Доброго дня,Пане Сергію!Була восени у Львові-заходила до Вас на смаколики і фото біля віконечка Вашого закладу.І зараз передивляюся Ваші рецепти,згадую щасливі часи…Бажаю успіхів і натхнення.Також плачу,читаючи про містера Кота…Бережіть себе і близьких!Все буде Україна!
2 weeks ago | 5
Цей пост, як і минулорічне відео до мурашок. У вас був прекрасний канал, сподіваємось на повернення. І удачі з кафе☺️
3 weeks ago | 25
Продивлялася Ваші минулі відео,просто , щоби знову побачити Вас і звичайно містера Кота. Який жаль, що він так і не знайшовся.Я дуже розумію цей біль, коли втрачаєш тих, хто був стільки років поряд.І хоч вони не вміють розмовляти, ти розумієш їх і вони назавжди залишаються в твоєму серці. Тримайтеся, ми вас дуже любимо і з нетерпінням чекаємо на нові випуски!Перемоги і миру усім нам!
3 weeks ago (edited) | 10
Кожен раз до сліз, тримайтеся❤️ Все, що можу зараз надіслати, це проміньці любові, ви неймовірні 💕
3 weeks ago | 2
Вітаю, Сергій вас!!! Так рада вам!!! Успіхів вам, процвітання,, щастя,радості!!!
3 weeks ago | 7
Привіт,дуже рада знову чути і бачити Вас,Сергію,і Вашу маленьку команду) З днем народження,КІІТ!!! Дуже щемлива розповідь... Таке а нас зараз життя!( Бажаю успіхів,натхнення,достатку,а насамперед - миру!!! Буду у Львові наступного тижня,завітаю на каву та смаколики😉 Містер Кіт назавжди в серці.
2 weeks ago | 2
Hарештi!!!!!! Я вже i не сподiвалась почути про вас. Дуже рада що ви е.
3 weeks ago | 13
Сергію, дуже часто згадую Вас, бо готую за Вашими рецептами. Тісто для синабонів використовую і для пиріжків, і для пирогів. У мене це - хіт! Дуже вдячна Вам за всі відео ❤️❤️❤️❤️ Так, треба жити тут і зараз. Бажаю Вам і Вашій команді успіхів та сил 🙏🙏❤️
2 weeks ago | 2
Так приємно, що у вас все добре! Не пропадайте, Сергію, скучили за Вашими рецептами, будемо у Львові - обов'язково заглянемо на ваші пироги!
2 weeks ago | 1
I'm really glad that you are getting better Miss your recipes and unique videos. Wish you all the best and hope that all obstacles you face will not hurt, but make you stronger
3 weeks ago (edited) | 9
Сергей, я подписана на ваши каналы обожаю ваши видео такие тёплые, уютные и с юмором. Возвращайтесь, мы ждём вас. Очень жаль, что котейка пока не нашёлся, но будем надеяться, что мистер Кiit вернётся. Желаю вашей команде сил, терпения и удачи.
3 weeks ago | 1
Вітаю Вас с Днем народження, я пам'ятаю відео з вашим котиком ,ще до війни , маю надію, що ви його знайдете, бажаю успіхів і натхнення всій вашій команді🎂
3 weeks ago | 7
Шкода ви закрили точку в Києві, дружина як з роботи йшла часто приносила додому пироги… Бажаю вам натхнення і успіхів у вашій справі!
3 weeks ago | 6
Голодный Мужчина
Привіт усім! Сергій на звʼязку 😉 Давно вже не чулися, але сьогодні є привід — маленький День Народження 🎈Рівно три роки тому, 7 квітня 2022, ми офіційно відкрили віконце КІІТ на вул. Руській, 3 у Львові. А вже ввечері того ж дня я знову поїхав у деокупований Ірпінь, додому, шукати Містера Кота. Вся їжа на найближчі дні залишилася на Дарину, яка до цього ніколи не готувала пироги, і яка вчилася все робити по відео на каналі КІІТ та ГМ, а також зі мною по смс і телефону. Мені не пощастило тоді знайти найкращого друга. Але пощастило з КІІТ і людьми, хто поряд.
Я дякую Дарині, що витримала ці три роки і тримається далі. Я дякую мамі, що підтримала нас і за те, що я можу довірити їй їжу в КІІТ і бути в повній впевненості, що все буде добре. Я дякую людям, що працювали і працюють з нами зараз. Бо, знаєте, місць, де можна випити каву повно (хоч у нас і найсмачніші кава та їжа, ясна річ 😅). Але ж люди приходять до людей — це я точно знаю. І якщо вони залишаються, то це точно ваші люди. Дякую всім вам!
Рік тому я випустив величезне відео на каналі КІІТ — https://youtu.be/h7H0pBX-D5k?si=OUIW2... — про перший рік життя у новій реальності, про створення КІІТ, відкриття закладів, про дружбу, перешкоди і, звісно, про Містера Кота, на честь якого КІІТ має свою назву. Хто ще не бачив — воно того варте. Це був дуже важкий для мене особисто фільм, тому його друга частина ще у процесі. Життя дуже змінилося — як і у всіх українців, звісно.
Я скучив за новими відео на Ютубі — на КІІТ і на HungryManFood. І я чую це саме дуже часто і від людей, що приходять у заклади і знають нас і нашу історію. Мені хочеться кожного разу сказати — ну ось-ось, все буде. Я хочу говорити зі світом через ці відео, хочу кричати, хочу розповідати про все, що відбувається, скільки всього сталося, скільки всього ми витримали, про успіхи, негаразди — про все! Але я досі не можу. Це було зовсім інше життя. Зараз я розумію наскільки воно було класне, безтурботне, щасливе. Але жити треба теперішнім. І я з усіх сил намагаюся зробити його не менш чудовим. І інколи це важко. ЧАСТО це важко.
Ми сьогодні святкуємо 3 роки КІІТ. Що змінилося? Все стало серйозніше. Якщо на початку це була шалена авантюра, яка здійснилася завдяки неймовірному бажанню працювати 24/7, допомагати собі і країні, заглушити внутрішній біль від того, що відбувається, аби не зійти з розуму. Тепер вже є усвідомлення відповідальності. Я просто розумію, що не маю права здатися. Що люди, які поруч, мають знати, що хоча б в роботі все буде гаразд. Але інколи дуже хочеться зупинитися, інколи хочеться все залишити. Так, стало обʼєктивно складніше. Хоча всім нам говорять, що це дивно, що ви досі тримаєтеся. Дуже багато закладів, що відкрилися після початку війни вже закрилися. Не знаю за інші міста, але у Львові таке відбувається постійно. Я на це особливо не звертаю увагу. Просто знаю, що ми не маємо права схибити. Я не маю права. КІІТ — це глибоко особисте. Завжди було. А із втратою Містера Кота залишиться і назавжди. Так, я досі не можу забути і прийняти. Я досі шукаю і досі сподіваюся. Цього вересня йому виповниться 10 років. Я вірю в це.
Перший рік я не міг стримати сліз кожного разу, коли підписники питали мене про це в КІІТ. Я казав, що ні, поки не знайшов, потім відвертався і витирав очі. Насправді, не можу і досі. І мені байдуже хто і що про це думає. Мені боляче щоразу, коли про це чую, але я розумію, що питають, бо небайдуже. А це найголовніше. Це доводить, що ми досі люди. Досі живі. Досі мріємо і сподіваємося на краще. І підтримуємо себе, близьких і військових. Ми не можемо допомагати багато, але робимо, що в наших силах. У нас завжди є знижка 10% для військових. Знаю, що це нічого. Але хоча б крихта подяки тим, завдяки кому ми можемо жити і працювати.
Я працюю і сьогодні. А Дарина має другу за ці три роки тижневу відпустку, яку проводить із родиною. А як повернеться, то ми зробимо нове холодне меню, бо обіцяють 20 градусів вже через тиждень. Скоріше б)) Вже є ідеї нових страв. Знаєте, хочеться продовжувати.
Так, інколи у двері стукає пані Зневіра, але потім, оглядаючись назад ти розумієш для чого ти все це робиш і заради чого. КІІТ — це досі не про бізнес (на жаль, чи на щастя). Це про підтримку себе і близьких. Це про відповідальність перед людьми, які поряд і які не здалися. Які обрали бути тут і тепер, зі мною, з нами. Це допомога і віра в країну і в майбутнє.
Я дякую всім і кожному. І хотів би знову попросити допомоги. Так, вона нам досі потрібна, особливо зараз, бо третя зима була дуже важкою. Приходьте в КІІТ на каву, на шматочок пирога, на розмову. А хто може — привітайте-підтримайте нас фінансово за реквізитами нижче. Мені завжди було соромно просити допомоги. Коли нам казали на початку про якісь гранти від держави, ми кричали «самі, все самі, держава має вкладати гроші не у каву!» Так, ми зробили це самі, чим я неймовірно пишаюся. Але інколи буває важко. Зараз важко. Буду дуже вдячний за вашу підтримку! Щиро. І сподіваюся, зустрінемося на Ютуб — як колись.. разом. Дякую!
ПІДТРИМАЙТЕ нас, будь ласка:
Банка — send.monobank.ua/jar/7nBxwL6KZt
Карта Моно — 4441 1144 2546 1892 (Сергій Стоян)
Карта Приват — 4149 4390 2475 1400 (Сергій Стоян)
PayPal: royjohnsony@gmail.com
3 weeks ago | [YT] | 456