Відсутність прийняття дитини значимою фігурою породжує формування захисних механізмів психіки. Саме вони - захисти, і писатимуть кожен епізод, під епізод, сцени під епізодів життєвого сценарію людини
Всі проблеми особистості зароджуються в розколі на «частини»- виживаючі та істині. Виживаючі на те і є такими, аби істинність відправити в тінь, бо вона незручна, не відповідає очікуванням значимої фігури, недостатня. Але саме істиність - про справжність, радість, енергію, мрії...
Задача хорошого психолога – забезпечити клієнту те безумовне прийняття, досвіду якого клієнт не мав і знати не знає про його існування
Захисні механізми психіки можна порівняти із міцно стиснутим кулаком, який одного разу зжався й надалі, роками, не розжимається. Більше того – людина не усвідомлює, що кулак затиснутий, навіть не уявляє, що він в багаторічній напрузі. Це факт може засвідчити хороший психологом. Якщо до нього дійти
Але й психолог не має закликати до силового, вольового розжимання кулака. Захисні механізми створились у несвідомому, як інструмент виживання психіки. Чим більше психолог прагнутиме їх розслабити, тим більше та частина особистості, яка за виживання - буде їх затискати. Бо певна, що інакше помре. Тож нікому не дозволить розтиснути цей «кулак» – ні своїм власним свідомим намірам (хай краще буде все болісно, нестерпно, але житиму, аніж повне невідомість після розтиснутого кулака), ні психологу, якщо той слідує ідеї: зараз «просочусь у твоє свідоме\несвідоме і щось зроблю»
Єдиний спосіб це зробити правильно, бережно, екологічно, безпечно – створити людині такі умови, при яких вона сама несвідомо розтисне «кулак». Тобто аби та частина її особистості, яка його зжала – тепер, у своєму темпі, розжала його. Це не вмовляння, не техніки, не методи. А явне, зчитуване на рівні відчуттів мета повідомлення людині: твій «кулак» стиснутий, це має сенс, це питання твого виживання - тож я не проситиму, тим більше не вимагатиму, його розтиснути! Стискай на здоров’я. Стільки скільки тобі треба. Бо це твоя безпека і вона для тебе важлива
Лише у контакті з психологом, з добрим психологом, матиме місце ця зцілююча трансляція ним прийняття клієнта. Не фіктивна, не штучна, не потакаюча. Трансляція прийняття – це необхідність аби ті багаторічно затиснуті, потужно працюючі захисти всередині людини - ослабились і почали розжиматися, набувати іншого стану. Тому що всі проблеми, які ми маємо у житті – результат цього стискання і дії захистів. Відповідно, коли захисні механізми модифікуються, слабшають – модифікуються і наші відчуття, сприйняття, зовнішня реальність
Прийняття - це ключовий елемент психотерапії, який і веде в цьому процесі до зцілення
Lilia Pril'
Прийняття, як інструмент зцілення
Відсутність прийняття дитини значимою фігурою породжує формування захисних механізмів психіки. Саме вони - захисти, і писатимуть кожен епізод, під епізод, сцени під епізодів життєвого сценарію людини
Всі проблеми особистості зароджуються в розколі на «частини»- виживаючі та істині. Виживаючі на те і є такими, аби істинність відправити в тінь, бо вона незручна, не відповідає очікуванням значимої фігури, недостатня. Але саме істиність - про справжність, радість, енергію, мрії...
Задача хорошого психолога – забезпечити клієнту те безумовне прийняття, досвіду якого клієнт не мав і знати не знає про його існування
Захисні механізми психіки можна порівняти із міцно стиснутим кулаком, який одного разу зжався й надалі, роками, не розжимається. Більше того – людина не усвідомлює, що кулак затиснутий, навіть не уявляє, що він в багаторічній напрузі. Це факт може засвідчити хороший психологом. Якщо до нього дійти
Але й психолог не має закликати до силового, вольового розжимання кулака. Захисні механізми створились у несвідомому, як інструмент виживання психіки. Чим більше психолог прагнутиме їх розслабити, тим більше та частина особистості, яка за виживання - буде їх затискати. Бо певна, що інакше помре. Тож нікому не дозволить розтиснути цей «кулак» – ні своїм власним свідомим намірам (хай краще буде все болісно, нестерпно, але житиму, аніж повне невідомість після розтиснутого кулака), ні психологу, якщо той слідує ідеї: зараз «просочусь у твоє свідоме\несвідоме і щось зроблю»
Єдиний спосіб це зробити правильно, бережно, екологічно, безпечно – створити людині такі умови, при яких вона сама несвідомо розтисне «кулак». Тобто аби та частина її особистості, яка його зжала – тепер, у своєму темпі, розжала його. Це не вмовляння, не техніки, не методи. А явне, зчитуване на рівні відчуттів мета повідомлення людині: твій «кулак» стиснутий, це має сенс, це питання твого виживання - тож я не проситиму, тим більше не вимагатиму, його розтиснути! Стискай на здоров’я. Стільки скільки тобі треба. Бо це твоя безпека і вона для тебе важлива
Лише у контакті з психологом, з добрим психологом, матиме місце ця зцілююча трансляція ним прийняття клієнта. Не фіктивна, не штучна, не потакаюча. Трансляція прийняття – це необхідність аби ті багаторічно затиснуті, потужно працюючі захисти всередині людини - ослабились і почали розжиматися, набувати іншого стану. Тому що всі проблеми, які ми маємо у житті – результат цього стискання і дії захистів. Відповідно, коли захисні механізми модифікуються, слабшають – модифікуються і наші відчуття, сприйняття, зовнішня реальність
Прийняття - це ключовий елемент психотерапії, який і веде в цьому процесі до зцілення
10 months ago | [YT] | 9