35 років тому на перших загальнонаціональних президентських виборах у посткомуністичній Польщі переміг Лех Валенса — лідер незалежної профспілки та руху «Солідарність», одного з наймасовіших антикомуністичних рухів у Європі ХХ століття.
Валенса — електрик Ґданської судноверфі, який очолив страйки 1980 року та перетворив робітничий протест на загальнонаціональний рух опору. У 1983 році він став лауреатом Нобелівської премії миру за ненасильницьку боротьбу за права людини та демократію. Попри репресії, арешти й переслідування з боку комуністичної влади, «Солідарність» вижила й стала провідним чинником краху Польської Народної Республіки.
Вибори 1990 року відбувалися у два тури (25 листопада та 9 грудня). У другому турі Валенса зійшовся з несподіваним опонентом — Станіславом Тимінським, бізнесменом із Канади, який вів популістську кампанію, виступав у ролі «антисистемного кандидата» та грав на недовірі до нових еліт. Його символом стала міфічна «чорна валізка» з компроматом, який ніколи не був оприлюднений.
У фіналі Валенса здобув понад 10 мільйонів голосів (74 %) й став першим демократично обраним президентом Польщі посткомуністичної доби.
Польські вибори 1990 року показують типовий для перехідних суспільств вибір: між людиною з реальним досвідом боротьби та відповідальності за країну — і привабливим популізмом без чіткої програми. Польща тоді зробила ставку на символ перемоги громадянського суспільства, що визначило її демократичну траєкторію на десятиліття вперед.
📹 Докладніше про те, як Лех Валенса та "Солідарність" протистояли Військовій раді національного порятунку - у нашому відео https://youtu.be/Sbx0KoE-27I
Історія Без Міфів
35 років тому на перших загальнонаціональних президентських виборах у посткомуністичній Польщі переміг Лех Валенса — лідер незалежної профспілки та руху «Солідарність», одного з наймасовіших антикомуністичних рухів у Європі ХХ століття.
Валенса — електрик Ґданської судноверфі, який очолив страйки 1980 року та перетворив робітничий протест на загальнонаціональний рух опору. У 1983 році він став лауреатом Нобелівської премії миру за ненасильницьку боротьбу за права людини та демократію. Попри репресії, арешти й переслідування з боку комуністичної влади, «Солідарність» вижила й стала провідним чинником краху Польської Народної Республіки.
Вибори 1990 року відбувалися у два тури (25 листопада та 9 грудня). У другому турі Валенса зійшовся з несподіваним опонентом — Станіславом Тимінським, бізнесменом із Канади, який вів популістську кампанію, виступав у ролі «антисистемного кандидата» та грав на недовірі до нових еліт. Його символом стала міфічна «чорна валізка» з компроматом, який ніколи не був оприлюднений.
У фіналі Валенса здобув понад 10 мільйонів голосів (74 %) й став першим демократично обраним президентом Польщі посткомуністичної доби.
Польські вибори 1990 року показують типовий для перехідних суспільств вибір: між людиною з реальним досвідом боротьби та відповідальності за країну — і привабливим популізмом без чіткої програми. Польща тоді зробила ставку на символ перемоги громадянського суспільства, що визначило її демократичну траєкторію на десятиліття вперед.
📹 Докладніше про те, як Лех Валенса та "Солідарність" протистояли Військовій раді національного порятунку - у нашому відео https://youtu.be/Sbx0KoE-27I
3 days ago | [YT] | 694