Стою на березі думок — і хвиля дихає поволі, немов нагадує: життя тече, хоч інколи болить. У кожному приливі — крок вперед, у кожному відпливі — те, що треба відпустити.
Світло торкає берег так обережно, наче питає: «А ти сьогодні дякувала за себе?» Життя — не в гучних кроках, а в паузах між ними, де серце вчиться знов шукати тепло.
Ev_ge_nia
Стою на березі думок — і хвиля дихає поволі,
немов нагадує: життя тече, хоч інколи болить.
У кожному приливі — крок вперед,
у кожному відпливі — те, що треба відпустити.
Світло торкає берег так обережно,
наче питає: «А ти сьогодні дякувала за себе?»
Життя — не в гучних кроках, а в паузах між ними,
де серце вчиться знов шукати тепло.
І поки світлина мовчить синню ранку,
я вчуся чути тишу й берегти свою душу.
Бо кожен новий день — це шанс прожити м’якіше,
і стати трохи ближче до власного «я».
©️ Євгенія - ♥️15.11.25р.
1 week ago | [YT] | 7