Друзі! Дякую всім за підтримку каналу. Попри те, що тривалий час не мав змоги публікувати нові записи, ви продовжували слухати попередні, коментували й надсилали ідеї для майбутніх випусків. Це дуже надихає. Наразі з’явилася можливість реалізувати кілька задумів. Не знаю, скільки встигну, але спробую втілити принаймні частину з запланованого. Якщо все вдасться, то завтра вийде запис статті Олени Теліги «Партачі життя».
Усього цього не було б без вас. Ще тоді, коли на каналі було лише кілька десятків підписників, саме ваші слова — «дякую», «продовжуйте» — стали для мене підтвердженням, що ідея варта втілення, навіть у такому «непрофесійному» форматі. Я мрію про той день, коли зможу працювати над цим якісніше, глибше, повноцінно. Вірю, що він настане.
Особлива подяка спонсорам, які, попри мовчання на каналі, підтримували мою роботу у складні часи і продовжують робити це зараз. Ганна, Ігор, Ярослав, Андрій, Олена, «Іменем Моїм», Валерій, Марта, «Sapientia et Desiderium», Давид, «Qwerty Qwerty», Олег — дякую вам за віру, розуміння і підтримку!
Коли я бачу, що сьогодні на канал «Вітер з України» підписані вже понад 11 000 людей, то розумію: навіть у час, коли ми щодня втрачаємо землю (якби це жахливо не звучало), ми все ж і здобуваємо щось важливе — себе, як націю. Боляче бачити зруйновані будівлі в центрі Харкова і щоранку читати новини про чергові обстріли. Але перехоплює подих, коли опиняєшся там, гуляєш по Сумській, а з неї звертаєш на вулицю Хвильового, проходиш парком повз його могилу, на хвилину зупиняєшся, з парку виходиш на вулицю Григорія Сковороди, спускаєшся в метро на станцію Ярослава Мудрого — і чуєш там українську.
Вітер з України. Аудіожурнал: поезія,публіцистика
Друзі! Дякую всім за підтримку каналу. Попри те, що тривалий час не мав змоги публікувати нові записи, ви продовжували слухати попередні, коментували й надсилали ідеї для майбутніх випусків. Це дуже надихає. Наразі з’явилася можливість реалізувати кілька задумів. Не знаю, скільки встигну, але спробую втілити принаймні частину з запланованого. Якщо все вдасться, то завтра вийде запис статті Олени Теліги «Партачі життя».
Усього цього не було б без вас. Ще тоді, коли на каналі було лише кілька десятків підписників, саме ваші слова — «дякую», «продовжуйте» — стали для мене підтвердженням, що ідея варта втілення, навіть у такому «непрофесійному» форматі. Я мрію про той день, коли зможу працювати над цим якісніше, глибше, повноцінно. Вірю, що він настане.
Особлива подяка спонсорам, які, попри мовчання на каналі, підтримували мою роботу у складні часи і продовжують робити це зараз.
Ганна, Ігор, Ярослав, Андрій, Олена, «Іменем Моїм», Валерій, Марта, «Sapientia et Desiderium», Давид, «Qwerty Qwerty», Олег — дякую вам за віру, розуміння і підтримку!
Коли я бачу, що сьогодні на канал «Вітер з України» підписані вже понад 11 000 людей, то розумію: навіть у час, коли ми щодня втрачаємо землю (якби це жахливо не звучало), ми все ж і здобуваємо щось важливе — себе, як націю. Боляче бачити зруйновані будівлі в центрі Харкова і щоранку читати новини про чергові обстріли. Але перехоплює подих, коли опиняєшся там, гуляєш по Сумській, а з неї звертаєш на вулицю Хвильового, проходиш парком повз його могилу, на хвилину зупиняєшся, з парку виходиш на вулицю Григорія Сковороди, спускаєшся в метро на станцію Ярослава Мудрого — і чуєш там українську.
3 months ago | [YT] | 201