Величезна Вам подяка за такий неймовірно гарний і чутливий вірш!!! Для кожного він має свій сенс. Для мене він пов'язаний з війною💔. Сподіваюся хтось колись покладе ці слова на музику і буде гарна пісня. Дякую за Ваш талант
2 months ago | 8
Сильні, щемливі слова, що пронизують душу....Як часом не вистачає мами, лише одного її дотику... Шалено!
2 months ago | 10
Це дуже сильно !!! Цим сказано дуже багато про душу і цінності !!! Бажаю Вам не зраджувати собі і бути в гармонії !!! Багатство у Вас є !!!❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️
2 months ago | 8
Серця не сховати! Воно завжди проросте скрізь нас , вирветься на волю через очі, пісні, нашим голосом та нашим кроком! Я обожнюю Тебе, а всі твої Творіння🔥
2 months ago | 5
З таким талантом людина завжди вміє писати і не тільки тексти пісень. Просто вірші народжуються в серці, душі, а слова не завжди знаходяться щоб їх написати на папері. Дякую Вам! Сил і Божого благословення 🙏
2 months ago | 0
Дуже❤️ Дуже гарно!❤️ Душа сильніша за тіло! Цих слів мені якраз і бракувало!Дякую Вам за пісні!💋💋
2 months ago | 3
Шановний Максиме,з недавно стала вашою шанувальницею . До душі Ваші пісні, ваші тексти , ваше виконання. Горжусь вами!!! .Бажаю величезних творчих успіхів!!! Вірш вдалий. Зачепив. До сліз... ❤️🙏
2 months ago | 5
Глибина і чуттєвість неймовірні! Дякую, Максиме!!! А Ваші очі ....
2 months ago | 0
Максим,я дуже вам вдячна за вашу творчість. Завдяки вам я полюбила українську пісню. Тепер я тільки її слухаю ❤️
2 months ago | 1
Це до болю красиві слова ! І ви , і ваш голос , і ваша харизма : це щось неймовірне ! Спасибі що ви є ! Щастя вам , та успіху у вашій творчості ! Ну і звісно багато багато вдячних шанувальників ! Будьте щасливі по життю !
2 months ago | 1
Максим Бородін
Я завжди знав, що вмію писати тексти пісень, а вірші - ні.
Та певно бувають вийнятки.
Написав:
Чуєш, мамо моя, я незграбно упав.
На шляху розтягнувся всім тілом.
Під підошвами друзів дорожня крупа
Далі й далі собі шаруділа.
І кохана моя зникла десь вдалині.
Не помітила мого падіння.
Я і сам піднімусь - вже бував я на дні,
Просто ласки її захотілось.
Я упав і лежу - набираюся сил,
Не жаліюсь, не хничу в пилюку.
Я не буду ні в кого про поміч просить.
Я завчив твою, мамо, науку.
Люди йшли і дивились з усмішкою вниз
І раділи що вище за мене.
А я зуби стискав і ричав: «Ну зберись!
Ну вставай! Витри очі зелені…»
Ох, якби ти зі мною тут поруч була
Ти б тоді мені мовила ніжно:
«Наші душі сильніші за наші тіла.
Ти втомився мій, хлопчику книжний.»
Ти б забрала усе що так сильно болить
І сказала слова виліковні.
І за мить, за одну тільки самую мить
Серце ніжністю стало би повне.
Ти б зі скроні хустиною витерла кров
І сказала: Ну що ти, мій милий?
Коли вчився ходити - то падав і знов
Ти завжди піднімався. Ти сильний.
Насміялися люди і далі пішли.
Тихо сутінки впали на землю.
Я підвівся - дорога і я. Ні душі.
Треба йти - скоро буде вже темно.
Почорнів увесь світ. Ніч гуляє сліпа.
На своєму шляху заночую.
Чуєш, мамо моя, я незграбно упав.
«Я з тобою, синок, я все чую.»
2 months ago | [YT] | 730