Ухххх, які емоції та спогади навіяли ці архівні фотки та відоси, які я відбирав для цього поста. З тих часів дуже багато змінилося, дещо кардинально, змінився і я.
Місцями я крінжував, коли переглядав це, але згадую з теплом ті часи, коли я тільки приїхав до Києва. Спочатку, працював офіціантом, потім влаштувався за спеціальністю – реабілітологом, паралельно підпрацьовував у караоке ведучим. Поєднувати, відносно, фізичну працю з нічними змінами у караоке було важко, але вибір допоміг зробити всесвіт, коли за тиждень у караоке я міг заробити свою місячну зарплатню реабілітолога все стало зрозуміло) до того ж керівництво реабілітаційного центру, як часто буває на роботах, хотіло мене бачити у своєрідному шаблоні та моє хобі не дуже вкладалося у їх ідеальну картину, хоча, не тільки це цьому сприяло… Я і сам вже зробив вибір, а їм дякую за розуміння.
Я завжди був якийсь не такий, не вписувався у загальні рамки суспільства, мало хто розумів мене, таким який я є, я і сам назавжди себе розумів, тому часто мені приходилось підлаштовуватись і грати не свою роль. Зараз, я впевнений, що можу бути різним, але завжди залишатися собою.
Колись, моя вчителька по філософії сказала: «Ламайте стереотипи», цю фразу я несу через життя своїм прикладом, від спортсмена до реабілітолога, від ведучого караоке до артиста і це не кінець. Кожен може стати ким завгодно, якщо зможе повірити у це! Взагалі, я вважаю, що життя людини це дещо велике, неоднозначне, бентежне, тому не обмежуйте себе чимось.
ЗАБУВ) це ж пост про караоке)))
Це була справжня школа життя, мій шлях, який я пройшов, щоб прийти до самого себе, себе теперішнього, зрозуміти куди і як я хочу рухатись, навчитися жити більш свідомо. Це були круті часи пошуку себе, часи випробувань та молодих років життя, які, сподіваюсь, багато за що простять)
До речі, караоке, це колись теж була моя мрія, так що не бійтесь своєї уяви й своїх мрій: «Неможливе – можливо, якщо ти у це віриш».
ROMAN TIK
Я 3️⃣ РОКИ ПРАЦЮВАВ У КАРАОКЕ🎤
Ухххх, які емоції та спогади навіяли ці архівні фотки та відоси, які я відбирав для цього поста. З тих часів дуже багато змінилося, дещо кардинально, змінився і я.
Місцями я крінжував, коли переглядав це, але згадую з теплом ті часи, коли я тільки приїхав до Києва. Спочатку, працював офіціантом, потім влаштувався за спеціальністю – реабілітологом, паралельно підпрацьовував у караоке ведучим. Поєднувати, відносно, фізичну працю з нічними змінами у караоке було важко, але вибір допоміг зробити всесвіт, коли за тиждень у караоке я міг заробити свою місячну зарплатню реабілітолога все стало зрозуміло) до того ж керівництво реабілітаційного центру, як часто буває на роботах, хотіло мене бачити у своєрідному шаблоні та моє хобі не дуже вкладалося у їх ідеальну картину, хоча, не тільки це цьому сприяло… Я і сам вже зробив вибір, а їм дякую за розуміння.
Я завжди був якийсь не такий, не вписувався у загальні рамки суспільства, мало хто розумів мене, таким який я є, я і сам назавжди себе розумів, тому часто мені приходилось підлаштовуватись і грати не свою роль. Зараз, я впевнений, що можу бути різним, але завжди залишатися собою.
Колись, моя вчителька по філософії сказала: «Ламайте стереотипи», цю фразу я несу через життя своїм прикладом, від спортсмена до реабілітолога, від ведучого караоке до артиста і це не кінець. Кожен може стати ким завгодно, якщо зможе повірити у це! Взагалі, я вважаю, що життя людини це дещо велике, неоднозначне, бентежне, тому не обмежуйте себе чимось.
ЗАБУВ) це ж пост про караоке)))
Це була справжня школа життя, мій шлях, який я пройшов, щоб прийти до самого себе, себе теперішнього, зрозуміти куди і як я хочу рухатись, навчитися жити більш свідомо. Це були круті часи пошуку себе, часи випробувань та молодих років життя, які, сподіваюсь, багато за що простять)
До речі, караоке, це колись теж була моя мрія, так що не бійтесь своєї уяви й своїх мрій: «Неможливе – можливо, якщо ти у це віриш».
Ну шо, ви в шоці?)
#ненавижукараоке #ненавиджукараоке
5 months ago | [YT] | 6