Це не про успішний успіх не про те, як заробити відро алмазів в перемішку з золотом. І навіть не про "падай-вставай". Це про "Came as you are, as you were, as I want you to be", бо саме цю пісню гурту Nirvana я наспівував 20 років тому, коли здобував професію "Фахівець з соціальної роботи"....
Частина перша "As you are"
Насправді соціальна робота мені подобалось, брав участь у олімпіадах, наукових конференціях, навіть статті маю надруковані у наукових добірках. По цій спеціальності пропрацював більше 11 років, був консультантом "Телефону довіри", психологом у "Кризовому центрі", соціальним педагогом у "Соціальному гуртожитку для дітей-сиріт". Пішов з цієї справи через "сцену", до якої мене завжди тягнуло. Це мені подобалось ще більше. Почав організовувати рок концерти, художні виставки, творчі івенти і т.п. Загалом більше 600 заходів, з яких більшість sold out.
З часом плавно перейшов до технічної підтримки, тих самих івентів - звук, світло, сценічні конструкції. На моєму супорті було біля 80% культурно масових заходів Житомира. Це мені неймовірно подобалось. Але не завжди так було. Саме на цьому етапі з'явилась пандемія, від якої постраждала найбільше саме креативна індустрія. Пам'ятаю той день, коли від ранку до обіду відмінились всі заплановані заходи. ВСІ, Карл, абсолютно всі!. Розгубленість, відчай, невідомість як далі. Логічно, що на цьому фоні з'явились фінансові проблеми, які вплинули на інші аспекти мого життя.
Частина друга "As you were"
До цього коктейля з присмаком немитої дупи, додалась важка хвороба мами. Термінів ніхто не давав, але гугл шукав невтішні результати. Гірким лимоном у цій суміші стало розведення з дружиною та відособлення друзів та знайомих, бо що з мене взяти? Всі мої "зв'язки" не працюють під час пандемії, заходи якщо і проходять то в мінус, апаратура стоїть на базі. Фінансово я став невигідний майже всьому оточенню. І ось тут почав шукати рішення в алкоголі. Звичайно, що рішення лише віддалялось. Борги накопичувались, соціальні зв'язки погіршувались. Я став битою, нещасною собакою, яка забилась у куток. Алкоголь діяв лише моментно, і закривав очі на реальність. А в реальності я не те щоб під забором валявся, але за крок до цього був. Почав робити те, що мої рученьки не звикли: різаним чугуном дихав у підвалі, коли замінював труби з гівнецем, вікна/двері ставив, ями копав, глину, щебінь, каміння тягав, цемент місив, яблука збирав, газони стриг, навіть робив домашні страви на продаж (мій маринований буряк висміяли київська "богема", у статті з назвою "Від рок зірки до маринованого буряка", ще два роки тому я міг би гідно відповісти, але у той момент лише залив це все дешевим вином). Куди не поверни - скрізь тупик, безвихідь. Дійшло до того, що почав жаліти сам себе. Це сране, егоїстичне відчуття, що затягує ще більше у чорну діру. А потім ще й війна....
Частина третя "As I want you to be"
Промінь сонця все ж таки з'явився. Це особисте, розказувати не буду, але головне, що в житті з'явилось "для кого...." Тут я сказав: "Якого довбаного біса я перетворився на того, хто викликає лише співчуття? Де той, хто надихав і грів своїми променями не лише сім'ю, а і оточення?". Для цього треба було вбити власного нарциса, це психологічно складно було. І це не було одного ранку в один момент. Це, довгий, важкий, тривалий процес. Потрохи почав ворушитися: забив на алкоголь, змінив оточення... І найскладніше: змінив пріоритети, бо маю величезний професійний досвід у вищеописаних професіях, але вирішив позбутися і цього. Це те, що називається почати з нуля. У пошуках альтернативної роботи, більш творчої ніж місити бетон, а цим я саме і займався тоді, зареєструвався на сайті фрілансерів Freelancehunt. Шукав професії в IT, в SМM... Паралельно вивчав англійську. Лише через тривалий час отримав перше замовлення - редагування відео для косметологічної студії. Замовнику сподобався результат і, о май гад, сподобалось це і мені. Далі почав заглиблюватись у відео монтаж. Все ж таки мої творчі здобутки минулого зіграли свою роль. Але цього було замало. Без вихідних я експериментував, створював, редагував. Записався на офіційні курси від Adobe: пройшов, здобув сертифікат. Потім іспит по Premiere Pro (монтажна програма) - здав. Потім ще один з Affter Effects (ще одна програма) - здав. Отримав офіційну сертифікацю по цьому софту, ще і третій дали з Video Design. Це не було швидко, це три роки постійної роботи, самоорганізації та навчання. Результат на сьогоднішній день на скріні. Топ 10 у двох основних категоріях і у двох додаткових. І це на найбільшій українській фріланс біржі.
Епілог
Сьогодні у мене нове професійне свято - День українського фрілансера.
Знаєте, кажуть, що вихід із зони комфорту це завжди розвиток. І вони до біса праві, чорт би їх побрав. Якщо ти залишився живий, ти став кращим, вищим, професійнишим. Але бажаю всім вам досягати своєї мети не проходячи те, що пройшов я. Бо втратив віру у дружбу і скоїв соціальний суїцид, як я це називаю. Іншими словами - вовк одинак, що давно вже відбився від зграї і блукає сніжним полями. Це красиво і сумно водночас. Створюйте через натхнення. Розвиватись через самокритику. Надихайте інших і вам повернеться. І ще, забийте на тих, хто каже вам, що ця чи та професія для молодих і ти не зможеш. Гадаю на моєму прикладі ви розумієте, що цю фразу можна сприймати з посмішкою. Попереду багато сходинок ще. Я не знаю як і що буде завтра, що мене знову зламає, а що стане стимулом. Сьогодні так!
Наспівуючи 20 років тому "Came as you are" чи міг би я це все уявити?
Three Monkeys Studio
До Дня українського фрілансера.
Це не про успішний успіх не про те, як заробити відро алмазів в перемішку з золотом. І навіть не про "падай-вставай". Це про "Came as you are, as you were, as I want you to be", бо саме цю пісню гурту Nirvana я наспівував 20 років тому, коли здобував професію "Фахівець з соціальної роботи"....
Частина перша "As you are"
Насправді соціальна робота мені подобалось, брав участь у олімпіадах, наукових конференціях, навіть статті маю надруковані у наукових добірках. По цій спеціальності пропрацював більше 11 років, був консультантом "Телефону довіри", психологом у "Кризовому центрі", соціальним педагогом у "Соціальному гуртожитку для дітей-сиріт". Пішов з цієї справи через "сцену", до якої мене завжди тягнуло. Це мені подобалось ще більше. Почав організовувати рок концерти, художні виставки, творчі івенти і т.п. Загалом більше 600 заходів, з яких більшість sold out.
З часом плавно перейшов до технічної підтримки, тих самих івентів - звук, світло, сценічні конструкції. На моєму супорті було біля 80% культурно масових заходів Житомира. Це мені неймовірно подобалось. Але не завжди так було. Саме на цьому етапі з'явилась пандемія, від якої постраждала найбільше саме креативна індустрія. Пам'ятаю той день, коли від ранку до обіду відмінились всі заплановані заходи. ВСІ, Карл, абсолютно всі!. Розгубленість, відчай, невідомість як далі. Логічно, що на цьому фоні з'явились фінансові проблеми, які вплинули на інші аспекти мого життя.
Частина друга "As you were"
До цього коктейля з присмаком немитої дупи, додалась важка хвороба мами. Термінів ніхто не давав, але гугл шукав невтішні результати. Гірким лимоном у цій суміші стало розведення з дружиною та відособлення друзів та знайомих, бо що з мене взяти? Всі мої "зв'язки" не працюють під час пандемії, заходи якщо і проходять то в мінус, апаратура стоїть на базі. Фінансово я став невигідний майже всьому оточенню. І ось тут почав шукати рішення в алкоголі. Звичайно, що рішення лише віддалялось. Борги накопичувались, соціальні зв'язки погіршувались. Я став битою, нещасною собакою, яка забилась у куток. Алкоголь діяв лише моментно, і закривав очі на реальність. А в реальності я не те щоб під забором валявся, але за крок до цього був. Почав робити те, що мої рученьки не звикли: різаним чугуном дихав у підвалі, коли замінював труби з гівнецем, вікна/двері ставив, ями копав, глину, щебінь, каміння тягав, цемент місив, яблука збирав, газони стриг, навіть робив домашні страви на продаж (мій маринований буряк висміяли київська "богема", у статті з назвою "Від рок зірки до маринованого буряка", ще два роки тому я міг би гідно відповісти, але у той момент лише залив це все дешевим вином). Куди не поверни - скрізь тупик, безвихідь. Дійшло до того, що почав жаліти сам себе. Це сране, егоїстичне відчуття, що затягує ще більше у чорну діру. А потім ще й війна....
Частина третя "As I want you to be"
Промінь сонця все ж таки з'явився. Це особисте, розказувати не буду, але головне, що в житті з'явилось "для кого...." Тут я сказав: "Якого довбаного біса я перетворився на того, хто викликає лише співчуття? Де той, хто надихав і грів своїми променями не лише сім'ю, а і оточення?". Для цього треба було вбити власного нарциса, це психологічно складно було. І це не було одного ранку в один момент. Це, довгий, важкий, тривалий процес. Потрохи почав ворушитися: забив на алкоголь, змінив оточення... І найскладніше: змінив пріоритети, бо маю величезний професійний досвід у вищеописаних професіях, але вирішив позбутися і цього. Це те, що називається почати з нуля. У пошуках альтернативної роботи, більш творчої ніж місити бетон, а цим я саме і займався тоді, зареєструвався на сайті фрілансерів Freelancehunt. Шукав професії в IT, в SМM... Паралельно вивчав англійську. Лише через тривалий час отримав перше замовлення - редагування відео для косметологічної студії. Замовнику сподобався результат і, о май гад, сподобалось це і мені. Далі почав заглиблюватись у відео монтаж. Все ж таки мої творчі здобутки минулого зіграли свою роль. Але цього було замало. Без вихідних я експериментував, створював, редагував. Записався на офіційні курси від Adobe: пройшов, здобув сертифікат. Потім іспит по Premiere Pro (монтажна програма) - здав. Потім ще один з Affter Effects (ще одна програма) - здав. Отримав офіційну сертифікацю по цьому софту, ще і третій дали з Video Design. Це не було швидко, це три роки постійної роботи, самоорганізації та навчання. Результат на сьогоднішній день на скріні. Топ 10 у двох основних категоріях і у двох додаткових. І це на найбільшій українській фріланс біржі.
Епілог
Сьогодні у мене нове професійне свято - День українського фрілансера.
Знаєте, кажуть, що вихід із зони комфорту це завжди розвиток. І вони до біса праві, чорт би їх побрав. Якщо ти залишився живий, ти став кращим, вищим, професійнишим. Але бажаю всім вам досягати своєї мети не проходячи те, що пройшов я. Бо втратив віру у дружбу і скоїв соціальний суїцид, як я це називаю. Іншими словами - вовк одинак, що давно вже відбився від зграї і блукає сніжним полями. Це красиво і сумно водночас.
Створюйте через натхнення. Розвиватись через самокритику. Надихайте інших і вам повернеться.
І ще, забийте на тих, хто каже вам, що ця чи та професія для молодих і ти не зможеш. Гадаю на моєму прикладі ви розумієте, що цю фразу можна сприймати з посмішкою.
Попереду багато сходинок ще. Я не знаю як і що буде завтра, що мене знову зламає, а що стане стимулом. Сьогодні так!
Наспівуючи 20 років тому "Came as you are" чи міг би я це все уявити?
З надією зичу нам лише добра і мирного неба!!!
Невсеремось✊
Андрій, 42
3 weeks ago | [YT] | 0