Світлана Стоєва

Почала слухати Медею в обід дощового і від того сумно похмурого листопада 2024 по дорозі до фізіотерапевта. Під дощовиком в калясці як завжди тривожно сиділа донечка, на грані повередувати, а може й тихо сиділа вже з мультиком в екрані старого айфону, що дістався їй від померлої в минулому році бабусі, а до того люб'язно подарований Бобом - одним із наших нідерландських ангелів-прихисників.
Того дня я прослухала одну глави Медеї, і далі була перерва в цілу зиму 2024-2025, тихі вечора якої я присвятила прослуховуванню "Лестница Якова" та "Казус Кукоцького" і ще "Искренне ваш Шурік".
З цих, нас мій погляд поважних, причин закінчення Медеї випало на кінець березня 2025 в такий самий полуденний час, тільки погода прямо протилежна тій, що була на початку мого знайомства з ще одним творчим результатом геніального союзу Автора та Виконавця - пані Уліцької та пана Назарова.
Як парадоксально, ваші співвітчизники стало причиною мого щасливого жебрацтва в дивних тенетах завжди такого загадкового для мене Амстердаму. І ви, пані Людмила і пан Артем, ніби "велике Вибач" за дії тих "самих невєдущих" рятуєте мою душу від ненависті та безпорадності.
Сама не знаю чому пишу такий дивний і довгий коментар.
Може просто хочу запечатати свої теперішні думки і свій настрій післямедейний у вирі безжальної і швидкої течії всесвіту.
Дякую, що дочитали мій брєд до кінця❤😂

8 months ago | [YT] | 0