135 років тому, 12 грудня 1890, в селі Воля Якубова (нині Дрогобицького району Львівщини) народився Андрій Мельник – провідник Організації українських націоналістів.
Під час Першої світової війни Андрій Мельник добровільно вступив до лав Легіону Українських січових стрільців, брав участь у боях проти російських військ, у 1916 році під час оборони гори Лисоня був поранений та потрапив у полон. Перебуваючи в таборі у Царицині (Волгоград) познайомився та подружився з Євгеном Коновальцем. Пізніше вони навіть породичалися, коли одружилися з сестрами Федак: Андрій – з Софією, а Євген – із Ольгою.
Після початку Української революції Коновалець і Мельник стали організаторами Галицько-Буковинського куреня січових стрільців – однієї з найбоєздатніших частин Армії УНР. У подальшому Мельник служив під командуванням Коновальця, очолював штаб січовиків, брав участь в боях проти більшовицьких, білогвардійських, польських окупантів. У 1920 році Євген і Андрій заснували Українську військову організацію (УВО) – ветеранську формацію з метою продовження боротьби за самостійність і соборність України. З 1929 року вони розбудовували Організацію українських націоналістів, а після вбивства Коновальця в 1938-му Мельник був обраний головою проводу ОУН. Однак у 1940-му організація розкололася – відокремилася ОУН революційна під проводом Степана Бандери.
Під час Другої світової війни Мельника заарештували нацисти й через деякий час ув'язнили в концентраційному таборі Заксенгаузен. Повоєнний період життя він присвятив боротьбі за консолідацію української політичної еміграції – зокрема, висунув ідею створення світового конгресу українців.
Більше про Андрія Мельника, його конфлікт зі Степаном Бандерою та роль в українському визвольному русі – дізнавайтеся з розповіді доктора історичних наук, професора Івана Патриляка.
Історія Без Міфів
135 років тому, 12 грудня 1890, в селі Воля Якубова (нині Дрогобицького району Львівщини) народився Андрій Мельник – провідник Організації українських націоналістів.
Під час Першої світової війни Андрій Мельник добровільно вступив до лав Легіону Українських січових стрільців, брав участь у боях проти російських військ, у 1916 році під час оборони гори Лисоня був поранений та потрапив у полон. Перебуваючи в таборі у Царицині (Волгоград) познайомився та подружився з Євгеном Коновальцем. Пізніше вони навіть породичалися, коли одружилися з сестрами Федак: Андрій – з Софією, а Євген – із Ольгою.
Після початку Української революції Коновалець і Мельник стали організаторами Галицько-Буковинського куреня січових стрільців – однієї з найбоєздатніших частин Армії УНР. У подальшому Мельник служив під командуванням Коновальця, очолював штаб січовиків, брав участь в боях проти більшовицьких, білогвардійських, польських окупантів. У 1920 році Євген і Андрій заснували Українську військову організацію (УВО) – ветеранську формацію з метою продовження боротьби за самостійність і соборність України. З 1929 року вони розбудовували Організацію українських націоналістів, а після вбивства Коновальця в 1938-му Мельник був обраний головою проводу ОУН. Однак у 1940-му організація розкололася – відокремилася ОУН революційна під проводом Степана Бандери.
Під час Другої світової війни Мельника заарештували нацисти й через деякий час ув'язнили в концентраційному таборі Заксенгаузен. Повоєнний період життя він присвятив боротьбі за консолідацію української політичної еміграції – зокрема, висунув ідею створення світового конгресу українців.
Більше про Андрія Мельника, його конфлікт зі Степаном Бандерою та роль в українському визвольному русі – дізнавайтеся з розповіді доктора історичних наук, професора Івана Патриляка.
1 day ago | [YT] | 193