Розумна Політика

День захисників і захисниць. Ви — одні з тих, завдяки кому українська держава існує і продовжує виборювати свою свободу.

Дякую героїчним бійцям на передовій, які, не шкодуючи свого життя і здоров’я, тримають фронт проти агресора. Кожному й кожній: у тилу, у шпиталях, навчальних центрах, на оборонних заводах — усім, хто щодня тяжко працює, заради майбутнього наших дітей.

Серед вас — різні люди: професійні військові, учителі, фермери, бізнесмени. Кожен мав своє життя, свої плани й мрії. Але у вирішальний момент усіх вас об’єднало головне — захист рідної землі.

Завдяки вам Україна не випалена пустеля і не колонія, а суверенна і незалежна країна, яка, попри усі намагання ворога, живе, бореться і долає тяготи війни. Українці не опускають рук і не впадають у зневіру, бо мають, на кого рівнятись.

Цей день має слугувати усім нам нагадуванням: вдячність і повага — не просто гучні гасла. Це завжди конкретні дії. Держава повинна захищати своїх воїнів так само завзято, як вони захищають її.

Гідне грошове забезпечення, зрозумілі терміни служби, якісна реабілітація і допомога — першочергові зобов’язання перед нашими захисниками. Водночас, гарантії можливостей для самореалізації та соціального захисту учасників бойових дій, ветеранів, членів їх родин — іспит, який нам як державі та суспільству належить скласти.

Низький уклін усім, хто стоїть за Україну! Вічна пам'ять і шана полеглим героям. Слава Україні! Слава її захисникам і захисницям!

2 days ago | [YT] | 64

Розумна Політика

Ветеранська політика має бути серед найбільших пріоритетів держави. Станом на 2024 рік в Україні було офіційно зареєстровано 1,2 млн ветеранів. А після завершення війни їх кількість зросте в рази.

За понад десять років збройної агресії росії в Україні так і не напрацьована сучасна система підтримки ветеранів. Ми досі розбираємось із базою – доступом до якісної медицини та реабілітації, можливостями перекваліфікації та працевлаштування, інтеграцією у громади.

Світ уже проходив цей шлях. Після Другої світової війни США запустили програму G.I.Bill, яка допомогла мільйонам ветеранів не просто повернутися до мирного життя, а стати рушієм економіки, науки, бізнесу.

Україна має запозичити такий успішний досвід, щоб створити умови для гідного життя тих, хто захищав нашу державу.

Детально про це написав у блозі для Цензор.нет👇

censor.net/ua/blogs/3576730/g-i-bill-dlya-ukrayiny…

3 days ago | [YT] | 24

Розумна Політика

Можливо, останній шанс зупинити нову Велику війну

Сьогодні була чергова важка ніч для України. Агресор знову бив по мирних українських містах, оселях українських родин, нашій інфраструктурі і підприємствах. На жаль,серед наших громадян знову є поранені і загиблі. Щире співчуття рідним і близьким загиблих, найскорішого одужання пораненим. Але цього разу разом із нами атаки зазнала сусідня Польща і це, безумовно, новий виток ескалації.

Це не перший випадок, коли російські дрони залітають на території наших західних сусідів, країн-членів НАТО. Вже були перетини кордону та прильоти і в Польщі, і в Румунії.Але, мабуть, вперше це відбулося так зухвало і демонстративно, що змусило піднімати в повітря авіацію Польщі і союзників по НАТО. Таке підняття ставок з боку агресора підводить Європу та весь світ впритул до нової Великої війни, що може стати останньою для континенту.

Наївно було думати, що вогнище війни, яке вже три з половиною роки палає в центрі Європи, не буде розповзатись. Що градус ескалації можна вічно тримати на одному рівні, сподіваючись, що бойові дії не торкнуться більше жодної країни. Сьогодні весь світ отримав чергове підтвердження, що це не так.  

Стратегія «дати сторонам ще трошки повоювати» не прискорює досягнення миру. Навпаки, підвищує ризики скочування до Третьої світової війни. Тому світ має реагувати. Потрібно змусити агресора до продуктивних переговорів. Новими санкціями, жорсткою позицією про неприпустимість продовження військових дій, демонстрацією згуртованості і готовності дати відсіч. Це те, чого зараз чекає Україна від наших західних союзників.

Більше не можна вдавати, що безкінечні театральні перемовини делегацій без повноважень можуть щось вирішити. Замість виставкових «зустрічей» – серйозні переговори. З конкретними наслідками, якщо агресор буде їх уникати.

На жаль, це, мабуть, останнє вікно можливостей для припинення бойових дій. Війну неможливо контролювати. Можна управляти мирним процесом. Залишається тільки сподіватися, що світовим лідерам стане політичної волі для того, щоб дотиснути агресора та розблокувати мирний процес, а українській владі – бажання скористатись цією ситуацією, щоб припинити кровопролиття, добитися припинення вогню .

І ще раз хочу наголосити, що Європі потрібна нова система колективної безпеки. З чіткими протоколами реагування на агресію. Із зрозумілими і системними гарантіями безпеки для всіх учасників. І частиною цієї колективної системи неодмінно має бути Україна.

3 weeks ago | [YT] | 32

Розумна Політика

Цими днями працюю в Польщі. Беру участь у 34-му Економічному форумі в Карпачі.

Насичений порядок денний, багато дискусій. Основна тема — трансформації у світі і майбутнє Європи.

Важливо, щоб голос України був донесений і почутий!

1 month ago | [YT] | 67

Розумна Політика

Сьогодні — перший дзвоник. День, коли наповнюється сміхом шкільне подвір’я, коли очі дітей світяться цікавістю та мріями.

Так, ми живемо у важкий час. Але саме наші діти — найбільша гордість і надія України. Вони йдуть вперед, відкривають нові знання і вчаться мріяти.

Нехай цей навчальний рік стане для них роком радості, цікавих відкриттів та віри в майбутнє.

З Днем знань!

1 month ago | [YT] | 56

Розумна Політика

Україна 2030: яке майбутнє ми можемо збудувати?

Напередодні Дня Незалежності України зазвичай звучить багато роздумів і оцінок. Хтось занурюється в історію, шукаючи у минулому "золоті часи". Інші – підбивають підсумки: пишаються здобутками або, навпаки, підраховують збитки і втрати. Градус суспільних емоцій коливається від захоплення статусом України як "форпосту демократичних цінностей" до темних "пророцтв" про втрачену перспективу.

Хотілося б уникнути емоційних гойдалок і чергових "зрад – перемог". Натомість запропонувати своє позитивне бачення, як має виглядати наша мирна, успішна і дорога країна у 2030 році. Не через призму статистики або, навпаки, метафоричних образів на кшталт "сталевого дикобраза". А через три сюжети. Три сюжети про Україну 2030 – країну, де хочеться жити.

"Україна у 2030 році – це країна, де хоче вчитися молодь". Війна з Росією катастрофічно загострила наші демографічні проблеми, одним із яскравих проявів яких є скорочення кількості абітурієнтів у закладах вищої освіти (ЗВО). За даними Міністерства освіти і науки України, у 2023 році майже 400 тисяч українських учнів перебували за кордоном. З високою ймовірністю, більшість із них стануть абітурієнтами іноземних університетів. Згідно з дослідженням, проведеним фондом savED, 26% української молоді виявили бажання виїхати на навчання за межі України. Враховуючи це, не дивно, що кількість запитів на навчання українців за кордоном зросла на 30%, а за даними Статистичного управління Австрії, кількість вступників з України до австрійських вишів збільшилася на 60% з 2021 року.

При цьому кількість абітурієнтів до ЗВО України поступово зменшується – у 2024 році на 80 тисяч осіб порівняно з 2023 роком (приблизно на 30%). Якщо додати до цього те, що українські університети є "нечастими гостями" рейтингів найкращих світових вишів, то приходить реальне розуміння "дамоклового меча" відсутності мотивованих та кваліфікованих людей, котрі будуть відбудовувати Україну після війни. Саме тому молодь, яка залишається для навчання та перших кроків у дорослому житті в Україні, є основним індикатором наявності позитивного майбутнього у нашому суспільстві.

Тому державна політика має враховувати необхідність всебічної підтримки українських родин. Потрібні не тільки матеріальні стимули: підвищення виплат при народженні дитини, адресна матеріальна допомога на дитяче харчування, одяг, книги, спрощення доступу родин до іпотечного кредитування для поліпшення житлових умов. Але і допомога у вихованні, освіті, культурному розвитку дитини. Підтримання та розвиток мережі дошкільних, шкільних та позашкільних закладів освіти. Розвиток медицини. Профілактика хвороб. Популяризація здорового способу життя та створення для цього відповідної інфраструктури. А головне – створення умов для творчої, економічної самореалізації молоді, яка не повинна шукати щастя, блукаючи світом. Потрібно зробити так, щоб вони могли спокійно жити, розвиватись, вчитися і створювати сім'ї на Батьківщині.

"Україна у 2030 році – це країна, де люди хочуть і мають можливість придбати житло". Відсутність власної оселі є незадоволеною базовою потребою українців. Станом на початок "коронавірусної кризи", за оцінками представників будівельного бізнесу, кожен сьомий українець не мав власного житла, а 70% житлового фонду було застарілим та зношеним.

Більше того, 54% українців мешкали у перенаселеному житлі – тоді як у Великій Британії, Франції, Німеччині цей показник становить в середньому 7%. На одного українця маємо 24 квадратних метри, а в країнах Європи в середньому – 60 квадратних метрів. Саме наявність власного дому стане значним стимулом для людей планувати і будувати своє майбутнє в Україні.

З урахуванням того, що ця статистика погіршилася на фоні руйнування житлового фонду внаслідок бойових дій, не варто бути занадто оптимістичними у сподіваннях, що після війни українці стануть настільки заможними, щоб одразу купувати житло й оплачувати його повну вартість. В особливо вразливому становищі – біженці, які будуть повертатись на Батьківщину, вимушені переселенці, яким ще довго буде конче потрібна допомога в соціальному облаштуванні. А ось доступний на 10-20 років іпотечний кредит, процентна ставка за яким є однозначним числом (на рівні 5-7%), може стати реально працюючим фінансовим інструментом не тільки вирішення житлових проблем українців, але й ознакою відновлення економіки, локомотивом якої виступить будівельна галузь.

Третій важливий момент: "Україна у 2030 році – це країна, в яку хочеться інвестувати суму понад 600 тисяч гривень терміном понад 5 років". Не буду перевантажувати текст переліком місць, що займає Україна в авторитетних світових рейтингах інвестиційної привабливості, таких як Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) або Індекс верховенства права (Rule of Law Index). Наша країна, м'яко кажучи, не перебуває там на топових позиціях, а творці деяких рейтингів не проводять поточну оцінку позицій України через війну.

Статистика прямих іноземних інвестицій, яку сумлінно надає нам Національний Банк України, підтверджує брак "рожевих фарб" у цій сфері: у 2024 році Україна отримала 3,33 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій – це на 1,6 мільярди менше, ніж роком раніше. Тенденція зниження інвестицій зберігалася і в першому кварталі 2025 року. Отже, гостро стоїть проблема формування внутрішнього фінансового ринку із захищеними правами дрібного інвестора як надійного інвестиційного джерела для економіки України.

Деякого уточнення потребує філософія вищенаведеного принципу. Люди мають захотіти вкладати гроші, сума яких перевищує мінімум повернення коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у випадку банкрутства банку (якраз 600 тис. грн. після закінчення воєнного стану). Тобто очікування винагороди, рентабельності проєкту, дохідності за певного рівня ризиків мають перевищувати процент за банківським депозитом у межах, гарантованих державою. При цьому кошти мають бути інвестовані і працювати в проєктах довгостроково, а не в межах короткотривалих прибутків в інтервалі до одного року, що найчастіше має спекулятивний характер.

Як втілити ці сюжети на практиці? Згадаємо досвід Великої Британії під час Другої Світової війни – доповідь Беверіджа ("Beveridge Report") для британського Парламенту у 1942 році. У ній містився науковий аналіз основних соціально-економічних проблем та чітке визначення кроків щодо трансформації моделі економічного розвитку. Саме цей документ став інтелектуальним маніфестом формування концепції "держави загального добробуту" (соціальна держава у сучасному розумінні). Він мав неабиякий вплив на еліти Британії: вони усвідомили необхідність зняття соціальної напруги та загроз революційних катаклізмів. Одночасно воююча нація отримала чітке розуміння тих благ та переваг організації суспільного життя, які варто захищати зі зброєю в руках.

Зараз Україна дуже потребує власного аналогу "доповіді Беверіджа", що не просто діагностує наявні "хвороби" економічного розвитку (деіндустріалізація, надмірна залежність публічних фінансів від зовнішньої підтримки), але і міститиме "план лікування", встановлює очевидні соціально-економічні вигоди для звичайного українця у майбутньому.

Національною ідеєю майбутньої України має стати не "сталевий дикобраз", як країна-казарма і не "фронтир Заходу та форпост ліберальних цінностей", а "конкурентоспроможність, захищеність, стабільність і прогнозованість" для власних громадян та економіки. Такою команда "Розумної Політики" бачить Україну у 2030 році, а поки вітаємо нашу країну з черговою річницею її Незалежності!

1 month ago | [YT] | 50

Розумна Політика

🇺🇦 З Днем Державного Прапора!

Наш стяг — це код свободи й гідності, символ єдності та стійкості.

Синій колір — мирне небо, про яке мріє кожен українець. Жовтий — наші безкраї поля, земля, що годує та дає силу. Разом вони творять Україну — ту, яка була, є і буде.

Під нашим прапором ми боремося, працюємо, мріємо й тримаємося разом.
Хай він завжди гордо майорить над мирною Україною!

1 month ago | [YT] | 71

Розумна Політика

Україні потрібні рішення: «на паузу» можна поставити все, крім життя людей і майбутнього держави


Напередодні 34-річниці незалежності перед країною постає одне єдине найважливіше запитання – продовжувати війну чи погоджуватись на мир. Питання надзвичайної ваги, від якого залежить подальша доля країни, життя, без перебільшення, мільйонів людей. Тому відповідь не може бути надиктована якимись ідеологічними, політичними або тим більше особистими міркуваннями – тільки відповідальність і врахування реалій. Тож давайте до них і звернемось.

За три з половиною роки війни за межі України виїхало майже 15% населення. За різними оцінками кількість біженців оцінюється на рівні 6-8 мільйонів осіб. Від 4,6 до 4,9 мільйонів внутрішніх переселенців, більшість з яких не має постійної роботи і постійного житла. Ми не знаємо реальні цифри безповоротних втрат загиблими серед військових та цивільних, але можна уявити що за 3,5 роки війни мова йде вже не про десятки, а, на жаль, про сотні тисяч.

Ситуація в оборонному секторі. Тисячі випадків дезертирства щомісяця. Загальна оцінка випадків СЗЧ – більше 200 тисяч. Хоча частина з цих військовослужбовців повернулась до лав ЗСУ, цифра все одно виглядає загрозливою. Строки демобілізації для військовослужбовців не визначені. Добровільної мобілізації майже немає. Натомість буквально щодня соціальні мережі вибухають десятками фактів примусової «бусификації». Безумовно, певна кількість випадків – це ворожі інформаційно-психологічні операції, але вже є багато цілком доведених справ про порушення прав громадян під час мобілізації.

Оборонний сектор роз’їдає корупція. Десятки мільярдів гривень йдуть у «пісок» недобудованих і неякісних фортифікацій, бракованих мін. Осідають у кишенях недоброчесних чиновників і ділків, оббирають армію і країну на закупках продуктів харчування.

Ситуація в економіці далека від стабільності. Тільки за попередніми оцінками Світового банку, Європейської Комісії та ООН (RDNA4), на кінець 2024 року сумарні збитки України становили близько 589 млрд доларів. Зрозуміло, що за вісім місяців цього року збитки тільки зросли.

Країна виживає за рахунок зовнішньої допомоги, значна частина з якої – це боргові зобов’язання. І до цього часу не відомо, скільки буде продовжуватись ця допомога і чи буде її достатньо вже у наступному році. Самі представники влади оцінюють рівень потреб державного бюджету у зовнішньому фінансуванні на рівні 20 мільярдів доларів. Гарантій по цих коштах немає. Зростають податки і адміністративний тиск на бізнес, що призводить до закриття малого та середнього бізнесу, ФОПів.

Спостерігається падіння промислового виробництва. Дефіцит зовнішньої торгівлі товарами б’є рекорди. При цьому рівень мінімальної пенсії та зарплати «заморожений», а безробіття, за оцінками експертів, сягає 17%. У країні тримається двозначна інфляція. Не дивлячись на обіцяний мораторій на підвищення житлово-комунальних тарифів для населення, ціни на електроенергію, утримання будинків та прибудинкових територій – зростають.

Минулого місяця відбулась відставка уряду. Обрано новий, половина з якого – представники старого Кабінету Міністрів, яких поміняли місцями або направили в інші міністерства. Контролю над ситуацією в економіці відновити не вдається. Зберігається ризик подальшого зростання цін.
І на цьому фоні активізувалися переговори про завершення війни. Дивно, але до них Україна виявилась повністю не готова. «Мирний план», презентований у минулому році – забутий. Від ідеї про кордони 1991 або 2022 вже де-факто відмовились, погодившись на припинення вогню за лінією розмежування в березні цього року. Нових чітких критеріїв потенційної мирної угоди немає. Вони постійно змінюються. Замість вироблення конкретних умов, які б стосувалися не тільки територій, але і прав людей, українського бізнесу, чиї активи залишились на окупованих територіях, питань гарантій безпеки, – у розпалі пафосна дискусія про «червоні лінії», яку ведуть здебільшого різні пропагандисти у соціальних мережах. Але це тільки спосіб відволікти увагу людей.

Зараз Україні потрібна позиція, план, переговорні установки. Усе, секретні наради 5-6 «ефективних менеджерів» себе вичерпали. Це доконаний факт, про який свідчить нинішня ситуація.
На міжнародному треку. Потрібно негайно провести перемовини із нашими партнерами про те, на який обсяг допомоги – політичної, військової, фінансової – ми можемо розраховувати, щонайменше у наступному році. Визначити із ними умови перебування наших біженців у їх країнах і розуміти, чи будуть продовжені соціальні програми.

У державному управлінні – змусити уряд підготувати реалістичну – не передвиборну, не рекламну, програму діяльності. Негайно приступити до підготовки державного бюджету на наступний рік. Ключова увага до забезпечення потреб ЗСУ та громадян. Допомога переселенцям. Вирішення проблем безробіття і контроль над тарифами. Якщо і цей уряд не у змозі це зробити, провести блискавичні кадрові зміни. Більше немає місця для «слайдів».

Забезпечити нормативну базу для захисту прав людей під час мобілізації. Матеріальні стимули замість примусу. Чітке розуміння умов і термінів проходження військової служби. Прийняття закону про демобілізацію.
Унеможливити корупцію в оборонній сфері і припинити підкилимну боротьбу за повноваження та підпорядкування із антикорупційними органами. Все це – після завершення війни. Чіткий контроль над державними замовленнями. Дозвіл на експорт зброї, яку наша промисловість має можливість виробляти вище за потреби фронту.

Припинити пропагандистський вал у ЗМІ. Він більше не працює. Реально розібратись у ситуації, тверезо оцінити свої сили і на цій основі прийняти зважене рішення.
На тлі перемовин, які відбулись на Алясці між президентами США та країни-агресора окремі «експерти» зсередини і ззовні пропонують нам взяти дипломатичну «паузу» і просто воювати. Ми вже це проходили і заплатили за небажання думати непідйомну, непомірну ціну.

Так, перемовини можна поставити на «паузу», як ролик з улюбленим політиком чи блогером у соціальній мережі. Як виявилось, можна навіть це зробити із Конституцією. Але проблема в тому, що на паузу не можна поставити людське життя і з цим необхідно рахуватись у першу чергу. І якщо держава визначила для себе, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку як найвищу соціальну цінність – цього необхідно неухильно дотримуватись. І пам’ятати про це, приймаюче кожне державне рішення.

1 month ago | [YT] | 40

Розумна Політика

Мобілізація чоловіків після 55 років: служба на передовій — лише за вибором, а не за примусом!

Мобілізація людей віком 55+ стала серйозним викликом для Збройних Сил України. ТЦК часто не зважають на стан здоров’я чи фізичні можливості, визнаючи «придатними» усіх без винятку. Коли ж такі військовослужбовці потрапляють до бойових підрозділів, швидко виявляється: не кожен здатен ефективно виконувати завдання на передовій.

Це не означає, що вони не можуть бути корисними для оборони. Навпаки — досвід і навички людей старшого віку незамінні у ремонтних батальйонах, роботі з технікою та озброєнням, у розробці дронів, зв’язку, логістиці чи водінні. Там, де потрібні руки, знання й розум, їхній внесок може бути визначальним. І багато хто, знаючи, що не потрапить на лінію зіткнення, не ховався б від мобілізації.

Саме тому команда «Розумної Політики» зареєструвала законопроєкт №13623, який передбачає, що чоловіки старше 55 років несуть службу в районах, де не ведуться бойові дії. Якщо людина розуміє, що має сили й бажання воювати на передовій — то може обрати такий формат служби добровільно.

Це — реальний захист прав людей. Такий підхід збереже життя, підвищить ефективність мобілізації та зменшить ганебне явище «бусифікації». Служба повинна бути не покаранням, а свідомим внеском у захист країни.

https://youtu.be/VqNy0oTgzQY?si=UTSVT...

1 month ago | [YT] | 14

Розумна Політика

‼️Криза в мирному врегулюванні – наслідок політики діючої влади

Зустріч на Алясці стала фактом. Україну будуть обговорювати без України – це те, чого з перших дній війни ми прагнули уникнути. Можливо, навіть з’являться домовленості, які будуть покладені нам на переговорний стіл як нова дорожня карта до мирного врегулювання. Вже зрозуміло, що це не буде походити на «мирний план», який з таким пафосом минулого року нам презентувала українська влада.

Зберігається шанс на те, що на зустрічі Дональда Трампа з очільником кремля не буде досягнуто жодної угоди. Але чи продовження війни стане відповіддю на сподівання мільйонів українських громадян, що хочуть миру?

Нажаль, нинішній розвиток подій – це наслідок безініціативної, лінійної політики, яку проводила українська влада весь цей час. Для завершення війни ми могли б ініціювати багатосторонні переговори, щодо європейської безпеки. Спільно з нашими союзниками шукати відповіді на безпекові питання, прийнятні для всіх. Навіть після провалу переговорів у Стамбулі, підтримувати рамку двосторонніх консультацій і, можливо, знайти компромісне рішення набагато раніше і без нав’язаних із зовні територіальних втрат.
Для того, щоб досягти бажаного для нас результату, потрібно було пропонувати рішення і залучати союзників до їх просування. Не йти у фарватері політики союзників, що мають у нашому конфлікті власні інтереси, а відстоювати власні.
Світова кон’юнктура змінилась. Змінились інтереси союзників і ми отримали ситуацію, в якій Україна має найслабші за весь час позиції.
Навіть зараз було б ще не пізно виступити з ініціативою про перемовини за участю не тільки США та рф, але і України та європейських країн. Не нова Ялта, як геополітична «угода», а нові Гельсінкі, де за рахунок діалогу можна було б розв’язати питання безпеки в Європі та повоєнних гарантій Україні. Визначити параметри режиму припинення вогню, забезпечити міжнародний механізм його підтримання та верифікації.
Вибір між принизливим та дуже поганим – не той результат, на який сподівався український народ і мужньо боролись наші захисники довгі 3,5 роки.

t.me/Dmytro_Razumkov_official/4299

1 month ago | [YT] | 30