Варвара Соловей

Хочу сказати , що та ситуація в якій я стикнулась з поліцією , закінчилась на данний момент нормально.
Поліція відпрацювала в юридичній площині відмінно і в принципі їх роботою я задоволена. Зараз дуже великий викид агресії в суспільстві у всіх його проявах від прихованої до відвертої , що сприяє виникненню безлічі ситуацій , які закінчуються злочинами та порушеннями тієї чи іншої тяжкості.
Повинна бути якась комплексна протидія психологічному напруженню в суспільстві , від дитячих закладів до військових частин і установ. Я особисто бачу вирішення проблем в суспільстві , шляхом запровадження етичних норм мислення поведінки та спілкування серед людей.
Це безболісний і дуже дієвий засіб зниження напруги і запобіжник для скоєння багатьох злочинів. Необхідно масово розвивати культуру самоповаги та поваги до інших людей серед всіх прошарків суспільства. Ідея утопічна , але поступово можна досягнути дуже серйозного оздоровлення суспільства.
Кожен найменший злочін починається з відсутності поваги до себе і оточуючих.
Людина це соціально залежний організм і будь хто і будь де залежить від оточення з моменту народження до моменту смерті.
Тому це проблема кожного без виключення.

7 months ago | [YT] | 3



@АлександрЮрьевичШахов

САЛОвеЙко,тЫ така розумЪна ажЪ страшно, просвети нас неразумных, а сколько украинских букв в украинском алфавите,и мне очень интересно, как ПО мове, будет фамилия, без-ошибница ты наша, ответишь, или в кусты 🖕🤣

2 months ago | 0

@olena12345

Ідея цікава, але навряд чи може бути реалізована повною мірою.Це властивості людської психіки. Поки не закінчиться війна майже всі будемо знаходитися на межі, коли можемо вибухнути. Згадала рядки Ліни Костенко: Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками. І боліла в мені іронія всіма ліктиками й галактиками. І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом, що душа між люди виходила забинтована білим сміхом. І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: — Люди, будьте взаємно ввічливі! І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: — Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!

7 months ago | 2