Ігумен Саватій Собко

З ПРОЩЕНОЮ НЕДІЛЕЮ, ДОРОГІ ДРУЗІ!

ПРОСТІТЬ МЕНЕ, І Я ВСІХ ПРОЩАЮ!

Благодаттю Своєю Бог нехай простить і помилує всіх нас…

12 hours ago | [YT] | 358

Ігумен Саватій Собко

🟥ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🟥

Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в Неділю - 22 ЛЮТОГО.

📩 ➡️ www.facebook.com/savvatiy

Подати записку також можна:

У ТЕЛЕГРАМІ ⤵️
t.me/savatiy_sobko/2132

У ВАЙБЕР ⤵️
invite.viber.com/?g2=AQA%2FiZNm%2BE95vlJAtFM3huDJ4…

Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—

Наближається час Великого посту, а з ним і потреба глибше зазирнути у власне серце, змінитися, оновитися, набратися духовних сил та зміцнитися у вірі й надії. Ми живемо у час, коли війна зі злом триває не лише зовні, але й усередині кожної людини. Саме тому цей період є запрошенням до тиші, до правди про себе, до щирого повернення до Бога, Який є джерелом життя, миру і світла.

Входячи в особливий час Великого посту, маємо насамперед примиритися зі своїми ближніми та здобути внутрішній мир. Важливо навчитися прощати одне одному образи і провини, бо немає безгрішних людей на землі. Кожен з нас, свідомо чи несвідомо, має провини перед Богом і перед людьми, а отже кожен потребує прощення. Не тримаймо образ у серці, гуртуймося, не сварімося, не дозволяймо злу розділяти нас. Лише разом, у згоді і взаємній підтримці, ми можемо бути сильними і протистояти злу.

Пам’ятаймо, що прощення провин наших ближніх є умовою отримання прощення і для нас самих. Тому вчімося вибачати і не соромитися просити прощення, не затримуймо в душі образ, бо вони закривають нас від людей і від Бога, обтяжують серце і не дають рухатися далі. Молімося одне за одного, просімо Господа дарувати нам чисте серце, лагідність і мудрість, щоб цей Великий піст став для кожного з нас часом справжнього оновлення, зцілення і наближення до Нього.

У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.

Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——

❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.

Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082

Для пожертв:

▪️ за номером картки:
4441111040253092

▪️ Переказ на картку monobank:
send.monobank.ua/932Rwavz1A

▪️ Wise:
wise.com/pay/me/oleksiis605

▪️ PayPal:
okbos.ua@gmail.com

На моєму сайті:
▪️ savatiy.com/donate

——

🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!

Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!

З повагою та молитвою,
Ваш у Христі,
Ігумен Саватій Собко

1 day ago | [YT] | 138

Ігумен Саватій Собко

21 лютого, Про милостиню і про молитву

Глядіть, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас, інакше не матимете нагороди від Отця вашого Небесного. Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб люди прославляли їх. Істинно кажу вам, вони вже мають нагороду свою. А ти, коли твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права, щоб милостиня твоя була втаємниці, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.

І коли молишся, не будь, як лицеміри, бо вони люблять у синагогах і на розі вулиць, зупинившись, молитися, щоб показатися перед людьми. Істинно кажу вам, що вони вже мають нагороду свою. А ти, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолися Отцеві твоєму, Який утаємниці, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.

А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму будуть почуті. Не уподібнюйтеся їм, бо знає Отець ваш, у чому ви маєте потребу, ще перед тим, як попросите Його.

Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі. Хліб наш насущний дай нам на сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
Мф. 6, 1-13
———

У сьогоднішньому Євангелії ми читаємо настанову Ісуса про милостиню і про молитву. Ісус не дає докладних приписів щодо милостині, Він не уточнює, кому, коли і скільки потрібно давати. Він торкається лише одного аспекту цієї чесноти, вона не повинна бути показною. Милостиню треба давати не для того, щоб здобути славу в людей, а щоб отримати небесну нагороду. Думка про нагороду від Бога за милосердя не є новою, вона зустрічається вже у Старому Завіті. У Книзі Приповістей це висловлено так: «Хто милосердиться над убогим, той позичає Господеві, і Він віддасть йому за його добродійство» (Прип. 19, 17). У тій же книзі милосердний до вбогих називається блаженним (Прип. 14, 21).

Критикуючи звички фарисеїв, Ісус уживає метафоричний вислів «сурмити перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях». Цей вислів міг, зокрема, вказувати на поширений звичай оголошувати в синагозі ім’я жертводавця і суму його пожертви.

Критиці піддається не тільки те, як фарисеї дають милостиню, але й спосіб їхньої молитви. Ісус згадує два способи молитви, характерні для фарисейського благочестя, на вулицях і в синагогах. Молитва посеред вулиці справді могла викликати подив, але чому недоречна молитва в синагозі, адже синагога саме для цього і призначена? Ми не знаємо напевно, які саме приклади мав перед очима Ісус, але очевидно, що деякі фарисеї використовували молитву в синагозі як спосіб продемонструвати свою побожність або вченість.

Показній публічній молитві Ісус протиставляє молитву в потаємному місці. За словами Іларія Піктавійського (IV століття), Христос «закликає нас увійти не в потаємне місце дому, а в світлицю нашого серця і молитися в таємному усамітненні нашого розуму». Блаженний Августин пише: «Зовні знаходиться все тимчасове і видиме, що вривається через двері, тобто через тілесне відчуття, у наші помисли і безліччю марних уявлень заважає тим, хто молиться. Тому слід зачинити двері, тобто слід протистояти тілесному відчуттю, щоб до Отця була спрямована духовна молитва, яка звершується в глибині серця».

1 day ago | [YT] | 117

Ігумен Саватій Собко

🟥ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🟥

Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в Неділю - 15 ЛЮТОГО.

📩 ➡️ www.facebook.com/savvatiy

Подати записку також можна:

У ТЕЛЕГРАМІ ⤵️
t.me/savatiy_sobko/2114

У ВАЙБЕР ⤵️
invite.viber.com/?g2=AQA%2FiZNm%2BE95vlJAtFM3huDJ4…

Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—

Цієї неділі, за тиждень до Великого посту, зі Священного Писання ми чуємо нагадування про Страшний суд. Ця євангельська звістка є для нас важливою духовною настановою, бо Церква знову і знову ставить перед нашими очима правду про те, що кожен із нас постане перед Спасителем, і Господь відкриє істину нашого життя. Тоді стане явним, хто стане праворуч Нього як праведник, а хто ліворуч як той, хто не навчився жити любов’ю.

Страшний суд, це не лише подія майбутнього, це мірило нашого сьогодення. Це випробування кожного з нас у тому, наскільки ми зуміли і захотіли бути людьми, наскільки дозволили Божій любові діяти через нас у щоденних вчинках, словах і рішеннях.

На Страшному суді нас не запитають ні про зовнішні ознаки побожності, ні про кількість наших молитов чи постів, ні про те, в яких умовах ми жили і що споживали. Нас запитають про інше, чи були ми людьми по відношенню до наших ближніх, чи вміли бачити біль іншого, чи простягали руку допомоги, чи вміли прощати, співчувати і підтримувати.

Тому скористаймося цим благодатним часом, який Господь дарує нам сьогодні. Озирнімося навколо і побачимо, скільки людей потребує нашого тепла, уваги, турботи і простого людського тепла. Нехай наша віра стане живою через діла милосердя, через конкретну любов, яка не шукає вигоди, а шукає спасіння ближнього.

Нехай Боже благословіння буде з усіма нами, нехай Господь укріпить наші серця у вірі, надії і любові, і навчить нас жити так, щоб ми не боялися зустрічі з Ним у день Його праведного Суду.

У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.

Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——

❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.

Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082

Для пожертв:

▪️ за номером картки:
4441111040253092

▪️ Переказ на картку monobank:
send.monobank.ua/932Rwavz1A

▪️ Wise:
wise.com/pay/me/oleksiis605

▪️ PayPal:
okbos.ua@gmail.com

На моєму сайті:
▪️ savatiy.com/donate

——

🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!

Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!

З повагою та молитвою,
Ваш у Христі,
Ігумен Саватій Собко

1 week ago | [YT] | 205

Ігумен Саватій Собко

14 лютого, Про кінець світу

Він сказав: стережіться, щоб вас не звели, бо багато хто прийде під Моїм ім’ям, кажучи, що це Я, і що час близький, не йдіть за ними. Коли ж почуєте про війни та заколоти, не лякайтесь, бо цьому належить бути спершу, але це ще не кінець… І будуть знамення на сонці, і на місяці, і на зорях, а на землі смуток народів і розгублення, і море загуде та збуриться. Люди будуть знемагати від страху і чекання бід, що йдуть на вселенну, бо сили небесні захитаються, і тоді побачать Сина Людського, Який йде на хмарі з силою і великою славою… Небо і земля проминуть, а слова Мої не проминуть. Тож пильнуйте себе, щоб серця ваші не обтяжувалися об’їданням і пияцтвом та житейськими клопотами, і щоб день той не застав вас зненацька, бо він, як сітка, прийде на всіх, хто живе по всьому обличчю землі. Отже, пильнуйте завжди і моліться, щоб сподобитися уникнути всіх цих майбутніх бід і стати перед Сином Людським.
Лк. 21: 8-9, 25-27, 33-36
———

У пророцтві про останні часи, яке звучить у сьогоднішньому Євангелії, Ісус говорить: «Стережіться, щоб хто не звів вас, бо багато хто прийде під Моїм ім’ям і говоритиме, що це Я». Ці слова можуть бути зрозумілі так, що лжепророки видаватимуть себе за Ісуса, так вони зрозумілі у Мф. 24, 5. Але не можна виключити й іншого тлумачення: багато хто прийде під ім’ям Ісуса і видаватиме себе за Бога, тоді як істинним Богом є тільки Він.

До пророцтв Ісуса про те, що Його другому пришестю передуватиме поява різного роду лжепророків, які видаватимуть себе за Нього, ранньохристиянська традиція додала пророцтво про одного лжепророка, «чоловіка беззаконня», якого назвала антихристом. Цьому антихристу мають передувати інші.

У подальшій традиції постать антихриста отримала додаткові риси. Іриней Ліонський у другому столітті писав, що антихрист видаватиме себе за Бога. Отримавши всю силу диявола, він «прийде не як цар праведний і законний, який перебуває в послусі Богові, а як нечестивий, неправедний і беззаконний, як боговідступник, злочинець і людиновбивця, як розбійник, що повторює в собі дияволове боговідступництво. Він усуне ідолів, щоб навіяти, що сам є Богом…». Автор третього століття, Іполит Римський, бачив у діяннях антихриста своєрідну пародію на діяння Христа.

Характерно, що навіть через два століття після того, як Ісус провістив руйнування Єрусалимського храму, пришестя антихриста пов’язували з Єрусалимом. Якщо апостол Павло вважав, що антихрист «сяде в храмі Божому, як Бог», то згодом, оскільки храму вже не було, вірили, що він відновить давній Єрусалимський храм. Історія склалася інакше. У четвертому столітті рівноапостольний імператор Костянтин відновив Єрусалим, але не як юдейське, а як християнське місто, визначивши в ньому місця, пов’язані з життям, стражданнями і смертю Ісуса Христа. А після завоювання міста арабами у сьомому столітті на місці давнього Єрусалимського храму була збудована мечеть, у своєму нинішньому вигляді вона існує з кінця дванадцятого століття. Від храму ж залишилася лише одна стіна, яка в юдейській традиції отримала назву Стіни Плачу.

1 week ago | [YT] | 224

Ігумен Саватій Собко

11 лютого, Арешт Ісуса і суд Синедріону
Мк. 14: 43 – 15: 1
———

Арешт Ісуса, про який ми читаємо сьогодні, описаний усіма чотирма євангелістами, і їхні розповіді доповнюють одна одну. Оповідь Марка починається з характерного для нього «і негайно», за допомогою якого він часто вводить новий сюжет. До ініціаторів арешту Ісуса Марко зараховує книжників, додаючи їх до первосвященників і старійшин.

У репліці Юди у Марка з’являється додатковий елемент, слова «і ведіть обережно». Слова «ведіть обережно», вкладені Марком в уста Юди, можна зрозуміти так, що всю справу слід було здійснити без зайвого шуму, щоб народ, дізнавшись про арешт Ісуса, не став на Його захист. Навряд чи Юда, зважившись зрадити Вчителя, водночас дбав про Його безпеку. Важко погодитися і з думкою Орігена про те, що Юда зберігав щодо Ісуса «певне почуття поваги», адже якби цього почуття в нього не було, то він просто без лицемірного поцілунку видав би Його. Проте не можна виключати, що Юда хотів приховати факт вчиненої ним зради від Ісуса і учнів, привітати Вчителя і злитися з їхнім гуртом, щоб потім, при появі загону воїнів, зобразити здивування.

З кого складався загін, що прийшов разом із Юдою? Марко і Матфей говорять про «велику юрбу з мечами і киями» від первосвященників, книжників і старійшин. У синоптиків, очевидно, йдеться насамперед не про воїнів язичників з римського легіону, а про юдеїв, яких озброїли чим довелося і відправили на завдання глибокої ночі.

Заарештований Ісус, звертаючись до народу, говорить: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами і киями взяти Мене, щодня Я сидів з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене». Потім Він додає: «Але нехай збудуться Писання». Посилання на «Писання» пояснює, як Ісус розумів усе, що відбувалося. Для Нього було важливим не тільки те, що Він виконує волю Отця, але й те, що Він сповнює передбачене у писаннях пророків.

Неодноразово висловлювалося припущення, що юнак, описаний у Євангелії від Марка, це не хто інший, як сам євангеліст. Це цілком відповідає манері давніх авторів приховувати себе за анонімними персонажами. Побічно це підтверджується тим, що Марко, якого ототожнюють з автором другого Євангелія, був родом з Єрусалима, дім його матері після воскресіння Ісуса стане одним із місць, де християни регулярно збиратимуться для спільної молитви (Діян. 12:12). За іншими припущеннями, нагий юнак це Іоанн, або Яків, або Лазар. Якщо виходити з того, що з Ісусом у той момент було лише троє учнів, то припущення про Іоанна або Якова виглядають цілком правдоподібними.

1 week ago | [YT] | 226

Ігумен Саватій Собко

7 лютого - Про дві лепти вдови

І коли слухав увесь народ, Він сказав Своїм учням, остерігайтеся книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять вітання на народних зібраннях, головування в синагогах і почесні місця на бенкетах, які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, вони приймуть тим більше осудження. Поглянувши ж, Він побачив багатих, що клали свої дари до скарбниці, побачив також і бідну вдову, яка поклала туди дві лепти, і сказав, істинно кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх, бо всі ті від надлишку свого поклали в дар Богові, а вона від убозтва свого поклала все своє прожиття, яке мала.
Лк. 20, 45, 21, 4
———

У сьогоднішньому Євангелії, після викриття книжників, які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, іде сцена, в якій бідна вдова протиставляється багатим жертводавцям. Цей епізод є смисловим продовженням викриття Ісуса.

Вдова належала до категорії немічних і беззахисних людей, а сума її пожертви була дуже малою. Але саме на вдову впав погляд Божественного Вчителя, Який побачив, що за матеріальною вбогостю в ній приховувалася душевна щедрість.

В Євангелії від Луки ми зустрічаємо слова, «Що високе в людей, те огидне перед Богом» (Лк. 16, 15). Це висловлювання є одним із багатьох, які свідчать про те, що Ісус Сам дивився і вчив інших дивитися на людей не тими очима, якими люди зазвичай дивляться один на одного. Послідовно, з одного повчання в інше, Ісус протиставляв бідність багатству, смирення гордині. Ця лінія так само послідовно буде проводитися Його апостолами, «Хіба не вбогих світу обрав Бог, щоб бути багатими вірою і спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, хто любить Його?» (Як. 2, 5), «Але Бог вибрав немудре світу, щоб осоромити мудрих, і немічне світу вибрав Бог, щоб осоромити сильне, і незнатне світу і зневажене, і те, що нічого не значить, вибрав Бог, щоб знищити те, що щось значить» (1 Кор. 1, 27, 28).

У християнській традиції розповідь про дві лепти вдови отримала різноманітне тлумачення.

В «Апостольських постановах», збірнику правил, що з’явився не пізніше IV століття, євангельська вдова представлена як взірець поведінки для вдів.

Блаженний Августин зазначає, що одне і те саме Царство Закхей здобув за половину свого майна, а бідна вдова за дві лепти, «одне і те саме Царство для багатого вимірюється скарбами, а для бідного посудиною холодної води».

2 weeks ago | [YT] | 270

Ігумен Саватій Собко

🟥ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🟥

Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в Неділю - 8 ЛЮТОГО.

📩 ➡️ www.facebook.com/savvatiy

Подати записку також можна:

У ТЕЛЕГРАМІ ⤵️
t.me/savatiy_sobko/2086

У ВАЙБЕР ⤵️
invite.viber.com/?g2=AQA%2FiZNm%2BE95vlJAtFM3huDJ4…

Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—

Притча про блудного сина є однією з найвідоміших у Євангелії і водночас однією з найглибших за своїм змістом. На перший погляд вона здається простою і зрозумілою, але щоразу, коли ми вдумуємося в її слова, відкриваємо для себе нові пласти духовного сенсу, які торкаються самого серця людини.

Блудний син є образом усього грішного людства і кожного з нас. Це образ людини, яка з власної волі відходить від Бога, шукаючи свободи, щастя і самостійності поза Отцем. Він бере із собою дари, які отримав, життя, здоров’я, здібності, розум, таланти, але, опинившись далеко від батьківського дому, поступово розтрачує все. Далекий край у притчі є не просто географічним місцем, це символ внутрішнього відчуження від Бога, втрати живого зв’язку з Ним, життя без Його світла і любові.

Лише тоді, коли син доходить до повного виснаження і приниження, коли втрачає все, на що сподівався, у його серці народжується прозріння. Він починає бачити правду про себе і про свій стан. Саме в цей момент звучать слова, які є початком справжнього покаяння, «Встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку, згрішив я перед небом і перед тобою…» (Лк. 15:17-19). Це не просто жаль за втраченим, це рішення змінити напрям свого життя і повернутися до джерела любові.

І щойно він робить перший крок назустріч, Батько вже чекає на нього. Бог у цій притчі постає не як суворий суддя, а як люблячий Отець, Який біжить назустріч, обіймає, приймає без докорів і принижень, повертає гідність сина і радіє його поверненню. Тут відкривається справжнє обличчя Божої любові, любові, яка не рахує заслуг, не зважує провин, а радіє самому факту, що людина ожила духовно і повернулася додому.

Образ старшого брата також має важливе значення. Він залишався поруч із батьком, виконував свій обов’язок, але його серце виявляється закритим для милосердя. Він обурюється, порівнює себе з братом, вважає себе більш гідним. Це застереження для всіх, хто вважає себе праведним і починає дивитися на інших згори вниз. Батько відповідає йому словами, які відкривають глибину Божого задуму, «Брат твій був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк. 15:31). Для Бога найвища радість не в зовнішній правильності, а в поверненні загубленої людини до життя.

Ця притча нагадує нам, що двері батьківського дому завжди відчинені. Яким би далеким не був наш шлях, якими б важкими не були наші падіння, Бог завжди чекає. Від нас потрібне лише одне, щире рішення встати і піти до Нього, довіривши Йому своє зламане серце і своє життя. І тоді ми знову відкриємо, що ніколи не переставали бути Його дітьми.

У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.

Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——

❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.

Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082

Для пожертв:

▪️ за номером картки:
4441111040253092

▪️ Переказ на картку monobank:
send.monobank.ua/932Rwavz1A

▪️ Wise:
wise.com/pay/me/oleksiis605

▪️ PayPal:
okbos.ua@gmail.com

На моєму сайті:
▪️ savatiy.com/donate

——

🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!

Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!

З повагою та молитвою,
Ваш у Христі,
Ігумен Саватій Собко

2 weeks ago | [YT] | 119

Ігумен Саватій Собко

6 лютого - Ісус у домі Симона прокаженого

І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з чистого, дорогого нарду і, розбивши посудину, вилила Йому на голову. Деякі ж обурилися і говорили між собою, навіщо така марна трата мира? Бо можна було б продати його більш ніж за триста динаріїв і роздати вбогим. І нарікали на неї. Але Ісус сказав, залиште її, чого ви її бентежите? Вона зробила для Мене добру справу. Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм чинити добро, а Мене не завжди маєте. Вона зробила, що могла, наперед помазала Моє тіло на погребіння. Істинно кажу вам, де тільки буде проповідуване це Євангеліє по всьому світу, буде сказано на пам’ять про неї і про те, що вона зробила.
Мк. 14, 3-9
———

Подія, описана в сьогоднішньому Євангелії, відбувається в домі Симона прокаженого. Ісус возлежить у домі, неназвана жінка з алавастровою посудиною мира з чистого, дорогого нарду, розбивши посудину, виливає миро на голову Ісуса, обурення висловлюють деякі, називаючи суму, за яку можна було б продати миро, понад триста динаріїв, Ісус говорить про те, що вона приготувала Його до погребіння.

Про Симона прокаженого, якого згадують Матфей і Марко, нічого не відомо. Чи був він прокаженим у той момент, коли Ісус відвідав його дім, чи він був одним із тих, кого Ісус зцілив? Блаженний Єронім вважає, що на час приходу Ісуса він уже не був прокаженим. Після того як він був зцілений Спасителем, він залишився з колишнім іменем, щоб явити силу Цілителя. Іоан Златоуст також вважає, що Симон був зцілений від прокази.

Чи мав Симон прокажений із Вифанії якесь відношення до Симона фарисея, якого згадує Лука в епізоді, де жінка грішниця помазує ноги Ісуса миром (Лк. 7, 40)? Судячи з усього, ніякого, якщо тільки не вважати епізод, розказаний Лукою, переробкою того, що описаний у Матфея і Марка. Ім’я Симон було одним із найпоширеніших в Юдеї.

Жінка, яка помазала Ісуса миром під час вечері, у Іоана ототожнюється з Марією, сестрою Лазаря, а у Матфея і Марка залишається безіменною. Вона помазує дорогим миром голову Ісуса, що цілком відповідає загальноприйнятій практиці. Незвичним є те, що вона розбиває посудину. Така практика не підтверджується ні літературними джерелами, ні археологічними розкопками. Жінка розбиває посудину або тому, що поспішає, боїться, що її проженуть, або щоб дати можливість олії витекти у великій кількості. Саме це і викликає подив та обурення учнів. Навіщо така трата? Чому використано так багато дорогого мира?

Слова Ісуса про вбогих є ще одним Його передсказанням про Свою смерть.

2 weeks ago | [YT] | 209

Ігумен Саватій Собко

Зі Святою Неділею, дорогі друзі.

Часто ми чуємо запитання, «Хто ти, митар чи фарисей?» Але парадокс нашого духовного життя полягає в тому, що ми не є повноцінними ані митарями, ані фарисеями. Часто ми виявляємося гіршими за них обох. Ми не виконуємо заповідей так, як фарисей, але при цьому здатні гордитися своєю уявною праведністю. Ми не каємося щиро, як митар, але водночас продовжуємо користуватися іншими людьми, виправдовуючи себе обставинами або чужими слабкостями.

Іноді фарисей уявляється антигероєм, що завжди одягається в чорне, старається в усьому нашкодити Спасителю, відбирає останню цукерку в дитини й ставить підніжки бабусям. Але в реальному житті це не зовсім так. Фарисей посміхається, він приємний і дружній, допомагає людям в потребі й на доброму рахунку в суспільстві. Фарисея не можна розпізнати за його поведінкою, бо він виглядає праведником…

А митар був людиною без честі й поваги. Проте саме він, усвідомивши глибину власної гріховності, зупинився, опам’ятався і змінився. Його покаяння було болісним, але справжнім. Ми ж нерідко грішимо без внутрішнього болю, без страху втратити Бога, без прагнення до реального навернення.

Саме тому так важливо звертати увагу не лише на наші вчинки, а й на мотиви, які стоять за ними. Коли в серці з’являється думка, «Я дуже добра і порядна людина, принаймні не такий поганий, як хтось інший», це вже тривожний знак. У ці моменти фарисейство тихо прослизає в душу і поступово бере в полон наше мислення.

Люди дуже легко впадають у фарисейство, порівнюючи себе з іншими. На жаль, християни також не застраховані від цієї небезпеки. Тому пильнуймо своє серце, пам’ятаючи, що Господь не просто чує наші молитви, але бачить глибину нашої душі. Він шукає не зовнішньої праведності і не гарних слів, а смиренного серця, здатного до живого і щирого покаяння.

3 weeks ago | [YT] | 353