Духовний розум, який дає Святий Дух, є основою подальших живих стосунків з Богом. Тому він і відкривається відразу, в момент народження згори.
Духовна ж людина про все це судить, а її саму ніхто не судить. Бо хто пізнав розум Господа, хто повчатиме Його? Ми ж маємо розум Христа! 1 Кор. 2:15,16 UTT
Πνευματικός – духовний. Πνεῦμα – це вітер, дихання, дух. Дух Божий – πνεῦμα τοῦ θεοῦ. Духовна людина – це та, яка оперує духовними поняттями і керується Святим Духом. Яка мислить по-духовному. Тобто це уже не звичайна людина. Духовний розум – це одна з характеристик нашої нової природи. Ми були душевними (ψυχικός), а стали духовними (πνευματικός). Духовний розум – це Божа мудрість або розум Христа.
До народження згори мати перемінений розум неможливо, тому що його дає Святий Дух. Допоки немає Святого Духа – нікому міняти розум. Тому і духовні речі для такої людини не зрозумілі. Це для неї – дурниці.
Душевна людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство й вона не може цього зрозуміти, тому що це досліджується духовно. 1 Кор. 2:14 UTT
Ψυχικός – душевний, ψυχή – душа, в даному смислі – це внутрішнє єство, центр внутрішнього життя людини, що включає розум, почуття і волю. Душевна людина – це та, яка керується власним розумом, почуттями й рішеннями. Яка мислить по-життєвому. Тобто звичайна людина. І це логічно, бо чим іще керуватись, якщо немає Божого Духа? Ми всі приходимо в цей світ як душевні люди. І єдине, в такій ситуації можна зробити – це вести людину до Бога. Євангеліє зрозуміле кожній людині, а духовні речі – тільки народженій згори.
Незмінений розум Біблія називає людською мудрістю (1Кор. 2:5), у крайньому її прояві – переверненим або перекрученим розумом (Рим. 1:28). Змінений розум Біблія називає Божою мудрістю або розумом Христа (1Кор. 2:6–16), а його довершена стадія – це муж досконалий у міру зросту Христової повноти, рос. “муж совершенный в меру полного возраста Христова” (Еф.4:13).
Яке прекрасне Боже усиновлення! • Воно змінює наше положення, і ми тепер – діти Божі. • Воно міняє нашу природу, і ми стаємо схожими на Небесного Батька. • Воно відкриває нам пізнання Небесного Батька. • І воно викликає взаємне посвячення Його нам, а нас – йому.
Усиновлення робить можливим взаємне посвячення Небесного Батька нам і нас Небесному Батькові. Посвячення формує стосунки. А це – найголовніше. Тоді все решта – уже не проблема.
Аврааме, я тебе люблю, а тепер покажи як ти мене любиш. Принеси сина свого, єдиного, якого ти любиш, Мені в жертву. Я справді найдорожчий за все у твоєму житті?
А які у нас аргументи? Наш Небесний Батько віддав нам найдорожче, що у Нього було – Єдинородного Сина. Подарував нам Святого Духа. Посвятив і Себе Самого нам.
Він щодня показує нам наскільки Він нас любить. І це Його посвячення формує нашу до Нього привязаність, а привʼязаність у свою чергу культивує наше Йому посвячення. Ти не можеш бути посвяченим тому, хто тобі байдужий.
Усе визнаю за втрату, порівняно з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа, задля Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа. Фил. 3:8
Вот де цінність. Вот де посвячення. Тоді все решта відбудеться само собою:
Кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь. Як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення. Рим. 6:16-19 UBIO
Якщо я посвячений Богу, уже питання інакше і не стоїть. Звісно ж, Отче, бери все що в мене є і всього мене! Що я іще можу для Тебе зробити? Ти ж так мене любиш!
Бог формує нашу до Нього привʼязаність. Він повинен стати найдорожчим у нашому житті. Єдиним дорожчим за будь-кого і будь-що.
А як Він вирушав у дорогу, один підбіг, упав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя? Ісус сказав йому: Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог. Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір? Той сказав йому: Учителю, усе це я зберіг з малих літ! Поглянувши на нього з любов’ю, Ісус сказав йому: Одного бракує тобі: піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, — і будеш мати скарб на небі. А тоді приходь, [бери свій хрест] і йди за Мною! Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений, бо мав велике багатство. Марка 10:17-22 UTT
Чому Ісус тут пропускає перші чотири заповіді із Закону? Щоби привести його до його проблеми. Ти виконуєш заповіді, але серце твоє не зі мною. Ти не готовий від усього відмовитись заради Мене.
Я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, виконає його аж до дня Ісуса Христа. Фил 1:6 UBIO
бо Його ціль – наше повне усиновлення.
Ми, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи всиновлення та викуплення нашого тіла. Рим. 8:23
Бачите, з усиновленням та сама ситуація: уже, але ще ні. Ми уже всиновленні, і на цій підставі Бог дав у наші серця Духа синівства, але ми в той же час іще очікуємо на всиновлення.
А тим часом наш Небесний Батько формує нашу привʼязаність. Любити – це в тому числі й відчувати привʼязаність. Любити Бога – це відчувати привʼязаність до Нього більше, аніж до будь-кого чи будь-чого.
Усиновлення – це не опіка, це не фостерна сімʼя. Усиновлення – це не тимчасово. Це – назавжди. Тому усиновлення вимагає посвячення. Часом сімейні пари у пориві натхнення заявляють: ми хочемо усиновити чоритрох дітей. Вот є діти з однієї біологічної сімʼї, ми би їх взяли. Нерозумно. Досвідчені пари їм в один голос скажуть: не робіть цього. Візьміть одну дитину. Відчуєте, що справляєтесь і схочете ще – візьмете ще.
Бо найгірше, що можна зробити з дитиною, – це усиновити її, а через якийсь час – віддати назад. Так, складно, так, тяжко, але на те воно й посвячення. Ти не можеш зрадити власних дітей. Ми є не можемо уявити, щоби хтось народив дітей, а потім віддав, бо вони складні. Так само ми не можемо уявити щоби Бог нас усиновив, а потім віддав назад, бо ми – складні діти. Ні. Усиновлення – це посвячення на все життя.
Бог посвятив Себе нам до кінця:
Я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, виконає його аж до дня Ісуса Христа. Фил 1:6 UBIO
Крім того, що усиновлення означає зміну положення, крім того що воно означає зміну природи, і крім того що воно означає пізнання, воно ще означає і посвячення.
Біблійні Апологети
Біблійні Апологети
Духовний розум, який дає Святий Дух, є основою подальших живих стосунків з Богом. Тому він і відкривається відразу, в момент народження згори.
Духовна ж людина про все це судить, а її саму ніхто не судить. Бо хто пізнав розум Господа, хто повчатиме Його? Ми ж маємо розум Христа! 1 Кор. 2:15,16 UTT
Πνευματικός – духовний. Πνεῦμα – це вітер, дихання, дух. Дух Божий – πνεῦμα τοῦ θεοῦ. Духовна людина – це та, яка оперує духовними поняттями і керується Святим Духом. Яка мислить по-духовному. Тобто це уже не звичайна людина. Духовний розум – це одна з характеристик нашої нової природи. Ми були душевними (ψυχικός), а стали духовними (πνευματικός). Духовний розум – це Божа мудрість або розум Христа.
9 months ago | [YT] | 1
View 0 replies
Біблійні Апологети
До народження згори мати перемінений розум неможливо, тому що його дає Святий Дух. Допоки немає Святого Духа – нікому міняти розум. Тому і духовні речі для такої людини не зрозумілі. Це для неї – дурниці.
Душевна людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство й вона не може цього зрозуміти, тому що це досліджується духовно. 1 Кор. 2:14 UTT
Ψυχικός – душевний, ψυχή – душа, в даному смислі – це внутрішнє єство, центр внутрішнього життя людини, що включає розум, почуття і волю. Душевна людина – це та, яка керується власним розумом, почуттями й рішеннями. Яка мислить по-життєвому. Тобто звичайна людина. І це логічно, бо чим іще керуватись, якщо немає Божого Духа? Ми всі приходимо в цей світ як душевні люди. І єдине, в такій ситуації можна зробити – це вести людину до Бога. Євангеліє зрозуміле кожній людині, а духовні речі – тільки народженій згори.
9 months ago | [YT] | 2
View 0 replies
Біблійні Апологети
Незмінений розум Біблія називає людською мудрістю (1Кор. 2:5), у крайньому її прояві – переверненим або перекрученим розумом (Рим. 1:28). Змінений розум Біблія називає Божою мудрістю або розумом Христа (1Кор. 2:6–16), а його довершена стадія – це муж досконалий у міру зросту Христової повноти, рос. “муж совершенный в меру полного возраста Христова” (Еф.4:13).
9 months ago | [YT] | 1
View 0 replies
Біблійні Апологети
Яке прекрасне Боже усиновлення!
• Воно змінює наше положення, і ми тепер – діти Божі.
• Воно міняє нашу природу, і ми стаємо схожими на Небесного Батька.
• Воно відкриває нам пізнання Небесного Батька.
• І воно викликає взаємне посвячення Його нам, а нас – йому.
www.facebook.com/cmaypoc
10 months ago | [YT] | 2
View 0 replies
Біблійні Апологети
Усиновлення робить можливим взаємне посвячення Небесного Батька нам і нас Небесному Батькові. Посвячення формує стосунки. А це – найголовніше. Тоді все решта – уже не проблема.
www.facebook.com/cmaypoc
10 months ago | [YT] | 2
View 0 replies
Біблійні Апологети
Аврааме, я тебе люблю, а тепер покажи як ти мене любиш. Принеси сина свого, єдиного, якого ти любиш, Мені в жертву. Я справді найдорожчий за все у твоєму житті?
А які у нас аргументи? Наш Небесний Батько віддав нам найдорожче, що у Нього було – Єдинородного Сина. Подарував нам Святого Духа. Посвятив і Себе Самого нам.
Він щодня показує нам наскільки Він нас любить. І це Його посвячення формує нашу до Нього привязаність, а привʼязаність у свою чергу культивує наше Йому посвячення. Ти не можеш бути посвяченим тому, хто тобі байдужий.
Усе визнаю за втрату, порівняно з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа, задля Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа. Фил. 3:8
Вот де цінність. Вот де посвячення. Тоді все решта відбудеться само собою:
Кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь. Як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення. Рим. 6:16-19 UBIO
Якщо я посвячений Богу, уже питання інакше і не стоїть. Звісно ж, Отче, бери все що в мене є і всього мене! Що я іще можу для Тебе зробити? Ти ж так мене любиш!
www.facebook.com/cmaypoc
10 months ago | [YT] | 2
View 0 replies
Біблійні Апологети
Бог формує нашу до Нього привʼязаність. Він повинен стати найдорожчим у нашому житті. Єдиним дорожчим за будь-кого і будь-що.
А як Він вирушав у дорогу, один підбіг, упав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя? Ісус сказав йому: Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог. Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір? Той сказав йому: Учителю, усе це я зберіг з малих літ! Поглянувши на нього з любов’ю, Ісус сказав йому: Одного бракує тобі: піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, — і будеш мати скарб на небі. А тоді приходь, [бери свій хрест] і йди за Мною! Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений, бо мав велике багатство. Марка 10:17-22 UTT
Чому Ісус тут пропускає перші чотири заповіді із Закону? Щоби привести його до його проблеми. Ти виконуєш заповіді, але серце твоє не зі мною. Ти не готовий від усього відмовитись заради Мене.
www.facebook.com/cmaypoc
10 months ago | [YT] | 2
View 0 replies
Біблійні Апологети
Бог посвятив Себе нам до кінця:
Я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, виконає його аж до дня Ісуса Христа. Фил 1:6 UBIO
бо Його ціль – наше повне усиновлення.
Ми, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи всиновлення та викуплення нашого тіла. Рим. 8:23
Бачите, з усиновленням та сама ситуація: уже, але ще ні. Ми уже всиновленні, і на цій підставі Бог дав у наші серця Духа синівства, але ми в той же час іще очікуємо на всиновлення.
А тим часом наш Небесний Батько формує нашу привʼязаність. Любити – це в тому числі й відчувати привʼязаність. Любити Бога – це відчувати привʼязаність до Нього більше, аніж до будь-кого чи будь-чого.
www.facebook.com/cmaypoc
10 months ago | [YT] | 2
View 0 replies
Біблійні Апологети
Усиновлення – це не опіка, це не фостерна сімʼя. Усиновлення – це не тимчасово. Це – назавжди. Тому усиновлення вимагає посвячення. Часом сімейні пари у пориві натхнення заявляють: ми хочемо усиновити чоритрох дітей. Вот є діти з однієї біологічної сімʼї, ми би їх взяли. Нерозумно. Досвідчені пари їм в один голос скажуть: не робіть цього. Візьміть одну дитину. Відчуєте, що справляєтесь і схочете ще – візьмете ще.
Бо найгірше, що можна зробити з дитиною, – це усиновити її, а через якийсь час – віддати назад. Так, складно, так, тяжко, але на те воно й посвячення. Ти не можеш зрадити власних дітей. Ми є не можемо уявити, щоби хтось народив дітей, а потім віддав, бо вони складні. Так само ми не можемо уявити щоби Бог нас усиновив, а потім віддав назад, бо ми – складні діти. Ні. Усиновлення – це посвячення на все життя.
Бог посвятив Себе нам до кінця:
Я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, виконає його аж до дня Ісуса Христа. Фил 1:6 UBIO
www.facebook.com/cmaypoc
10 months ago | [YT] | 2
View 0 replies
Біблійні Апологети
Крім того, що усиновлення означає зміну положення, крім того що воно означає зміну природи, і крім того що воно означає пізнання, воно ще означає і посвячення.
www.facebook.com/cmaypoc
10 months ago | [YT] | 2
View 0 replies
Load more