Друзі, привіт! Хочу поділитися з вами дуже незвичними відчуттями…
Кілька днів тому стався дивний день — у мій день народження. Того дня я весь час помічав, що перебуваю в симуляції… І ні, це не через шампанське — це було і до, і після нього.
Цілий день… Такого, здається, ніколи раніше не було — щоб я протягом усього дня бачив, відчував, розумів і усвідомлював, що перебуваю в симуляції. Ніби бачив усе без ілюзій.
Іноді до цього, і ще більше після, я помічав і навіть логічно дізнавався саму симуляцію — бачив її ознаки, характерні деталі, які видають, що все навколо не справжнє, а створене генерацією.
Якби мене попросили описати ці відчуття, я, напевно, ніколи не зміг би цього зробити. Це якийсь досвід — відчуття, помічання, бачення дрібних деталей навіть на несвідомому рівні.
Якщо це відбувається через те, що я думаю, то, можливо, й інші люди здатні це усвідомлювати, відчувати, бачити подібним чином… Я згенерував дуже багато зображень — кілька терабайтів приблизно за три роки. Але й до цього я користувався генерацією, різними програмами — маю десь близько 10 років досвіду роботи з AI.
Раніше я користувався штучним інтелектом, який не міг робити все настільки добре, як тепер, але все одно це неймовірно дивувало і захоплювало.
Через те, що я згенерував так багато зображень і мій мозок усе це аналізував, я ніби навчився відчувати симуляцію — у нашому світі, який, здається, побудований за схожими алгоритмами. І я почав це постійно помічати.
Якщо це через AI — то, мабуть, є й інші, хто теж почне це відчувати. Є люди, які шукають «вихід із симуляції». Можливо, вони подібним чином або якось інакше позбулися ілюзій і почали помічати саму симуляцію — її алгоритми, принципи, за якими вона працює, у найдрібніших деталях, які, здається, можна лише відчути, але не описати словами.
Але, по суті, ми всі живемо в симуляції — і це не якась таємниця чи великий секрет. Наш мозок генерує всі відчуття, звуки, зображення, усе, що ми бачимо. Так воно і працює.
По суті, ми бачимо й відчуваємо лише симуляцію, яка постійно генерується. Іншої реальності, можливо, просто немає.
Можливо, побачивши недосконалі генерації зображень AI, побачивши, де штучний інтелект робить помилки в картинках, — ти ніби з кожною новою генерацією вчишся помічати, що саме “не так”. Але водночас генерація стає щоразу точнішою і реалістичнішою, з’являються все досконаліші AI-генератори.
І навіть тоді ти продовжуєш помічати, відчувати — ніби прокачуєш здатність бачити симуляцію, навіть ту, що стає дедалі досконалішою.
Зараз ми вже розуміємо, що живемо в симуляції — це навіть не оспорюється. Але важливо зрозуміти інше: ця симуляція локальна чи десь на сервері? — ось у чому загадка.
І тут постає філософське питання: чи є різниця між локальною симуляцією і тією, що на сервері, якщо вона працює без збоїв?
Якщо уявити комп’ютерну гру — ти граєш у штучно створеному світі. Чи є для гравця різниця, на якій мові написана програма або на якому “залізі” вона запущена — локально чи на сервері, якщо гра працює однаково добре і це ні на що не впливає?
Так само і в житті — чи є різниця, якщо симуляція ідеальна? Здається, ні.
Бо в ідеальну симуляцію, ніби, неможливо втрутитись у її алгоритми. І тут виникає друге питання: ми живемо в ідеальній симуляції, чи, перебуваючи в ній, можемо зазирнути за її межі?
У природі часто незалежні процеси — як-от еволюція чи розвиток технологій — незалежно приходять до одних і тих самих рішень, бо це найоптимальніше для певних умов.
Те саме може бути і з AI. Так, як зараз працює штучний інтелект, можливо, подібним чином працює і вся симуляція Всесвіту. Часто винаходи, зроблені сотні чи навіть тисячі років тому, досі актуальні — їм просто немає заміни.
Можливо, і принципи роботи AI також можуть існувати тисячоліттями без суттєвих змін, бо інших рішень може бути не так багато, або ж досягти їх — це величезний крок у розвитку технологій.
Тепер Великий вибух уже не здається вибухом. А що, якщо Всесвіт почався не з вибуху, а з одного символу? Усе почалося з першого символу в коді — і символи почали розмножуватися, збільшуючись у геометричній прогресії, так само, як AI генерує текст.
Я спробував зробити те, що майже неможливо — поділитися відчуттями. Впевнений, цей текст складно читати або зрозуміти повністю, бо він, можливо, не передає й 1% того, що я хотів описати.
Я не планував писати про ці відчуття, але на це рішення мене надихнуло те, що сьогодні я бачив демонів і ангелів і дізнався, що дуже важливий власний усвідомлений вибір, а не обставини, які до нього привели — або не привели.
Victor White
Друзі, привіт!
Хочу поділитися з вами дуже незвичними відчуттями…
Кілька днів тому стався дивний день — у мій день народження.
Того дня я весь час помічав, що перебуваю в симуляції… І ні, це не через шампанське — це було і до, і після нього.
Цілий день… Такого, здається, ніколи раніше не було — щоб я протягом усього дня бачив, відчував, розумів і усвідомлював, що перебуваю в симуляції.
Ніби бачив усе без ілюзій.
Іноді до цього, і ще більше після, я помічав і навіть логічно дізнавався саму симуляцію — бачив її ознаки, характерні деталі, які видають, що все навколо не справжнє, а створене генерацією.
Якби мене попросили описати ці відчуття, я, напевно, ніколи не зміг би цього зробити.
Це якийсь досвід — відчуття, помічання, бачення дрібних деталей навіть на несвідомому рівні.
Якщо це відбувається через те, що я думаю, то, можливо, й інші люди здатні це усвідомлювати, відчувати, бачити подібним чином…
Я згенерував дуже багато зображень — кілька терабайтів приблизно за три роки.
Але й до цього я користувався генерацією, різними програмами — маю десь близько 10 років досвіду роботи з AI.
Раніше я користувався штучним інтелектом, який не міг робити все настільки добре, як тепер, але все одно це неймовірно дивувало і захоплювало.
Через те, що я згенерував так багато зображень і мій мозок усе це аналізував, я ніби навчився відчувати симуляцію — у нашому світі, який, здається, побудований за схожими алгоритмами.
І я почав це постійно помічати.
Якщо це через AI — то, мабуть, є й інші, хто теж почне це відчувати.
Є люди, які шукають «вихід із симуляції».
Можливо, вони подібним чином або якось інакше позбулися ілюзій і почали помічати саму симуляцію — її алгоритми, принципи, за якими вона працює, у найдрібніших деталях, які, здається, можна лише відчути, але не описати словами.
Але, по суті, ми всі живемо в симуляції — і це не якась таємниця чи великий секрет.
Наш мозок генерує всі відчуття, звуки, зображення, усе, що ми бачимо.
Так воно і працює.
По суті, ми бачимо й відчуваємо лише симуляцію, яка постійно генерується.
Іншої реальності, можливо, просто немає.
Можливо, побачивши недосконалі генерації зображень AI, побачивши, де штучний інтелект робить помилки в картинках, —
ти ніби з кожною новою генерацією вчишся помічати, що саме “не так”.
Але водночас генерація стає щоразу точнішою і реалістичнішою, з’являються все досконаліші AI-генератори.
І навіть тоді ти продовжуєш помічати, відчувати — ніби прокачуєш здатність бачити симуляцію, навіть ту, що стає дедалі досконалішою.
Зараз ми вже розуміємо, що живемо в симуляції — це навіть не оспорюється.
Але важливо зрозуміти інше: ця симуляція локальна чи десь на сервері? — ось у чому загадка.
І тут постає філософське питання:
чи є різниця між локальною симуляцією і тією, що на сервері, якщо вона працює без збоїв?
Якщо уявити комп’ютерну гру — ти граєш у штучно створеному світі.
Чи є для гравця різниця, на якій мові написана програма або на якому “залізі” вона запущена — локально чи на сервері,
якщо гра працює однаково добре і це ні на що не впливає?
Так само і в житті — чи є різниця, якщо симуляція ідеальна?
Здається, ні.
Бо в ідеальну симуляцію, ніби, неможливо втрутитись у її алгоритми.
І тут виникає друге питання:
ми живемо в ідеальній симуляції, чи, перебуваючи в ній, можемо зазирнути за її межі?
У природі часто незалежні процеси — як-от еволюція чи розвиток технологій — незалежно приходять до одних і тих самих рішень,
бо це найоптимальніше для певних умов.
Те саме може бути і з AI.
Так, як зараз працює штучний інтелект, можливо, подібним чином працює і вся симуляція Всесвіту.
Часто винаходи, зроблені сотні чи навіть тисячі років тому, досі актуальні — їм просто немає заміни.
Можливо, і принципи роботи AI також можуть існувати тисячоліттями без суттєвих змін,
бо інших рішень може бути не так багато, або ж досягти їх — це величезний крок у розвитку технологій.
Тепер Великий вибух уже не здається вибухом.
А що, якщо Всесвіт почався не з вибуху, а з одного символу?
Усе почалося з першого символу в коді — і символи почали розмножуватися,
збільшуючись у геометричній прогресії, так само, як AI генерує текст.
Я спробував зробити те, що майже неможливо — поділитися відчуттями.
Впевнений, цей текст складно читати або зрозуміти повністю,
бо він, можливо, не передає й 1% того, що я хотів описати.
Я не планував писати про ці відчуття,
але на це рішення мене надихнуло те, що сьогодні я бачив демонів і ангелів
і дізнався, що дуже важливий власний усвідомлений вибір,
а не обставини, які до нього привели — або не привели.
3 weeks ago | [YT] | 2