Як війна просіяла людей.
Якби мене запитали: як вас змінила війна? Я відповіла б: у мене відбулася повна переоцінка цінностей, відносин, ввірувань та переконань. І це все дуже жорстко. А може так співпало? Такі глобальні зміни в світі і в людях одночасно. Мабуть так. Війна підсвітила те, що ще довго могло б приховуватись від ясності. А так, за декілька років вивернула навиворіт старий кожух, щоб його точно викинули назавжди.
Самим головним відкриттям для мене стали люди. А саме їхня різність. Я зрозуміла, що я не помилясь в людях, просто вони себе не показували чесно. А тут раз – і все вигорнулось у кожного по-своєму, зато по правді, яку навіть не планували. Спочатку мені було якось дивно, інколи боляче і навіть соромно, але зараз стало байдуже. Бо кожен має право бути собою насправді.
З великою пошаною і теплотою в серці хочеться відзначити тих, хто розкрив свою внутрішню велич, красу, силу. Тих, хто переступив крізь страх і став Людиною з великої літери, яка визріла до прийняття себе такою. І дійсно багато таких і їх добре видно. І стає все більше. Більше стає і більше стає видно.
Гарно виділились мерзотники, маразматики, придурки, брехуни, зрадники і вбивці. І саме цікаве тут те, що вони себе такими не вважають,(хоча знають точно хто вони є) але їх стало видно і стало на них байдуже, бо таке мало статися саме зараз. І війна зробила це віртуозно. Відсіяла фальшиві прикриття.
Але найбільше мене вразили люди-гібриди. Це ті, які між тими і тими. Це цілий кластер балансуючих між правдою і брехнею осіб, які не признають ні того, ні іншого, бо дуже зайняті тим, щоб їх не викрили. Цей кластер найбільший і найгниліший зараз, бо він розпадається з космічною швидкістю. У мене є відчуття, що вони вже підвивають зсередини, бо відчувають все більше свою неспроможність грати притворну роздвоєну гру. Їх викручує і ламає. Люди-гібриди існують в дуже різноманітних варіаціях і їх є рівно стільки ж, скільки і варіацій. Я їх бачу зараз, як сірих, з тремтячими ніжками істот, які виглядають як люди, але випромінюють гібридні нотки. Це ті, хто довго боявся зазирнути в свою людяну частинку, щоб протестувати себе на здатність там лишитись. Але і ту ... іншу свою тіньову ... не до кінця знають та бояться відпускати, бо не визріла рішучість до правильних дій.
Ви знаєте чим цікавий процес перетворень серед людей? Тим, що завжди лишається шанс, все ж таки зараз, особливо гібридам, наважитися примкнути цілісно до Людей, проявити силу волі і навіть в останню мить якось проскочити. Не все так просто, але війна просіє і це. Вона вже багато чого спростувала.
На останок скажу про героїв. До речі серед людей-гібридів вони теж є, вірніше роль їхня є, вони так думають. Але я не про них, я про справжніх героїв, які себе такими не вважають. Слово «герой» воно дійсно їм не підходить, бо це люди поза межами всяких слів. Це Люди – Велетні, що утримують простір на духовних плечах. Вони виділились своєю тихою величчю і вражають глибинною непідкупністю. Вони виглядають, як звичайні Люди і роблять свою повсякденну роботу, але коли подивишся їм в очі ... там живуть Вселенські Озера, в яких відображені сузір’я безкінечних істин. Такі Люди розсипані по Землі і одна їхня присутність в тому, чи іншому місці, може змінити вібрацію поля так, що вона запустить зміни, які не може передбачити ніхто. І саме цікаве тут те, що вони роблять це спокійно і свідомо. А слово, промовлене в миті, де воно потрібне точно... запалює імпульс до зцілення того, кого воно торкається. Вони не шукають істину, вони є носіями істини там, де вони є.
Ми, українці, ніколи не будемо тими, ким були до війни. Війна висвітлила наші душі рівно настільки, щоб почали бачити наші очі. І затемнила ще більше те, що має провалитися в бездну неповернення. І нехай світ змінюється далі. Все закінчується, і війна закінчиться, але зміни не закінчаться ніколи. Тому бажаю кожному встояти в істині, яка живе тільки в світлі серця, що випромінює любов. Тут не схибиш.
У вас теж є свій погляд на зміни в людях? Поділіться з нами!
Tetiana Sakhnenko
Як війна просіяла людей.
Якби мене запитали: як вас змінила війна? Я відповіла б: у мене відбулася повна переоцінка цінностей, відносин, ввірувань та переконань. І це все дуже жорстко. А може так співпало? Такі глобальні зміни в світі і в людях одночасно. Мабуть так. Війна підсвітила те, що ще довго могло б приховуватись від ясності. А так, за декілька років вивернула навиворіт старий кожух, щоб його точно викинули назавжди.
Самим головним відкриттям для мене стали люди. А саме їхня різність. Я зрозуміла, що я не помилясь в людях, просто вони себе не показували чесно. А тут раз – і все вигорнулось у кожного по-своєму, зато по правді, яку навіть не планували. Спочатку мені було якось дивно, інколи боляче і навіть соромно, але зараз стало байдуже. Бо кожен має право бути собою насправді.
З великою пошаною і теплотою в серці хочеться відзначити тих, хто розкрив свою внутрішню велич, красу, силу. Тих, хто переступив крізь страх і став Людиною з великої літери, яка визріла до прийняття себе такою. І дійсно багато таких і їх добре видно. І стає все більше. Більше стає і більше стає видно.
Гарно виділились мерзотники, маразматики, придурки, брехуни, зрадники і вбивці. І саме цікаве тут те, що вони себе такими не вважають,(хоча знають точно хто вони є) але їх стало видно і стало на них байдуже, бо таке мало статися саме зараз. І війна зробила це віртуозно. Відсіяла фальшиві прикриття.
Але найбільше мене вразили люди-гібриди. Це ті, які між тими і тими. Це цілий кластер балансуючих між правдою і брехнею осіб, які не признають ні того, ні іншого, бо дуже зайняті тим, щоб їх не викрили. Цей кластер найбільший і найгниліший зараз, бо він розпадається з космічною швидкістю. У мене є відчуття, що вони вже підвивають зсередини, бо відчувають все більше свою неспроможність грати притворну роздвоєну гру. Їх викручує і ламає. Люди-гібриди існують в дуже різноманітних варіаціях і їх є рівно стільки ж, скільки і варіацій. Я їх бачу зараз, як сірих, з тремтячими ніжками істот, які виглядають як люди, але випромінюють гібридні нотки. Це ті, хто довго боявся зазирнути в свою людяну частинку, щоб протестувати себе на здатність там лишитись. Але і ту ... іншу свою тіньову ... не до кінця знають та бояться відпускати, бо не визріла рішучість до правильних дій.
Ви знаєте чим цікавий процес перетворень серед людей? Тим, що завжди лишається шанс, все ж таки зараз, особливо гібридам, наважитися примкнути цілісно до Людей, проявити силу волі і навіть в останню мить якось проскочити. Не все так просто, але війна просіє і це. Вона вже багато чого спростувала.
На останок скажу про героїв. До речі серед людей-гібридів вони теж є, вірніше роль їхня є, вони так думають. Але я не про них, я про справжніх героїв, які себе такими не вважають. Слово «герой» воно дійсно їм не підходить, бо це люди поза межами всяких слів. Це Люди – Велетні, що утримують простір на духовних плечах. Вони виділились своєю тихою величчю і вражають глибинною непідкупністю. Вони виглядають, як звичайні Люди і роблять свою повсякденну роботу, але коли подивишся їм в очі ... там живуть Вселенські Озера, в яких відображені сузір’я безкінечних істин. Такі Люди розсипані по Землі і одна їхня присутність в тому, чи іншому місці, може змінити вібрацію поля так, що вона запустить зміни, які не може передбачити ніхто. І саме цікаве тут те, що вони роблять це спокійно і свідомо. А слово, промовлене в миті, де воно потрібне точно... запалює імпульс до зцілення того, кого воно торкається. Вони не шукають істину, вони є носіями істини там, де вони є.
Ми, українці, ніколи не будемо тими, ким були до війни. Війна висвітлила наші душі рівно настільки, щоб почали бачити наші очі. І затемнила ще більше те, що має провалитися в бездну неповернення. І нехай світ змінюється далі. Все закінчується, і війна закінчиться, але зміни не закінчаться ніколи. Тому бажаю кожному встояти в істині, яка живе тільки в світлі серця, що випромінює любов. Тут не схибиш.
У вас теж є свій погляд на зміни в людях? Поділіться з нами!
З повагою Тетяна Сахненко.
apogeyacenter.com/
#війна #люди #прозріння #життя #новареальність #сонце #майбутнє
6 days ago | [YT] | 62