Ev_ge_nia

🌙 Любов за межою вічності 🌙

Євгенія ❤️

Не раз шепочу в темну ніч:
«Ти чуєш?» — і вітри відповідають,
Немов твої торкають плечі,
І спогади теплом вкривають.

Я не шукаю вже слідів —
Ти в кожній тіні світла рання,
У кожній пісні журавлів,
У погляді, в промінні, в стані.

Мене тримає твоя мить —
Ота, де ми — без часу й болю,
Де все мовчить, але горить
Любов, що стала нам долею.

Я чую: тиша — це твій сміх,
І дощ — то сльози, що не стигли.
Я бачу: світ ще не затих,
Бо ти — у кожній миті дивній.

Я відчуваю кожний слід,
Де ти ступав, де час спинився.
І подих твій крізь сотні літ
Мені у серці озвався.

Там — сміх, де ми були удвох,
І сонце падало в долоні.
А сум — мов спільний наш оберіг,
З’єднав нас, навіть у безодні.

Тепер між нами — небеса,
Та я до тебе йду думками.
І хоч мовчить моя сльоза —
Вона співає поміж нами.

Я говорю з тобою знов,
Коли в кімнаті тиша спить.
І віра — єдина любов,
Що не дозволить згасить світ.

І часом, в тиші без снаги,
Коли душа тремтить, як свічка,
Я чую — ти десь між зірки,
Шепочеш лагідно і звично.

Коли здається — все в пітьмі,
І серце розриває втому,
Ти доторкаєшся в мені
Так тихо… ніжно… невідомо.

І біль відходить, мов туман,
І знов на обрії — проміння.
Ти поруч, навіть без імен —
Моя опора і спасіння.

І вже не треба слів, межі,
Бо все сказали — серця й долі.
Між двох світів, мов між снами,
Тече любов — без краю й болю.

Ти в кожній зірці, що горить,
У кожнім ранку, що сідає.
І поки серце ще тремтить —
Моя душа тебе впізнає.

Ми не розлучені — ніде,
Ми — подих вітру, хвиля в морі.
Любов без часу не зів’яне —
Вона і є — безсмертя й воля.

І навіть там, де тиша спить,
Де світло вічності заграє,
Я знов до тебе полечу —
Бо ти в мені. І я — твоя. ❤️
18.10.25р.
@Євгенія

3 days ago | [YT] | 15