💫Ми не вчимося жити. Ми вивчаємо життя.
Я вивчаю життя,,, щоб запам’ятати.
Я знаю, що не просто так живу. Я хочу запам’ятати своє життя наповненим моєю любов'ю.
Мій перший подих... я його пам’ятаю, бо вивчила.
Мій перший крок... я його пам’ятаю, бо вчила... вчила... падала і вчила падіння... підіймалася і вчила підйоми. Інакше, я б не знала що воно таке «встояти»
Так, все це просто досвід. Але він пишеться в пам’ять, яку я завжи несу в собі.
Ми люди, дивні істоти) Ми хочемо пам’ятати свої життя і так щиро намагаємось їх пізнавати,,, але йдемо звідси так, ніби нам нічого вже не треба.
Звичного мабуть не треба. А досвід друкується шрифтом душі і він таємниче лягає невидимими рядками, які відображують наші цікаві шляхи.
Ми не вчимося жити. Ми вчимо життя. Воно нам створює завдання, в яких прописані коди зростання в собі.
Ми не просто виростаємо. Ми обростаємо глобальним досвідом,,, через усвідомлення маленьких дорогих цінних милих ніжних дотиків до свого життя,,, і воно манить його вивчити якнайкраще і якнайцікавіше.
Гармонія... це щось невидиме але відчутне глибиною рівності... між внутрішнім і зовнішнім сприйняттям. Це мов симфонія , в якій звучить все і зразу... а ти чуєш тільки тільки своє соло, яке проникає крізь багатовимірність і обростає унікальними відтінками сакральних істин. Ти відкриваєш їх в собі... кожного разу... коли вчиш своє нове життя.
Ось так сьогодні відкрилася нова повіха пам’яті, яку я наповнюю новими усвідомленнями про свою власну світобудову. Я вчу своє життя. І ця наука не для оцінки. Вона для розкриття своєї цінності.
Tetiana Sakhnenko
💫Ми не вчимося жити. Ми вивчаємо життя.
Я вивчаю життя,,, щоб запам’ятати.
Я знаю, що не просто так живу. Я хочу запам’ятати своє життя наповненим моєю любов'ю.
Мій перший подих... я його пам’ятаю, бо вивчила.
Мій перший крок... я його пам’ятаю, бо вчила... вчила... падала і вчила падіння... підіймалася і вчила
підйоми. Інакше, я б не знала що воно таке «встояти»
Так, все це просто досвід. Але він пишеться в пам’ять, яку я завжи несу в собі.
Ми люди, дивні істоти) Ми хочемо пам’ятати свої життя і так щиро намагаємось їх пізнавати,,, але йдемо звідси так, ніби нам нічого вже не треба.
Звичного мабуть не треба. А досвід друкується шрифтом душі і він таємниче лягає невидимими рядками, які відображують наші цікаві шляхи.
Ми не вчимося жити. Ми вчимо життя. Воно нам створює завдання, в яких прописані коди зростання в собі.
Ми не просто виростаємо. Ми обростаємо глобальним досвідом,,, через усвідомлення маленьких дорогих цінних милих ніжних дотиків до свого життя,,, і воно манить його вивчити якнайкраще і якнайцікавіше.
Гармонія... це щось невидиме але відчутне глибиною рівності... між внутрішнім і зовнішнім сприйняттям. Це мов симфонія , в якій звучить все і зразу... а ти чуєш тільки тільки своє соло, яке проникає крізь багатовимірність і обростає унікальними відтінками сакральних істин. Ти відкриваєш їх в собі... кожного разу... коли вчиш своє нове життя.
Ось так сьогодні відкрилася нова повіха пам’яті, яку я наповнюю новими усвідомленнями про свою власну світобудову. Я вчу своє життя. І ця наука не для оцінки. Вона для розкриття своєї цінності.
#майбутнє #життя #люди #розвиток #я
Тож цінуймо себе тут і зараз такими, якими ми є.
З повагою Тетяна Сахненко.
Викладачка авторських еволюційних програм в школі Вищої інтеграції людини "АпогеЯ " apogeyacenter.com/
1 month ago | [YT] | 47