мала прокидатися. Тому була завжди виснажена, знесилена, бліда й хвороблива.
Зараз радію кожному дорослому дню, коли сама вирішую, як мені жити й о котрій прокидатися. Але досі розплутую клубки хибних переконань, нав’язаних близькими й чужими.
Це прислів’я насправді - спільноєвропейська аграрна мудрість, яка потрапила в українську традицію у XVII–XIX століттях. У доіндустріальному суспільстві життя було прив’язане до світлового дня, погоди, врожаю, худоби та сезонності. Люди працювали лише при денному світлі, оскільки електрики не було. Тому той, хто вставав раніше, мав більше часу на фізичну працю: ранкова роса й прохолода створювали найкращі умови для важких робіт, а збір урожаю, жнива, заготівля сіна і догляд за худобою виконувалися саме вранці. Від того, чи встигнеш до спеки, залежало, чи не буде зіпсований урожай.
Це прислів’я спочатку було не про «Бога», а про сонце й клімат, які безпосередньо визначали добробут родини.
У селянських культурах будь-який успіх традиційно пояснювався не особистими зусиллями, а Божою милістю, долею чи «щастям». Саме тому вислів «Бог дає» надавав прислів’ю більшого авторитету, перетворюючи просту побутову пораду на нібито духовний закон, якому важко заперечити. Упродовж кількох століть цей вислів використовували як засіб підтримання трудової дисципліни, заохочення до важкої фізичної праці, був методом контролю молодших членів родини та способом романтизувати ранній підйом як моральну чесноту. До слова, тодішня робота означала саме фізичну працю до знемоги, а не інтелектуальну.
При міському ритмі й нічному гуркоті шахедів, творчій чи нічній роботі й належності багатьох до біоритмічних «сов», ця народна мудрість суперечить здоровому глузду. Хронічне раннє вставання всупереч біоритмам знижує продуктивність, підвищує тривожність, спричинює емоційні розлади, уповільнює реакції та пригнічує творчість. Ідеї, глибина мислення, аналітика, дизайн залежать не від раннього пробудження, а від якісного сну, здатності концентруватися, вміння планувати, психічного здоров’я, таланту і наполегливості.
Як на мене, немає потреби тягнути в життя мудрість, яка є лише є продуктом епохи, в якій не було електрики, працювали руками, життя залежало від погоди, світловий день визначав економіку, а «Бог» був єдиним моральним авторитетом, через який можна було прищепити дисципліну.
Сьогодні ж реальна мудрість полягає не в тому, коли людина прокидається, а в тому, як вона живе, мислить і використовує власні сили.
Я думаю, сучасна мудрість мала б звучати так: Живи у згоді зі своєю природою, працюй розумно, делегуй, де це можливо, люби себе, світ і гідних людей, а негідних позбавляй своєї уваги. Чини добро скрізь, де можеш. І пам’ятай: у тебе є обов’язок перед собою - бути щасливим, щедрим до себе і достатньо спати, тоді матимеш снагу робити щасливими тих, хто поряд.
PS Чи писати ще про народну мудрість? Про що ви хотіли б дізнаватися від мене більше?
PPS Ще до завтра на сайті UKRIDEABOOK діє прекрасна акція на наші книжки. Там само є електронні версії нашого еротичного роману для дорослих «Оголені» та книжки «Як перейти на українську», де багато мовних цікавинок від мене.
Люта українізація з Антіном Мухарським
Хто рано встає, тому Бог дає. В дитинстві бабуся наполегливо будила мене цими словами, не даючи виспатися в єдиний вільний від навчання вихідний. Я до третьої ночі сиділа над домашніми завданнями, а о сьомій вже мала прокидатися. Тому була завжди виснажена, знесилена, бліда й хвороблива.
Зараз радію кожному дорослому дню, коли сама вирішую, як мені жити й о котрій прокидатися. Але досі розплутую клубки хибних переконань, нав’язаних близькими й чужими.
Це прислів’я насправді - спільноєвропейська аграрна мудрість, яка потрапила в українську традицію у XVII–XIX століттях.
У доіндустріальному суспільстві життя було прив’язане до світлового дня, погоди, врожаю, худоби та сезонності. Люди працювали лише при денному світлі, оскільки електрики не було. Тому той, хто вставав раніше, мав більше часу на фізичну працю: ранкова роса й прохолода створювали найкращі умови для важких робіт, а збір урожаю, жнива, заготівля сіна і догляд за худобою виконувалися саме вранці. Від того, чи встигнеш до спеки, залежало, чи не буде зіпсований урожай.
Це прислів’я спочатку було не про «Бога», а про сонце й клімат, які безпосередньо визначали добробут родини.
У селянських культурах будь-який успіх традиційно пояснювався не особистими зусиллями, а Божою милістю, долею чи «щастям». Саме тому вислів «Бог дає» надавав прислів’ю більшого авторитету, перетворюючи просту побутову пораду на нібито духовний закон, якому важко заперечити.
Упродовж кількох століть цей вислів використовували як засіб підтримання трудової дисципліни, заохочення до важкої фізичної праці, був методом контролю молодших членів родини та способом романтизувати ранній підйом як моральну чесноту. До слова, тодішня робота означала саме фізичну працю до знемоги, а не інтелектуальну.
При міському ритмі й нічному гуркоті шахедів, творчій чи нічній роботі й належності багатьох до біоритмічних «сов», ця народна мудрість суперечить здоровому глузду.
Хронічне раннє вставання всупереч біоритмам знижує продуктивність, підвищує тривожність, спричинює емоційні розлади, уповільнює реакції та пригнічує творчість. Ідеї, глибина мислення, аналітика, дизайн залежать не від раннього пробудження, а від якісного сну, здатності концентруватися, вміння планувати, психічного здоров’я, таланту і наполегливості.
Як на мене, немає потреби тягнути в життя мудрість, яка є лише є продуктом епохи, в якій не було електрики, працювали руками, життя залежало від погоди, світловий день визначав економіку, а «Бог» був єдиним моральним авторитетом, через який можна було прищепити дисципліну.
Сьогодні ж реальна мудрість полягає не в тому, коли людина прокидається, а в тому, як вона живе, мислить і використовує власні сили.
Я думаю, сучасна мудрість мала б звучати так:
Живи у згоді зі своєю природою, працюй розумно, делегуй, де це можливо, люби себе, світ і гідних людей, а негідних позбавляй своєї уваги. Чини добро скрізь, де можеш. І пам’ятай: у тебе є обов’язок перед собою - бути щасливим, щедрим до себе і достатньо спати, тоді матимеш снагу робити щасливими тих, хто поряд.
PS Чи писати ще про народну мудрість? Про що ви хотіли б дізнаватися від мене більше?
PPS Ще до завтра на сайті UKRIDEABOOK діє прекрасна акція на наші книжки. Там само є електронні версії нашого еротичного роману для дорослих «Оголені» та книжки «Як перейти на українську», де багато мовних цікавинок від мене.
Єлизавета Бєльська.
2 weeks ago | [YT] | 432