Вірші сучасності. Лана Александрова

Ой, Тарасе, чи на небі любо спочивати?

Чи ти бачиш, що в Вкраїні знову плаче мати?

Знову москалі лихії смерть несуть та горе,

Знову плачуть сині ріки, плачуть сині гори..

Два століття промайнуло, ще й рік прихопили.

Москалі не вгомоняться, Крим наш захопили,

Та мало їм, на Донбасс послали загони

І горять теперь міста, села та райони.

Плачуть жінки, плачуть діти та старії люди,

Україну розривають московські Іуди,

Перед світом дурня клеять та сміються гидко,

Україна стогне, плаче, неначе лебідка.

Шо попалася шулікам, рвуть її кігтями.

Ти се бачиш Тарасе, бачиш що із нами?

То перекажи там Богу, хай вже схаменеться,

Бо вкраїнському народу як терпець урветься!

Повстаємо всі до зброї, малі та великі,

І москалів погонимо, щоб собаки дикі

Більш не лізли в Україну, навіть не дивились,

Бо вкраїнці від «любові» москалів втомились!

Передай це все Тарасе, бо чекать не будем,

Ми ж бо вільні та розумні, та трудящі люди.

Ми свою країну любим та щиро цінуєм,

І її, на диво світу, як казку збудуєм!

Лана Світлана Александрова

2015

7 months ago | [YT] | 27