Привіт, друзі! Прийшла вибачатись, що так довго нічого не публікую. Зі мною сталося життя - повернення до Києва, нова посада і багато роботи. (Тепер я читаю дорогою в метро)
Обіцяю, я обов'язково розберусь, як то все встигнути і повернусь з новими цікавими матеріалам. Не відписуйтесь.
Люблю це відчуття, коли раніше шукала твір в ютубі й нічого не було. А потім зробила відео і тепер хоч щось є.
Мій сімейний "Кобзар" лишився в окупації, тож я знайшла собі в букіністичній лавці видання 1983 року за ціною 3 крб. 40 к. Мій формат - в кишеню влазить.
Я ще не дійшла до ґрунтовного перегляду творчості Шевченка для себе, лише до його персоналії. А як ви знаєте, я не люблю бронзових ідолів.
Тому, я начитала виклик зухвалого Семенка - "Де є культ, там немає мистецтва". І цей текст Семенка через 100 років викликає купу питань та емоцій. І чи ж це не те, чого й хотів Михайль?
Осінь, ліс, знімальний майданчик фільму про війну. Війну, яку ще всі пам'ятають. Правдива пам'ять проти трохи зухвалої творчої вигадки. Поки не пішов сніг...
Я так рада, що ви приєднались! Дякую❤️
З цього приводу пропоную знайомитись ближче. Завтра запишу відео, де розповім більше про себе, блог і чому довгі відео виходять рідше, ніж того б хотілося (можете додати ще питань👉👈)
А ще я вже вирішила як витратити ваші донати. Сподіваюсь, вам сподобається 🥰
Напишіть в коментарях з якого ви міста і яку книгу зараз читаєте. Будемо знайомитись 🤗
Військова частина, в якій служить мій хлопець, потребує українських книжок!
Допис поета, художника на військовослужбовця Військової частини 3008 Національної гвардії України@ngu3008 Сергія Татчина
"маємо потребу духовну і спрагу душевну – просимо книги! бібліотека нашої військової частини переживає глибокий національний апґрейд. і нам критично бракує україномовної літератури. ми добре розуміємо нагальні матеріальні потреби людей військових. але також не мислимо себе і без літератури. українське слово, українська книга – це те, чого боїться ворог, з чим бореться, над чим лютує. це те, за що можна загинути в окупації. бо воно має силу. тож уклінно просимо про літературний донат: від однієї книги – і до бібліотеки, ми з вдячністю приймемо все! бо, відверто кажучи, в нас майже нічого немає... одні сльози.
з дозволу і доброї волі нашої військової бібліотекарки, публікую реквізити для пересилки книг.
Колісніченко Лариса Дмитрівна, 096 374 9059
Укрпошта, 21001, Вінниця, вул.М.Коцюбинського, 30, відділення №1.
Нова Пошта Вінниця, відділення №9, вул.Коцюбинського, 32."
Також, «літературний донат» можна принести у ХАБ «Місто Змістів»HUB Місто змістів (вул. Сковороди, 11) з 10:00 до 17:00 у будні дні. Збір триватиме до 27.03.24!
"Там всі страждають і вмирають" - жаліюсь я мамі. Я школярка і це мій вердикт українській літературі.
Читати твори шкільної програми - суцільна мука. Там все ріки сліз та крові й боротьба за Україну. Хто ж знав, що моє дитинство початку 2000х було, за сучасними мірками, в чудові мирні часи.
А потім полетіли перші ракети повномасштабки і я почала рахувати скільки книг українських авторів я прочитала за 10 років після школи. Точно згадала штук 5. І це ж я доволі активно читала та слухала книги. Але світової літератури або країни агресора.
Не маю чим виправдовуватись. Народженням майже на кордоні з РФ? Чи навчанням в Луганську та Харкові, що мене русифікувало на максимальний рівень? Чи радянські російськомовні добірки класики? Чи російське з кожної праски і локальні меседжі: "Київ - це щось далеке й незрозуміле", "Проукраїнська політична позиція - це щось підозріле", "В Путіна на Новий рік завжди гарні промови".
Вже 3й рік я потроху вивчаю своє. Українське. Розбиваю в своїй голові бронзові пам'ятники письменників та поетів. Читаю їх твори, щоденники, листи. Шукаю в них людей. Шукаю життя та цікаві характери, а не виключно мучеників. А все знайдене трансформую у відео на ютуб каналі, Тік-тоці та Інстаграмі.
І я в захваті
Кролі Франка поїли квіти Грушевського. В Шевченка повії вкрали гаманця з гонораром. Кобилянська до ранку гуляла з друзями й задивлялась на хлопця (чергового). А Леся Українка жаліється в листах, що в Криму одні росіяни і їй це геть не подобається.
Українська література захоплююча. І дуже різна
Довженко не може зрозуміти, чому Сталін називає націоналізмом любов до свого народу. Остап Вишня в концтаборі переживає чи не мерзне його дружина, в той час, як в нього покрали речі і він їсть лише манку через хворобу шлунку.
В нас така багата спадщина. В нас така міцна основа під ногами. Треба лише досліджувати.
Сподіваюсь, мій блог-дослідження, допоможе вам краще зрозуміти українську літературу, українську культуру, а значить й себе.
Для мене його твори терапевтичні. Я читаю оповідання Григора Тютюнника, а в них добро і світло. Особливо в цей наш шалений час, коли новини несуться навіжені. Гублюсь в цьому інформаційному потоці, безпорадно. А в нього так просто й спокійно. Глибоко і вічно. Ніби обійми, в яких можна дати волю емоціям.
Літ ра
Привіт, друзі!
Прийшла вибачатись, що так довго нічого не публікую. Зі мною сталося життя - повернення до Києва, нова посада і багато роботи. (Тепер я читаю дорогою в метро)
Обіцяю, я обов'язково розберусь, як то все встигнути і повернусь з новими цікавими матеріалам. Не відписуйтесь.
6 months ago | [YT] | 16
View 3 replies
Літ ра
Люблю це відчуття, коли раніше шукала твір в ютубі й нічого не було. А потім зробила відео і тепер хоч щось є.
Мій сімейний "Кобзар" лишився в окупації, тож я знайшла собі в букіністичній лавці видання 1983 року за ціною 3 крб. 40 к. Мій формат - в кишеню влазить.
Я ще не дійшла до ґрунтовного перегляду творчості Шевченка для себе, лише до його персоналії. А як ви знаєте, я не люблю бронзових ідолів.
Тому, я начитала виклик зухвалого Семенка - "Де є культ, там немає мистецтва".
І цей текст Семенка через 100 років викликає купу питань та емоцій. І чи ж це не те, чого й хотів Михайль?
Коли востаннє ви читали "Кобзаря"?
9 months ago | [YT] | 27
View 2 replies
Літ ра
Осінь, ліс, знімальний майданчик фільму про війну. Війну, яку ще всі пам'ятають. Правдива пам'ять проти трохи зухвалої творчої вигадки. Поки не пішов сніг...
1 year ago | [YT] | 23
View 0 replies
Літ ра
10 тисяч підписників! 🥳
Це ж майже як жителів міста, де я народилась 😄
Я так рада, що ви приєднались! Дякую❤️
З цього приводу пропоную знайомитись ближче. Завтра запишу відео, де розповім більше про себе, блог і чому довгі відео виходять рідше, ніж того б хотілося (можете додати ще питань👉👈)
А ще я вже вирішила як витратити ваші донати. Сподіваюсь, вам сподобається 🥰
Напишіть в коментарях з якого ви міста і яку книгу зараз читаєте. Будемо знайомитись 🤗
1 year ago (edited) | [YT] | 25
View 12 replies
Літ ра
Привіт! Наступного тижня в Києві буде Міжнародний фестиваль "Книжковий арсенал". Ви йдете?
1 year ago | [YT] | 6
View 2 replies
Літ ра
Військова частина, в якій служить мій хлопець, потребує українських книжок!
Допис поета, художника на військовослужбовця Військової частини 3008 Національної гвардії України@ngu3008 Сергія Татчина
"маємо потребу духовну і спрагу душевну – просимо книги! бібліотека нашої військової частини переживає глибокий національний апґрейд. і нам критично бракує україномовної літератури. ми добре розуміємо нагальні матеріальні потреби людей військових. але також не мислимо себе і без літератури. українське слово, українська книга – це те, чого боїться ворог, з чим бореться, над чим лютує. це те, за що можна загинути в окупації. бо воно має силу. тож уклінно просимо про літературний донат: від однієї книги – і до бібліотеки, ми з вдячністю приймемо все! бо, відверто кажучи, в нас майже нічого немає... одні сльози.
з дозволу і доброї волі нашої військової бібліотекарки, публікую реквізити для пересилки книг.
Колісніченко Лариса Дмитрівна,
096 374 9059
Укрпошта, 21001,
Вінниця, вул.М.Коцюбинського, 30, відділення №1.
Нова Пошта
Вінниця, відділення №9, вул.Коцюбинського, 32."
Також, «літературний донат» можна принести у ХАБ «Місто Змістів»HUB Місто змістів (вул. Сковороди, 11) з 10:00 до 17:00 у будні дні. Збір триватиме до 27.03.24!
1 year ago | [YT] | 46
View 0 replies
Літ ра
Уявіть Ольгу, що носить затемнене пенсне, палить цигарки, читає Юнга, а часом може загулятись з друзями до світанку.
З іншого боку, на ній купа хатньої роботи. Вона навіть думала найняти прислугу, але де взяти гроші?
Шалене бажання кохати й бути коханою. Тривога про майбутнє та молодість, що минає.
Сльози, що не може здобути освіту. Друк в іноземних видання та подача на Австрійську стипендію для митців. Нескінченне вивчення української мови.
І… вихваляння Сталіна?!🤯🤬
Та чи дійсно вона писала ті агітки?
Відео вже на каналі
1 year ago | [YT] | 47
View 1 reply
Літ ра
"Там всі страждають і вмирають" - жаліюсь я мамі. Я школярка і це мій вердикт українській літературі.
Читати твори шкільної програми - суцільна мука. Там все ріки сліз та крові й боротьба за Україну. Хто ж знав, що моє дитинство початку 2000х було, за сучасними мірками, в чудові мирні часи.
А потім полетіли перші ракети повномасштабки і я почала рахувати скільки книг українських авторів я прочитала за 10 років після школи. Точно згадала штук 5. І це ж я доволі активно читала та слухала книги. Але світової літератури або країни агресора.
Не маю чим виправдовуватись. Народженням майже на кордоні з РФ? Чи навчанням в Луганську та Харкові, що мене русифікувало на максимальний рівень? Чи радянські російськомовні добірки класики? Чи російське з кожної праски і локальні меседжі: "Київ - це щось далеке й незрозуміле", "Проукраїнська політична позиція - це щось підозріле", "В Путіна на Новий рік завжди гарні промови".
Вже 3й рік я потроху вивчаю своє. Українське. Розбиваю в своїй голові бронзові пам'ятники письменників та поетів. Читаю їх твори, щоденники, листи. Шукаю в них людей. Шукаю життя та цікаві характери, а не виключно мучеників. А все знайдене трансформую у відео на ютуб каналі, Тік-тоці та Інстаграмі.
І я в захваті
Кролі Франка поїли квіти Грушевського. В Шевченка повії вкрали гаманця з гонораром. Кобилянська до ранку гуляла з друзями й задивлялась на хлопця (чергового). А Леся Українка жаліється в листах, що в Криму одні росіяни і їй це геть не подобається.
Українська література захоплююча. І дуже різна
Довженко не може зрозуміти, чому Сталін називає націоналізмом любов до свого народу. Остап Вишня в концтаборі переживає чи не мерзне його дружина, в той час, як в нього покрали речі і він їсть лише манку через хворобу шлунку.
В нас така багата спадщина. В нас така міцна основа під ногами. Треба лише досліджувати.
Сподіваюсь, мій блог-дослідження, допоможе вам краще зрозуміти українську літературу, українську культуру, а значить й себе.
Підтримати проєкт:
Монобанка Monobank send.monobank.ua/jar/2zMxMTK6GJ
By me a coffe www.buymeacoffee.com/litrachannh
1 year ago | [YT] | 104
View 7 replies
Літ ра
Для мене його твори терапевтичні. Я читаю оповідання Григора Тютюнника, а в них добро і світло. Особливо в цей наш шалений час, коли новини несуться навіжені. Гублюсь в цьому інформаційному потоці, безпорадно. А в нього так просто й спокійно. Глибоко і вічно. Ніби обійми, в яких можна дати волю емоціям.
Дуже коротка аудіокнига вже на каналі.
1 year ago | [YT] | 47
View 3 replies
Літ ра
Привіт. Щоб краще розуміти ваші смаки, буду додавати сюди опитування. Ваші відповіді допоможуть формувати теми для відео. Дуже дякую, що долучились.
Яким книгам ви надаєте перевагу?
1 year ago | [YT] | 9
View 0 replies
Load more