Меморандум підписано: українські оборонні компанії розгортають спільні виробництва у Данії. Офіційний опис — як завжди бездоганний: «інтеграція ланцюгів», «обмін технологіями», «фінансування ЄС», «Build with Ukraine». Неофіційний переклад для людей: друзі, ми переносимо частину критичних процесів туди, де по дахах не поливає «Шахедами», а аудити приходять за графіком, а не по сиренах. Данський міністр люб’язно пояснює, що «найочевидніша перевага — виробляти зброю в безпеці». Авжеж. У нас тут безпека — на вагу платформи «ППО all inclusive». Це не про втечу — це про живучість. Але в сюжеті є делікатний дисонанс: ми будуємо «Стіни дронів» для Європи і паралельно шукаємо, де ті дрони спокійно зварити. Крок прагматичний, правильний і… трохи гіркий. Бо хочеться, аби «made in Ukraine» лишалося в Україні не лише в пресрелізах. Утім, якщо спільні потужності завтра швидше наситять фронт — то хай хоч у Копенгагені, хоч у ТЬорнбю. Перемагає той, хто вміє шити панцир там, де мінімум уламків.
2) Бюджет-2026: підвищення, яке не підвищує
Уряд урочисто подає бюджет: мінімальна зарплата зросте з 8000 до 8647 грн, мінімальна пенсія — з 2361 до 2595 грн. На папері — ріст. У гаманці — дріб’язок, що губиться між цінами на ліки і комуналку. Журналістка Ірина Полякова влучно назвала це «феєричним підступом»: доплата за понаднормовий стаж збільшується на 2 гривні 34 копійки за рік. Повторимо для закріплення сарказму: дві гривні тридцять чотири. Пенсіонер з 25 «понаднормових» отримає +58,5 грн — рівно на одну поїздку маршруткою з пересадкою і без права подихати. Реальний прожитковий мінімум, каже Гетманцев, мав би бути близько 4700. Але цифра сором’язливо ховається в комітетських довідках, бо в кадрі мають сяяти інші. Так, будуть ще березнева індексація і «горизонти оптимізму», але базова логіка бюджету звучить так: «збільшимо, щоб не образити, і не збідніємо, щоб не збанкрутувати». Найбільш відчутна надбавка — у гірських громадах: +20% до пенсій і допомог. Решті — тепла пледова риторика. Фінальна мораль розділу проста, як касовий чек: бюджет — це не тільки про математику, це ще й про повагу. Коли «підвищення» виглядає як чайові після холодної страви — довіра не зростає, а зникає безвісти.
3) Газ: «добавте ще тридцять відсотків і не забудьте чек»
Масовані удари по видобутку — і Україна збільшує імпорт газу на ~30% від плану. Гроші позичаємо цивілізовано: $500 млн від ЄБРР, $300 млн від ЄІБ, усе під гарантії Єврокомісії. Далі — переговори з G7, можливо — гранти. Формула зими очевидна: «мінус видобуток = плюс імпорт». Паралельно — LNG, контракти з американцями, страхові плани на випадок «прилетів — побачив — зруйнував». Це чесний реалістичний кейс, і в ньому немає трагедії — є ціна. За електрику під сиреною платять усі: бюджети, донори, домогосподарства. Але поруч із фінансовою арифметикою стоїть людська. ПФУ підморгує: субсидії — тільки якщо без боргів. Гарна дисципліна, залізна логіка, і… трохи фаталізму. Бо родина, що гріє квартиру електрообігрівачем після «прильоту» по котельні, не завжди встигає погасити все «до 20-го числа». Висновок — не злий, а тверезий: ми пройдемо цю зиму, як і попередні. Але якщо держава просить людей затягти пасок — пасок держави має затягуватись першим. Інакше кожна нова позика виглядає як латка на совісті, а не на трубі.
4) ЄС готує «короткий повідець» для російських дипломатів
Brussels calling: новий пакет обмежень — ідея проста, як двері з кодовим замком. Російські «дипломати» давно грають у «запальничку під плащем»: підпали, диверсії, кіберзабави, БПЛА над складами — усе в стилі «ми просто туристи». ЄС каже: досить. Хочеш кататися Шенгеном — попереджай, фіксуй маршрут, тримайся в полі зору. Чехія штовхає ініціативу давно й послідовно: «шенгену для Росії не існує». І правильно: взаємність — це коли не лише ми стоїмо в черзі на контроль, а й вони перестають бігати між посольствами, мов кур’єри із бідонами бензину. Так, угорське «але» й австрійське «може, розблокуємо для Дерипаски» ще шумлять у кулуарах. Але тренд очевидний: дипломатія, що підпирає диверсію, буде жити за правилами пробації. Не «вигнати всіх», а «зашнурувати кросівки й бігати лише по доріжці». Для України це означає менше «випадкових загорянь» і «зниклих флешок», а для Москви — ще одну тріщину в легенді про «ввічливих помічників посольств». Мораль: поки РФ тягне Європу в «сіру зону», Європа повільно, але невблаганно фарбує «сіру зону» в біло-синій колір процедур, правил і санкцій. Це нудно. Зате працює.
5) Два «АНи», що перехитрили війну
Державний музей авіації отримав два раритети — люксовий Ан-2П і унікальний висотний Ан-6. Останній — птах із десяти, висотний рекордсмен 60-х, з турбонаддувом, киснем і кулеметною туреллю — звучить як байка з іншої епохи. І ці двоє вижили в Бородянці не тому, що їх охороняли бронедвері, а тому, що на паркані висіла табличка «Заміновано». Простий напис, трохи уяви — і окупанти обійшли стороною. Тепер — реставрація, повернення Ан-2П у небо як ретро-експоната, Ан-6 — до зали рідкісних. Це, можливо, найчесніша новина дня: без пафосу, без «зради/перемоги». Просто люди тихо врятували історію, а держава тихо її прийняла. Парадоксально, але саме ці машини — про сучасність. Вони нагадують: сила — не тільки в потужності, а в кмітливості. У здатності вигадати табличку, коли немає паркану, і доробити вузол, коли немає бюджету. Коли наступного разу хтось скаже, що «старе треба списати» — покажіть йому ці крильця. Деякі речі списують нас набагато повільніше, ніж нам хотілося б.
Tsybulko Talk
Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv
Посилання на відео: https://youtu.be/Krgepu6Hbrc
1) Данія: наш оборонпром у безпечній еміграції
Меморандум підписано: українські оборонні компанії розгортають спільні виробництва у Данії. Офіційний опис — як завжди бездоганний: «інтеграція ланцюгів», «обмін технологіями», «фінансування ЄС», «Build with Ukraine». Неофіційний переклад для людей: друзі, ми переносимо частину критичних процесів туди, де по дахах не поливає «Шахедами», а аудити приходять за графіком, а не по сиренах. Данський міністр люб’язно пояснює, що «найочевидніша перевага — виробляти зброю в безпеці». Авжеж. У нас тут безпека — на вагу платформи «ППО all inclusive».
Це не про втечу — це про живучість. Але в сюжеті є делікатний дисонанс: ми будуємо «Стіни дронів» для Європи і паралельно шукаємо, де ті дрони спокійно зварити. Крок прагматичний, правильний і… трохи гіркий. Бо хочеться, аби «made in Ukraine» лишалося в Україні не лише в пресрелізах. Утім, якщо спільні потужності завтра швидше наситять фронт — то хай хоч у Копенгагені, хоч у ТЬорнбю. Перемагає той, хто вміє шити панцир там, де мінімум уламків.
2) Бюджет-2026: підвищення, яке не підвищує
Уряд урочисто подає бюджет: мінімальна зарплата зросте з 8000 до 8647 грн, мінімальна пенсія — з 2361 до 2595 грн. На папері — ріст. У гаманці — дріб’язок, що губиться між цінами на ліки і комуналку. Журналістка Ірина Полякова влучно назвала це «феєричним підступом»: доплата за понаднормовий стаж збільшується на 2 гривні 34 копійки за рік. Повторимо для закріплення сарказму: дві гривні тридцять чотири. Пенсіонер з 25 «понаднормових» отримає +58,5 грн — рівно на одну поїздку маршруткою з пересадкою і без права подихати.
Реальний прожитковий мінімум, каже Гетманцев, мав би бути близько 4700. Але цифра сором’язливо ховається в комітетських довідках, бо в кадрі мають сяяти інші. Так, будуть ще березнева індексація і «горизонти оптимізму», але базова логіка бюджету звучить так: «збільшимо, щоб не образити, і не збідніємо, щоб не збанкрутувати». Найбільш відчутна надбавка — у гірських громадах: +20% до пенсій і допомог. Решті — тепла пледова риторика.
Фінальна мораль розділу проста, як касовий чек: бюджет — це не тільки про математику, це ще й про повагу. Коли «підвищення» виглядає як чайові після холодної страви — довіра не зростає, а зникає безвісти.
3) Газ: «добавте ще тридцять відсотків і не забудьте чек»
Масовані удари по видобутку — і Україна збільшує імпорт газу на ~30% від плану. Гроші позичаємо цивілізовано: $500 млн від ЄБРР, $300 млн від ЄІБ, усе під гарантії Єврокомісії. Далі — переговори з G7, можливо — гранти. Формула зими очевидна: «мінус видобуток = плюс імпорт». Паралельно — LNG, контракти з американцями, страхові плани на випадок «прилетів — побачив — зруйнував».
Це чесний реалістичний кейс, і в ньому немає трагедії — є ціна. За електрику під сиреною платять усі: бюджети, донори, домогосподарства. Але поруч із фінансовою арифметикою стоїть людська. ПФУ підморгує: субсидії — тільки якщо без боргів. Гарна дисципліна, залізна логіка, і… трохи фаталізму. Бо родина, що гріє квартиру електрообігрівачем після «прильоту» по котельні, не завжди встигає погасити все «до 20-го числа».
Висновок — не злий, а тверезий: ми пройдемо цю зиму, як і попередні. Але якщо держава просить людей затягти пасок — пасок держави має затягуватись першим. Інакше кожна нова позика виглядає як латка на совісті, а не на трубі.
4) ЄС готує «короткий повідець» для російських дипломатів
Brussels calling: новий пакет обмежень — ідея проста, як двері з кодовим замком. Російські «дипломати» давно грають у «запальничку під плащем»: підпали, диверсії, кіберзабави, БПЛА над складами — усе в стилі «ми просто туристи». ЄС каже: досить. Хочеш кататися Шенгеном — попереджай, фіксуй маршрут, тримайся в полі зору. Чехія штовхає ініціативу давно й послідовно: «шенгену для Росії не існує». І правильно: взаємність — це коли не лише ми стоїмо в черзі на контроль, а й вони перестають бігати між посольствами, мов кур’єри із бідонами бензину.
Так, угорське «але» й австрійське «може, розблокуємо для Дерипаски» ще шумлять у кулуарах. Але тренд очевидний: дипломатія, що підпирає диверсію, буде жити за правилами пробації. Не «вигнати всіх», а «зашнурувати кросівки й бігати лише по доріжці». Для України це означає менше «випадкових загорянь» і «зниклих флешок», а для Москви — ще одну тріщину в легенді про «ввічливих помічників посольств».
Мораль: поки РФ тягне Європу в «сіру зону», Європа повільно, але невблаганно фарбує «сіру зону» в біло-синій колір процедур, правил і санкцій. Це нудно. Зате працює.
5) Два «АНи», що перехитрили війну
Державний музей авіації отримав два раритети — люксовий Ан-2П і унікальний висотний Ан-6. Останній — птах із десяти, висотний рекордсмен 60-х, з турбонаддувом, киснем і кулеметною туреллю — звучить як байка з іншої епохи. І ці двоє вижили в Бородянці не тому, що їх охороняли бронедвері, а тому, що на паркані висіла табличка «Заміновано». Простий напис, трохи уяви — і окупанти обійшли стороною.
Тепер — реставрація, повернення Ан-2П у небо як ретро-експоната, Ан-6 — до зали рідкісних. Це, можливо, найчесніша новина дня: без пафосу, без «зради/перемоги». Просто люди тихо врятували історію, а держава тихо її прийняла. Парадоксально, але саме ці машини — про сучасність. Вони нагадують: сила — не тільки в потужності, а в кмітливості. У здатності вигадати табличку, коли немає паркану, і доробити вузол, коли немає бюджету.
Коли наступного разу хтось скаже, що «старе треба списати» — покажіть йому ці крильця. Деякі речі списують нас набагато повільніше, ніж нам хотілося б.
2 weeks ago | [YT] | 49