Привіт усім, хто пам‘ятає) Я пишу рідко, та сьогодні у мене День Народження. І я б хотів дещо сказати. Минулий ДН я не святкував, мабуть, як і більшість українців у 2022, зі зрозумілих причин.
Рівно рік тому у цей день я ходив вулицями Львова і шукав роботу. На той момент ми з другом ночували у підвалі абсолютно незнайомих людей, вранці допомагали будувати блокпост, а потім волонтерили у гуманітарному центрі, де мали можливість харчуватися раз на день. Гроші закінчувалися і потрібно було щось робити. Я не пам‘ятаю як саме, але все сталося буквально в 1 секунду — я побачив зачинене віконце і зрозумів, що відкрию КІІТ — маленьке віконце з кавою та їжею. Без знань, без грошей, ми з друзями це зробили. У нас нічого не було, все робилося в борг. Було лише бажання працювати, щоб не думати. І рухатися вперед. Бо позаду вже нічого не лишилося. Тоді мені було байдуже на втрачене житло, мене хвилювало тільки одне, вірніше один. Той, хто не був тоді поряд зі мною і чия доля мені досі невідома.
Пройшов рік і сьогодні я хочу побажати собі те саме, що і тоді — і ні, це не перемога.. я знаю, що вона обов’язково настане коли прийде час. Моє бажання набагато меншого масштабу і більш особисте. Я хочу знайти свого кота. Це все. Якщо ви дивилися КІІТ або ГМ, то знаєте, що його звати Містер Кіт. І я втратив його минулого року під час окупації Київщини. Ми жили з ним вдвох в Ірпені, але зараз я не знаю де він, та продовжую шукати.
Віконце КІІТ з кавою та їжею, в цілих 5 квадратних метрів у центрі Львова було назване на його честь. На честь Містера Кота. Це він мене врятував. Це він вже рік кожного дня змушує мене прокидатися, іти на роботу, готувати їжу і чекати на наступну поїздку додому. Я вже рік живу на 2 міста, Київ і Львів. 2 точки у Львові і 1 в Києві. Звучить круто, знаю. Але ні, це поки не про бізнес. У мене досі немає зарплати. Єдиний хороший бонус мати власну кав’ярню — можна поїсти там безкоштовно 😏 Загалом, це щоденна робота майже без вихідних протягом року для мене, Вані, Дарини і моєї мами. Ми також працевлаштували ще 5 людей, всі, до речі як і ми, переселенці. Не жаліємося, не чекаємо на диво, а просто працюємо. Годуємо людей справжньою їжею. І сплачуємо податки. Робимо те, що можемо. Як і всі зараз. Допомагаємо собі і країні.
Завдяки КІІТ я маю можливість майже кожного тижня повертатися додому і шукати Кота. Бо не можу не шукати. Це фото зроблене 2 дні тому у Ворзелі. Ось-ось буде темно і я матиму вертатися назад. А зранку знову ходити вулицями, клеїти оголошення і гукати — КІІТ.. кііт..
Тож сьогодні мій день народження. І я хочу попросити всіх знайомих, друзів і підписників, які хотіли б привітати мене — привітайте. Мені дійсно потрібна підтримка, але не для себе. Для КІІТ. На жаль, приготування страв — це лише 10% того, чим потрібно займатися. І не все суцільна романтика, як здається. Але я пообіцяв Коту, що КІІТ буде колись у кожному місті — бо він того вартий. Це була моя мрія дуже багато років — невеличке місце з власною кухнею, де я міг би готувати все, що забажаю. Показувати рецепти на Ютубі — це класно. Але коли люди можуть прийти і спробувати — зовсім інше. Я стільки років боявся це зробити, почати, а залишившись без нічого, у чужому місті, зробив. Але навіть не можу зупинитися і порадіти. Це дійсно так — Кіт врятував мене рік тому. А я його — не зміг. Я завдячую йому всім. І віддав би все, аби знову обійняти його. Тому і шукаю.
Хто слідкував цей рік за короткими повідомленнями, а, можливо, і бачив щось про КІІТ у новинах — вже знають нашу історію. Що ж, я майже ніколи не розповідаю нічого, але сьогодні поділюся новиною — завтра ми нарешті зустрінемося з Ярославом Івановичем — незмінним оператором обох Ютуб-каналів, і будемо знімати 2 Випуски для КІІТ та ГМ — про все, що сталося за рік. Випуски вийдуть вже дуже скоро, тому перевірте чи ввімкнені у вас сповіщення на Ютубі.
Ну а щодо дня народження — привітати можна за реквізитами нижче. Всі зібрані кошти підуть на розвиток КІІТ і пошуки Містера Кота.
Тримайся, малий. Де б ти не був. Я шукаю. ♥️
P.S. Щиро дякую всім за підтримку і допомогу. Віддячу як зможу — нові рецепти на Ютуб вже скоро. Життя продовжується, і їсти всім треба. Аби бути сильними. На зло ворогам. Слава Україні!
Голодный Мужчина
Привіт усім, хто пам‘ятає)
Я пишу рідко, та сьогодні у мене День Народження. І я б хотів дещо сказати. Минулий ДН я не святкував, мабуть, як і більшість українців у 2022, зі зрозумілих причин.
Рівно рік тому у цей день я ходив вулицями Львова і шукав роботу. На той момент ми з другом ночували у підвалі абсолютно незнайомих людей, вранці допомагали будувати блокпост, а потім волонтерили у гуманітарному центрі, де мали можливість харчуватися раз на день. Гроші закінчувалися і потрібно було щось робити. Я не пам‘ятаю як саме, але все сталося буквально в 1 секунду — я побачив зачинене віконце і зрозумів, що відкрию КІІТ — маленьке віконце з кавою та їжею. Без знань, без грошей, ми з друзями це зробили. У нас нічого не було, все робилося в борг. Було лише бажання працювати, щоб не думати. І рухатися вперед. Бо позаду вже нічого не лишилося. Тоді мені було байдуже на втрачене житло, мене хвилювало тільки одне, вірніше один. Той, хто не був тоді поряд зі мною і чия доля мені досі невідома.
Пройшов рік і сьогодні я хочу побажати собі те саме, що і тоді — і ні, це не перемога.. я знаю, що вона обов’язково настане коли прийде час. Моє бажання набагато меншого масштабу і більш особисте. Я хочу знайти свого кота. Це все. Якщо ви дивилися КІІТ або ГМ, то знаєте, що його звати Містер Кіт. І я втратив його минулого року під час окупації Київщини. Ми жили з ним вдвох в Ірпені, але зараз я не знаю де він, та продовжую шукати.
Віконце КІІТ з кавою та їжею, в цілих 5 квадратних метрів у центрі Львова було назване на його честь. На честь Містера Кота. Це він мене врятував. Це він вже рік кожного дня змушує мене прокидатися, іти на роботу, готувати їжу і чекати на наступну поїздку додому. Я вже рік живу на 2 міста, Київ і Львів. 2 точки у Львові і 1 в Києві. Звучить круто, знаю. Але ні, це поки не про бізнес. У мене досі немає зарплати. Єдиний хороший бонус мати власну кав’ярню — можна поїсти там безкоштовно 😏
Загалом, це щоденна робота майже без вихідних протягом року для мене, Вані, Дарини і моєї мами. Ми також працевлаштували ще 5 людей, всі, до речі як і ми, переселенці. Не жаліємося, не чекаємо на диво, а просто працюємо. Годуємо людей справжньою їжею. І сплачуємо податки. Робимо те, що можемо. Як і всі зараз. Допомагаємо собі і країні.
Завдяки КІІТ я маю можливість майже кожного тижня повертатися додому і шукати Кота. Бо не можу не шукати.
Це фото зроблене 2 дні тому у Ворзелі. Ось-ось буде темно і я матиму вертатися назад. А зранку знову ходити вулицями, клеїти оголошення і гукати — КІІТ.. кііт..
Тож сьогодні мій день народження. І я хочу попросити всіх знайомих, друзів і підписників, які хотіли б привітати мене — привітайте. Мені дійсно потрібна підтримка, але не для себе. Для КІІТ. На жаль, приготування страв — це лише 10% того, чим потрібно займатися. І не все суцільна романтика, як здається. Але я пообіцяв Коту, що КІІТ буде колись у кожному місті — бо він того вартий. Це була моя мрія дуже багато років — невеличке місце з власною кухнею, де я міг би готувати все, що забажаю. Показувати рецепти на Ютубі — це класно. Але коли люди можуть прийти і спробувати — зовсім інше. Я стільки років боявся це зробити, почати, а залишившись без нічого, у чужому місті, зробив. Але навіть не можу зупинитися і порадіти. Це дійсно так — Кіт врятував мене рік тому. А я його — не зміг. Я завдячую йому всім. І віддав би все, аби знову обійняти його. Тому і шукаю.
Хто слідкував цей рік за короткими повідомленнями, а, можливо, і бачив щось про КІІТ у новинах — вже знають нашу історію. Що ж, я майже ніколи не розповідаю нічого, але сьогодні поділюся новиною — завтра ми нарешті зустрінемося з Ярославом Івановичем — незмінним оператором обох Ютуб-каналів, і будемо знімати 2 Випуски для КІІТ та ГМ — про все, що сталося за рік. Випуски вийдуть вже дуже скоро, тому перевірте чи ввімкнені у вас сповіщення на Ютубі.
Ну а щодо дня народження — привітати можна за реквізитами нижче. Всі зібрані кошти підуть на розвиток КІІТ і пошуки Містера Кота.
Тримайся, малий. Де б ти не був.
Я шукаю. ♥️
P.S. Щиро дякую всім за підтримку і допомогу. Віддячу як зможу — нові рецепти на Ютуб вже скоро. Життя продовжується, і їсти всім треба. Аби бути сильними. На зло ворогам. Слава Україні!
Здибаємось..
на КІІТ 😻
ПІДТРИМАТИ КІІТ:
👉 За посиланням — secure.wayforpay.com/payment/kiit
🐈 Моно: 4441 1144 2546 1892 (Сергій Стоян)
💳 Приват: 4149 4390 0129 2410 (Сергій Стоян)
PayPal — royjohnsony@gmail.com
Patreon — www.patreon.com/kiit
2 years ago | [YT] | 1,288