Сьогоднішня євангельська історія про гадаринців (Мф. 8:28–9:1) відкриває цінність слова «ні» — такого ж гострого, як і короткого, дуже важливого.
Христос приходить у гадаринську землю. Ще не встиг дійти до міста, як мешканці виходять Йому назустріч і просять піти. І Господь, без зайвих слів, іде. Просто йде.
У цій історії є два важливі моменти:
Перший — про Бога. Він не хоче бути такою ж реальністю, як ліхтарний стовп на нашій дорозі, від якого нікуди не дітись. Від Бога можна дітись. Можна Йому просто сказати: "Ні, не хочу, до побачення, йди" — і Він залишить нас у спокої. Ненав’язливий Бог. Бо Він, як і ми за Його подобою, хоче живих і справжніх стосунків, вільного вибору і свідомої участі, а не зґвалтування необхідною, нав'язливою і категоричною присутністю.
Другий — про нас. Хто ми, що можемо Всевишньому сказати "ні" — і Він на те зважає? Сам Бог поважає твоє маленьке "ні", подумай тільки! Але чому? Бо ми тут із Ним на рівних! І це не наша заслуга — це Божий дар і покликання. Бог дає нам життя і дихання, присідає перед нами навшпиньки, щоби очі в очі — на рівні — і каже:
- Ти можеш сказати Мені "ні", бо ти вільний. Знай про це. Я люблю тебе, але якщо захочеш — Я піду.
І що ми робимо після того із цим важливим і страшним словом? Ми не приймаємо його як дорогоцінний дар — обережно, з увагою і відповідальністю. Ми беремо його зухвало — щоб із цієї висоти божественного покликання заперечувати все, що, здається, загрожує нашому егоїзму, що не тішить наше самолюбство.
Якщо Бог дає нам — Іншим — бути, якщо Він ділиться Своїм буттям, то ми частіше, навпаки, хочемо Іншого заперечити, щоб ось так, дуже легко і просто, самоствердитися.
І так ми поводимось не лише одне з одним, але й із Богом.
Згадайте цю біблійну історію з Раю — вже Адам із Євою хотіли відчути свою велич лише через те, щоб сказати Богу "ні".
"Ні" — дуже важливе і потрібне слово, але до нього, як і до всього важливого, треба розуму.
Якщо у вас в лексиконі немає слова "ні", то ви, може, й добра людина, але — наївна душа. Ваше падіння і розчарування — не за горами.
Якщо ж у вас багато "ні", якщо ви його вимовляєте скоріше, аніж думаєте, чи то треба — то мої вам співчуття: у вас буде багато болю. Не може людина, яка хаотично розмахує гострим ножем, не поранитись і не наробити біди.
Бо "ні" дано нам не для того, щоб воювати з іншими, а щоб відрізати брудне, фальшиве, зайве, непотрібне й грішне — і зберегти справжнє, здорове та святе. В собі.
Father George
Слово «Ні» — як дарунок Бога
Сьогоднішня євангельська історія про гадаринців (Мф. 8:28–9:1) відкриває цінність слова «ні» — такого ж гострого, як і короткого, дуже важливого.
Христос приходить у гадаринську землю. Ще не встиг дійти до міста, як мешканці виходять Йому назустріч і просять піти. І Господь, без зайвих слів, іде. Просто йде.
У цій історії є два важливі моменти:
Перший — про Бога.
Він не хоче бути такою ж реальністю, як ліхтарний стовп на нашій дорозі, від якого нікуди не дітись. Від Бога можна дітись.
Можна Йому просто сказати:
"Ні, не хочу, до побачення, йди" — і Він залишить нас у спокої.
Ненав’язливий Бог. Бо Він, як і ми за Його подобою, хоче живих і справжніх стосунків, вільного вибору і свідомої участі, а не зґвалтування необхідною, нав'язливою і категоричною присутністю.
Другий — про нас.
Хто ми, що можемо Всевишньому сказати "ні" — і Він на те зважає? Сам Бог поважає твоє маленьке "ні", подумай тільки! Але чому? Бо ми тут із Ним на рівних! І це не наша заслуга — це Божий дар і покликання.
Бог дає нам життя і дихання, присідає перед нами навшпиньки, щоби очі в очі — на рівні — і каже:
- Ти можеш сказати Мені "ні", бо ти вільний. Знай про це. Я люблю тебе, але якщо захочеш — Я піду.
І що ми робимо після того із цим важливим і страшним словом?
Ми не приймаємо його як дорогоцінний дар — обережно, з увагою і відповідальністю. Ми беремо його зухвало — щоб із цієї висоти божественного покликання заперечувати все, що, здається, загрожує нашому егоїзму,
що не тішить наше самолюбство.
Якщо Бог дає нам — Іншим — бути, якщо Він ділиться Своїм буттям, то ми частіше, навпаки, хочемо Іншого заперечити, щоб ось так, дуже легко і просто, самоствердитися.
І так ми поводимось не лише одне з одним, але й із Богом.
Згадайте цю біблійну історію з Раю — вже Адам із Євою хотіли відчути свою велич лише через те, щоб сказати Богу "ні".
"Ні" — дуже важливе і потрібне слово, але до нього, як і до всього важливого, треба розуму.
Якщо у вас в лексиконі немає слова "ні", то ви, може, й добра людина, але — наївна душа. Ваше падіння і розчарування — не за горами.
Якщо ж у вас багато "ні", якщо ви його вимовляєте скоріше, аніж думаєте, чи то треба — то мої вам співчуття: у вас буде багато болю. Не може людина, яка хаотично розмахує гострим ножем, не поранитись і не наробити біди.
Бо "ні" дано нам не для того, щоб воювати з іншими, а щоб відрізати брудне, фальшиве, зайве, непотрібне й грішне — і зберегти справжнє, здорове та святе. В собі.
Жити треба ще вміти ☝️
#думидуховні
5 months ago | [YT] | 2