Метелик, сіренькі крила, на руку присів спочити. І що б я не говорила Ніяк не хотів летіти. А десь тут, геть недалеко, Від вибухів зникли зорі І бачили люди пекло, І душі горіли в горі... Метелик, сіренькі крила, Обпалені чорним лихом, Розправив немов вітрила Й сидів на долоні тихо. Подякував щиро небу, Загоїв пекучі рани І знов полетів, бо треба Стрічати ясний світанок. Не впав, не завмер від болю, Хоч крила - садно криваве. Бо той, в кого в серці воля Здаватись не має права. Бо тільки незламний духом Летітиме над землею. Коли у житті розруха, Надією крила клеє. Ми всі, як метелик сірий… Не маємо права здатись. Світанку свого і миру Ми мусимо дочекатись.
Алла Василишин
Метелик, сіренькі крила,
на руку присів спочити.
І що б я не говорила
Ніяк не хотів летіти.
А десь тут, геть недалеко,
Від вибухів зникли зорі
І бачили люди пекло,
І душі горіли в горі...
Метелик, сіренькі крила,
Обпалені чорним лихом,
Розправив немов вітрила
Й сидів на долоні тихо.
Подякував щиро небу,
Загоїв пекучі рани
І знов полетів, бо треба
Стрічати ясний світанок.
Не впав, не завмер від болю,
Хоч крила - садно криваве.
Бо той, в кого в серці воля
Здаватись не має права.
Бо тільки незламний духом
Летітиме над землею.
Коли у житті розруха,
Надією крила клеє.
Ми всі, як метелик сірий…
Не маємо права здатись.
Світанку свого і миру
Ми мусимо дочекатись.
Алла Василишин
04.07.2025
5 months ago | [YT] | 456