«Жоден з нашої позиції не вийшов без поранення, але всі живими»🙏
Прикордонник Ігор з позивним «Волоцюга» з 2022 року захищає рідну землю зі зброєю в руках. Військовий за одну ротацію пройшов вуличні бої в Бахмуті, стримував ворога в окопах під Хромовим та прикривав піхоту з гранатомета у Курдюмівці.
Оборону славнозвісної фортеці наші бійці тримали недовго, адже на той час місто було фактично знищене. Прикордонний підрозділ перемістили на оборону Хромового, де Ігор дістав поранення. В населеному пункті тривали важкі ближні бої, ворог не припиняв свої «м'ясні штурми», а перестрілки з противником були на надкоротких дистанціях. Єдине, що рятувало – молитва.
«У нас був побратим, його всі звали «Пастор», бо постійно казав нам: «Ану, хлопці, гайда молитися!». Мабуть, його побожність і зберегла йому та нам життя. Жоден з нашої позиції не вийшов без поранення, але всі живими. Мені самому прилетіло рикошетом в руку. Наступного дня снайпер зняв «Пастора». Лікар у шпиталі дивувався, як йому так пощастило, казав в житті такого не бачив. Куля зайшла між ребрами, не зачепила жодного важливого органа і пройшла навиліт. Він спокійно 5 годин чекав на евакуацію і навіть сам не зрозумів, що сталося. Отака то сила молитви», – ділиться Ігор.
Після відновлення прикордонники отримали нове бойове завдання – звільняти разом з іншими підрозділами Сил оборони України від окупантів Курдюмівку. Тут «Волоцюга» здійснював вогневе прикриття піхоти зі станкового автоматичного гранатомета. Довелося несолодко. Часто з позиції потрібно було йти пішки по кілька кілометрів з усім БК та гранатометом. У тих боях Ігор здобув колосальний досвід і наразі, у складі бригади «Гарт», воює на Вовчанському напрямку. Продовжує працювати за фахом – гранатометником. Тим часом вдома на чоловіка чекає любляча родина – мама, дружина та двоє дітей. «Дай Боже повернутися, а планів багато. Відбудовувати буде що», – усміхаючись, додає прикордонник.
Бригада "Гарт"
«Жоден з нашої позиції не вийшов без поранення, але всі живими»🙏
Прикордонник Ігор з позивним «Волоцюга» з 2022 року захищає рідну землю зі зброєю в руках. Військовий за одну ротацію пройшов вуличні бої в Бахмуті, стримував ворога в окопах під Хромовим та прикривав піхоту з гранатомета у Курдюмівці.
Оборону славнозвісної фортеці наші бійці тримали недовго, адже на той час місто було фактично знищене. Прикордонний підрозділ перемістили на оборону Хромового, де Ігор дістав поранення. В населеному пункті тривали важкі ближні бої, ворог не припиняв свої «м'ясні штурми», а перестрілки з противником були на надкоротких дистанціях. Єдине, що рятувало – молитва.
«У нас був побратим, його всі звали «Пастор», бо постійно казав нам: «Ану, хлопці, гайда молитися!». Мабуть, його побожність і зберегла йому та нам життя. Жоден з нашої позиції не вийшов без поранення, але всі живими. Мені самому прилетіло рикошетом в руку. Наступного дня снайпер зняв «Пастора». Лікар у шпиталі дивувався, як йому так пощастило, казав в житті такого не бачив. Куля зайшла між ребрами, не зачепила жодного важливого органа і пройшла навиліт. Він спокійно 5 годин чекав на евакуацію і навіть сам не зрозумів, що сталося. Отака то сила молитви», – ділиться Ігор.
Після відновлення прикордонники отримали нове бойове завдання – звільняти разом з іншими підрозділами Сил оборони України від окупантів Курдюмівку. Тут «Волоцюга» здійснював вогневе прикриття піхоти зі станкового автоматичного гранатомета. Довелося несолодко. Часто з позиції потрібно було йти пішки по кілька кілометрів з усім БК та гранатометом. У тих боях Ігор здобув колосальний досвід і наразі, у складі бригади «Гарт», воює на Вовчанському напрямку. Продовжує працювати за фахом – гранатометником. Тим часом вдома на чоловіка чекає любляча родина – мама, дружина та двоє дітей. «Дай Боже повернутися, а планів багато. Відбудовувати буде що», – усміхаючись, додає прикордонник.
1 year ago | [YT] | 9