Сьогоднішній інфомікс — як “дегустація” з державної кухні: МВФ просить чисті руки, Вашингтон підмигує Орбану над реакторами, Кабмін обіцяє “пігулку від усього”, Брюссель кашляє від української енергокорупції, а Банкова роздає санкції друзям дитинства. Сідаємо. Ложечки — свої.
1) МВФ: Захист НАБУ - страхівка від корупціі!
Джулія Козак із МВФ сказала те, що всі знали, але соромились уголос: антикорупційна архітектура — це умова життя для країни, яка живе на донорських системах живлення. Захист НАБУ/САП/ВАКС — не “європейська мода”, а страховка від перетворення траншу на “відкат”. Свіжа енергокорупційна сага тільки підкреслила: якщо інституції незалежні й зубаті, гроші заходять на відбудову; якщо ні — на Porsche Macan. Народна: “Не клади ложку в чужий борщ — особливо якщо борщ видали під гарантії МВФ”.
2) Рубіо послабляє тиск на Орбана
Держсекретар Рубіо публічно пояснив: проєкт АЕС “Пакш-2” дістане вікно від санкцій, щоб добудувати — інакше угорська енергобезпека здується, як кулька після дитячого свята. На трубопроводи — тимчасова поблажка на рік, не “вічний імунітет”, як мріяв Орбан. Переклад: Вашингтон грає тонко — тримає Будапешт у полі, не випускаючи з курсу НАТО/ЄС. Росатому не аплодують — його контролюють. Сарказм дня: “Тактичні виключення” — це не “дружба навіки”, це клапан тиску, аби Угорщина не бігала за бензином до Кремля під акомпанемент Сіярто.
3) Свириденко хоче, але неможе
Прем’єрка анонсувала перезапуск Енергоатому, аудит, чистки, наглядові ради в тонусі й “комплексний підхід” до всіх держкомпаній. Звучить правильно. Питання — з інженерією виконання. Бо ми вже бачили радянський лайфхак: фельдшер ламає одну таблетку навпіл — половинка від кашлю, друга від діареї. Працює? Лікує? Чи просто заспокоює чергу?
Чеклист, без романтики: незалежні наглядові + публічні KPI; відкриті закупівлі без “ручної” винятковості; кримінальна невідворотність для “тенорів” і “карлсонів”; прозора тарифна модель, щоб потім не латати бюджетом дірки від “дружніх” контрактів. Інакше “комплексне рішення” перетвориться на комплекс безсилля.
4) Кая Каллас попереджає Банкову!
Кая Каллас прямо: “нема місця корупції, особливо зараз”. Бо кожне євро має перетворюватися на ППО, ремонт мереж і снаряди, а не в чорну касу “бек-офісів”. Брюссель нервує не через наші арешти — якраз вони заспокоюють. Брюссель нервує через повільність і півжести. Вакуум рішучості заповнюють Сіярто та інші вічноображені з методички: “не давайте їм грошей”. Звідси одна вимога до влади: швидкість = довіра. Бо поки ви радитесь, хтось у ЄС уже тицяє пальцем у заголовки про “Енергоатом”.
5) Міндіч і Цукерман під санкціями Зе
Зеленський підписав санкції проти Тимура Міндіча й Олександра Цукермана: блок активів, заборона операцій, приватизації, закупівель — повний набір. Формально — правильно. Політично — запізно, але краще так, ніж ніяк. Головна перевірка — не в указі, а в синхронізації:
чи зайдуть дзеркальні санкції у США/ЄС; чи пройдуть конфіскації активів, а не “підвішування”; чи сядуть посередники по вертикалі, а не одні лише “працівники бек-офісу”. Бо ми знаємо цю київську гру: свої — недосяжні, чужі — “для картинки”. Якщо це не так, ми побачимо вироки, а не лише пресрелізи.
Малі, але точні голки дня МВФ не вимагає “ідеальних святих” — вимагає інституцій, що ентропію перетворюють на вироки. Пакш-2 — не “перемога Росатома”, а шпагат Вашингтона, щоб Орбан не втік у маскувальний халат. Комплексні рішення — це не слайд у фейсбуці, а 20 незручних постанов і 200 звільнень “за результатами аудиту”. ЄС дивиться не на промови, а на темп: від повідомлення про підозру до реального суду. Санкції друзям — тест на зрілість: “посадити трьох друзів — і красти перестануть інші”. Лі Куан Ю радив не мемом, а інструкцією.
Tsybulko Talk
Дивіться 5 подій дня на каналі @tsybulkotv
Посилання на відео: https://youtu.be/VwVqhYDIcUA
Сьогоднішній інфомікс — як “дегустація” з державної кухні: МВФ просить чисті руки, Вашингтон підмигує Орбану над реакторами, Кабмін обіцяє “пігулку від усього”, Брюссель кашляє від української енергокорупції, а Банкова роздає санкції друзям дитинства. Сідаємо. Ложечки — свої.
1) МВФ: Захист НАБУ - страхівка від корупціі!
Джулія Козак із МВФ сказала те, що всі знали, але соромились уголос: антикорупційна архітектура — це умова життя для країни, яка живе на донорських системах живлення. Захист НАБУ/САП/ВАКС — не “європейська мода”, а страховка від перетворення траншу на “відкат”.
Свіжа енергокорупційна сага тільки підкреслила: якщо інституції незалежні й зубаті, гроші заходять на відбудову; якщо ні — на Porsche Macan.
Народна: “Не клади ложку в чужий борщ — особливо якщо борщ видали під гарантії МВФ”.
2) Рубіо послабляє тиск на Орбана
Держсекретар Рубіо публічно пояснив: проєкт АЕС “Пакш-2” дістане вікно від санкцій, щоб добудувати — інакше угорська енергобезпека здується, як кулька після дитячого свята. На трубопроводи — тимчасова поблажка на рік, не “вічний імунітет”, як мріяв Орбан.
Переклад: Вашингтон грає тонко — тримає Будапешт у полі, не випускаючи з курсу НАТО/ЄС. Росатому не аплодують — його контролюють.
Сарказм дня: “Тактичні виключення” — це не “дружба навіки”, це клапан тиску, аби Угорщина не бігала за бензином до Кремля під акомпанемент Сіярто.
3) Свириденко хоче, але неможе
Прем’єрка анонсувала перезапуск Енергоатому, аудит, чистки, наглядові ради в тонусі й “комплексний підхід” до всіх держкомпаній. Звучить правильно. Питання — з інженерією виконання.
Бо ми вже бачили радянський лайфхак: фельдшер ламає одну таблетку навпіл — половинка від кашлю, друга від діареї. Працює? Лікує? Чи просто заспокоює чергу?
Чеклист, без романтики:
незалежні наглядові + публічні KPI;
відкриті закупівлі без “ручної” винятковості;
кримінальна невідворотність для “тенорів” і “карлсонів”;
прозора тарифна модель, щоб потім не латати бюджетом дірки від “дружніх” контрактів.
Інакше “комплексне рішення” перетвориться на комплекс безсилля.
4) Кая Каллас попереджає Банкову!
Кая Каллас прямо: “нема місця корупції, особливо зараз”. Бо кожне євро має перетворюватися на ППО, ремонт мереж і снаряди, а не в чорну касу “бек-офісів”.
Брюссель нервує не через наші арешти — якраз вони заспокоюють. Брюссель нервує через повільність і півжести. Вакуум рішучості заповнюють Сіярто та інші вічноображені з методички: “не давайте їм грошей”.
Звідси одна вимога до влади: швидкість = довіра. Бо поки ви радитесь, хтось у ЄС уже тицяє пальцем у заголовки про “Енергоатом”.
5) Міндіч і Цукерман під санкціями Зе
Зеленський підписав санкції проти Тимура Міндіча й Олександра Цукермана: блок активів, заборона операцій, приватизації, закупівель — повний набір. Формально — правильно. Політично — запізно, але краще так, ніж ніяк.
Головна перевірка — не в указі, а в синхронізації:
чи зайдуть дзеркальні санкції у США/ЄС;
чи пройдуть конфіскації активів, а не “підвішування”;
чи сядуть посередники по вертикалі, а не одні лише “працівники бек-офісу”.
Бо ми знаємо цю київську гру: свої — недосяжні, чужі — “для картинки”. Якщо це не так, ми побачимо вироки, а не лише пресрелізи.
Малі, але точні голки дня
МВФ не вимагає “ідеальних святих” — вимагає інституцій, що ентропію перетворюють на вироки.
Пакш-2 — не “перемога Росатома”, а шпагат Вашингтона, щоб Орбан не втік у маскувальний халат.
Комплексні рішення — це не слайд у фейсбуці, а 20 незручних постанов і 200 звільнень “за результатами аудиту”.
ЄС дивиться не на промови, а на темп: від повідомлення про підозру до реального суду.
Санкції друзям — тест на зрілість: “посадити трьох друзів — і красти перестануть інші”. Лі Куан Ю радив не мемом, а інструкцією.
1 week ago | [YT] | 88