«Шекспірівське питання» – це та таємниця, яка не дає спокою багатьом поколінням людей. Людський розум не може побороти сумнівів: чи справді Вільям Шекспір із невеликого англійського міста Стретфорд-на-Ейвоні є автором численних геніальних творів?
Такі сумніви виникли не на порожньому місці. Твори того, кого ми знаємо як Вільям Шекспір, дають підстави уявляти їхнього автора людиною, яка мала ґрунтовні пізнання в багатьох галузях науки: в юриспруденції, риториці, літературі, музиці, ботаніці, медицині, військовому й морському ремеслах та ін. Письменник володів гігантським об'ємом активної лексики – від 20 до 25 тисяч слів!
Автор геніальних п'єс добре знав французьку мову, італійську, латинь, розбирався в грецькій, чудово орієнтувався в історії Англії, в стародавній історії, міфології, географії, в багатьох питаннях державного управління, був обізнаний з побутом високопоставлених кіл тодішнього англійського суспільства, знайомий з придворним етикетом, родоводами, мовою знаті. Отже, твори Шекспіра характеризують їхнього автора як особу надзвичайно ерудовану та високоосвічену.
Як відомо, Вільям Шекспір навчався лише в граматичній школі у Стретфорді. За деякими джерелами, він її навіть не закінчив. Інших можливостей для навчання Шекспір не мав, оскільки бібліотек за його часів не існувало. Можна, звичайно, зробити припущення, що Вільям Шекспір був надзвичайно геніальною людиною, проте джерело його знань залишається все ж не з’ясованим.
Шекспірівське питання, яке розділило учених усього світу на стретфордійців (прихильників В.Шекспіра) та антистретфордійців, які вважають, що під іменем Шекспіра творила інша людина, і сьогодні не втратило своєї гостроти. Десятки відомих учених продовжують свої дослідження, щоб розгадати одну із найбільших культурних загадок світу…
А першою, хто присвятив своє життя пошукам істини, можна вважати Делію Бекон (1811-1859), американську шкільну вчительку та журналістку, невіра якої в Шекспіра як автора світових творінь була фанатичною.
Підтвердження своїх сумнівів вона шукала скрізь – навіть у словах епітафії на могилі В.Шекспіра в церкві Святої Трійці в Стретфорді-на-Ейвоні: «О, друже, я Христом прошу: Тут не копай, де я лежу. Блажен будь, як прийшов без злості, Й будь проклят, хто б чіпав ці кості».
«Так міг сказати лише той, хто забрав з собою в могилу велику таємницю», – розмірковувала журналістка. Маючи авантюрний характер, Делія вирушила в Стретфорд для того, щоб розкопати могилу Шекспіра, де вона очікувала знайти рукописи, які б відкрили таємницю великої містифікації. Вона найняла робочих, які вночі під її керівництвом почали розкопувати могилу Вільяма Шекспіра. Проте потривожити прах великого драматурга дивній дослідниці не дали місцеві охоронці. Для Делії Бекон її розслідування закінчилися трагічно. Вона потрапила до психіатричної лікарні, в якій перебувала до кінця свого життя.
Дивні слова епітафії «…будь проклят, хто б чіпав ці кості» виявилися пророчими…
Ірина Хроменко
«Шекспірівське питання»
«Шекспірівське питання» – це та таємниця, яка не дає спокою багатьом поколінням людей. Людський розум не може побороти сумнівів: чи справді Вільям Шекспір із невеликого англійського міста Стретфорд-на-Ейвоні є автором численних геніальних творів?
Такі сумніви виникли не на порожньому місці. Твори того, кого ми знаємо як Вільям Шекспір, дають підстави уявляти їхнього автора людиною, яка мала ґрунтовні пізнання в багатьох галузях науки: в юриспруденції, риториці, літературі, музиці, ботаніці, медицині, військовому й морському ремеслах та ін. Письменник володів гігантським об'ємом активної лексики – від 20 до 25 тисяч слів!
Автор геніальних п'єс добре знав французьку мову, італійську, латинь, розбирався в грецькій, чудово орієнтувався в історії Англії, в стародавній історії, міфології, географії, в багатьох питаннях державного управління, був обізнаний з побутом високопоставлених кіл тодішнього англійського суспільства, знайомий з придворним етикетом, родоводами, мовою знаті. Отже, твори Шекспіра характеризують їхнього автора як особу надзвичайно ерудовану та високоосвічену.
Як відомо, Вільям Шекспір навчався лише в граматичній школі у Стретфорді. За деякими джерелами, він її навіть не закінчив. Інших можливостей для навчання Шекспір не мав, оскільки бібліотек за його часів не існувало. Можна, звичайно, зробити припущення, що Вільям Шекспір був надзвичайно геніальною людиною, проте джерело його знань залишається все ж не з’ясованим.
Шекспірівське питання, яке розділило учених усього світу на стретфордійців (прихильників В.Шекспіра) та антистретфордійців, які вважають, що під іменем Шекспіра творила інша людина, і сьогодні не втратило своєї гостроти. Десятки відомих учених продовжують свої дослідження, щоб розгадати одну із найбільших культурних загадок світу…
А першою, хто присвятив своє життя пошукам істини, можна вважати Делію Бекон (1811-1859), американську шкільну вчительку та журналістку, невіра якої в Шекспіра як автора світових творінь була фанатичною.
Підтвердження своїх сумнівів вона шукала скрізь – навіть у словах епітафії на могилі В.Шекспіра в церкві Святої Трійці в Стретфорді-на-Ейвоні: «О, друже, я Христом прошу: Тут не копай, де я лежу. Блажен будь, як прийшов без злості, Й будь проклят, хто б чіпав ці кості».
«Так міг сказати лише той, хто забрав з собою в могилу велику таємницю», – розмірковувала журналістка. Маючи авантюрний характер, Делія вирушила в Стретфорд для того, щоб розкопати могилу Шекспіра, де вона очікувала знайти рукописи, які б відкрили таємницю великої містифікації. Вона найняла робочих, які вночі під її керівництвом почали розкопувати могилу Вільяма Шекспіра. Проте потривожити прах великого драматурга дивній дослідниці не дали місцеві охоронці. Для Делії Бекон її розслідування закінчилися трагічно. Вона потрапила до психіатричної лікарні, в якій перебувала до кінця свого життя.
Дивні слова епітафії «…будь проклят, хто б чіпав ці кості» виявилися пророчими…
9 months ago (edited) | [YT] | 3